Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - Тацій В.Я. - Стаття 308. Оскарження недотримання розумних строків

1. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

2) зобов'язання припинити дію;

3) зобов'язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

3. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

1. Частина 1 коментованої статті закріплює вимогу щодо форми судового рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування та порядку його ухвалення.

Загальні положення щодо процесуальних рішень розкриває ст. 110 КПК. За правилом ч. 2 ЇЇ судове рішення приймається у формі ухвали або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374. Зміст ухвали регламентує ст. 372 КПК, порядок ухвалення - ст. 371.

2. Частина 2 статті встановлює вичерпний перелік рішень слідчого судді, які він може ухвалити за результатами розгляду скарги: скасувати рішення слідчого та прокурора, зобов'язати їх припинити/ вчинити дію, відмовити у задоволенні скарги.

3. Частина 3 статті забороняє оскарження жодного з рішень слідчого судді, ухваленого ним за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, окрім рішення про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

За правилом ч. 2 ст. 309 така ухвала слідчого судці про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Стаття 308. Оскарження недотримання розумних строків

1. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

2. Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

3. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

1. Указана стаття є своєрідним винятком із встановленого ст. 306 КПК загального правила оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора на досудовому розслідуванні, зокрема, у частині визначення уповноваженого на розгляд таких скарг суб'єкта.

Так, якщо відповідно до ст. 306 скарги на всі рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора мають розглядатися слідчим суддею місцевого суду, то згідно зі ст. 308 недотримання процесуальних строків може бути оскаржено прокурору вищого рівня, а отже, саме він є уповноваженим на їх розгляд.

Водночас системний аналіз коментованої статті та статей 303 та 306 КПК засвідчив певну неузгодженість їх положень між собою.

Предметом оскарження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 визнано бездіяльність слідчого, прокурора у формі нездійснення процесуальних дій, які вони зобов'язані були вчинити у визначений цим Кодексом строк. До уваги не взято, що невчинення процесуальних дій у встановлений строк перебуває у прямій залежності від питання недотримання розумних строків. Адже поняття розумності строків досудового розслідування саме і полягає в тому, що ці строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Указане дає підстави для висновку, що статті 303,306 та 308 відносно одного і того ж самого предмета оскарження фактично передбачають різні процедури оскарження, наслідки, різних суб'єктів оскарження та суб'єктів розгляду скарг.

Якщо згідно з приписом п. 1 ч. 1 ст. 303 та ч. 1 ст. 306 "нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий чи прокурор зобов'язані були вчинити у визначений цим Кодексом строк" може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна слідчому судді, то порушення розумних строків відповідно до вимог ст. 308 - підозрюваним, обвинуваченим і потерпілим оскаржується прокурору вищого рівня.

Концептуально важливим є окреслений у коментованій статті предмет оскарження - недотримання розумних строків.

Право кожного на розгляд справи упродовж розумного строку гарантоване ст. 9 МПГПП та ст. 6 КЗПЛ.

Критерії розумності строків у кримінальному процесі вперше визначені саме у цьому КПК.

Згідно з наданим у ст. 28 визначенням "розумними" вважаються ті строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Відповідно вони не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків законодавець визначив: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, тощо; поведінку учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кодекс гарантував кожному, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (див. ст. 28 КПК).

Вперше на законодавчому рівні було закріплено запобіжники для випадків продовження строків досудового розслідування.

Так, гранично допустимим максимальним строком, на який може бути продовжено розслідування злочину невеликої або середньої тяжкості, визначено шість місяців, а для тяжкого або особливо тяжкого злочину - дванадцять місяців із дня повідомлення особі про підозру (див. ст. 219). Більше того, встановлено умови продовження строку:

-до трьох місяців, якщо розслідування неможливо закінчити внаслідок складності провадження;

- до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження;

- до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження (див. ст. 294).

Частина 1 коментованої статті розкриває перелік осіб, яким надасться право оскаржити недотримання розумних строків слідчим, прокурором. Цей перелік є вичерпним і до нього віднесені: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий. При цьому, яким чином, на думку законодавця, обвинувачений, яким згідно з роз'ясненнями ч. 2 ст. 42 КПК с особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду, реалізовуватиме своє право - оскаржуватиме недотримання розумних строків вищестоящому прокуророві на досудовому слідстві - не розкрито.

Крім переліку суб'єктів оскарження обумовлюється також суб'єкт розпишу вказаних скарг - "прокурор вищого рівня".

Для визначення особи, яка є прокурором вищого рівня, слід керуватися ст. 13 ЗУ "Про прокуратуру", яка закріплює систему органів прокуратури. Згідно із ч. 1 цієї статті (у редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року") "Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур". Крім того, до уваги має бути взято положення ч. 1 ст. 37 та п. 9 ч. 1 ст. З КПК.

Ще однією особливістю такого оскарження є визначення стадії, коли воно є можливим - під час досудового розслідування.

Згідно з роз'ясненням п. 5 ч. 1 ст. З КПК ця стадія кримінального провадження починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи віл кримінальної відповідальності.

2. Частина 2 коментованої статті визначає порядок розгляду прокурором вищого рівня скарги підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на недотримання розумних строків слідчим чи прокурором.

За встановленим нею правилом прокурор вищого рівня, до якого надійшла така скарга, зобов'язаний її розглянути протягом трьох днів після її подання. Він самостійно визначатиме наявність підстав для задоволення цієї скарги, керуючись положеннями ст. 28 КПК.

У разі прийняття рішення про задоволення скарги від прокурора вимагається надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Вимога щодо надання прокурором вищого рівня таких вказівок саме відповідному прокурору, а не слідчому обумовлюється передусім положеннями ч. 2 ст. 28 - щодо забезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки прокурором та ст. 37 - щодо повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

Кодекс зобов'язує прокурора вищого рівня невідкладно у письмовій формі повідомляти скаржника про результати розгляду його скарги. Поняття невідкладності у статті не розкрито. Проте, враховуючи загальну вимогу щодо гранично допустимого строку розгляду скарги, - протягом трьох днів, строк повідомлення не повинен його перевищувати.

3. Частина 3 ст. 308 обумовлює можливість притягнення до відповідальності службових осіб, винних у недотриманні розумних строків. Порядок та умови притягнення до відповідальності за недотримання розумних строків на даний час перебуває в стадії розробки.