Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

2. Якщо проводилося письмове касаційне провадження, копія судового рішення суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання.

1. Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої коментованої статті має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (внаслідок вивчення матеріалів кримінального провадження, касаційної скарги та доданих до неї документів, заперечень на касаційну скаргу), якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Відповідно до ч. З ст. 427 КПК лише на особу, яка подає касаційну скаргу, покладено обов'язок у разі її небажання брати участь в касаційному провадженні зазначити про це у касаційній скарзі, в іншому випадку, навіть якщо особа нічого не зазначила стосовно своєї участі в судовому засіданні, суд касаційної інстанції не може розцінювати таке "мовчання" скаржника як його небажання брати участь у касаційному розгляді. У той же час особа, яка подає заперечення на касаційну скаргу, відповідно до ч. З ст. 431 КПК повинна зазначити, бажає вона брати участь у касаційному розгляді чи ні. Якщо ж така особа нічого не зазначила у своєму запереченні, суд вправі розцінити таке "мовчання" особи як її небажання брати участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Іншими словами, суд вправі ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо:

- особа, яка подала касаційну скаргу, безпосередньо в ній або в доданому до касаційної скарги клопотанні вказала про своє небажання бути присутньою під час касаційного розгляду;

- особа, яка подала заперечення на касаційну скаргу, безпосередньо в такому запереченні або в доданому до нього клопотанні вказала про те, що вона не бажає брати участь у касаційному провадженні, або нічого не зазначила про це у своєму запереченні;

- участь таких учасників судового провадження відповідно до вимог процесуального закону не є обов'язковою;

- відсутні підстави для прийняття судом касаційної інстанції рішення щодо обов'язкової участі учасника судового провадження;

- сторони судового провадження були вчасно повідомлені про місце, дату та час касаційного розгляду, але до його початку повідомили про своє небажання бути присутніми під час його розгляду або не з'явилися в судове засідання та не повідомили про причини своєї неявки.

За наявності всіх означених обставин в їх сукупності суд касаційної інстанції має право розглядати касаційну скаргу в письмовому провадженні.

2. Після ухвалення судового рішення, постановленого в результаті письмового касаційного провадження, та підписання його усім складом суду суд касаційної інстанції зобов'язаний надіслати копії цього рішення учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання. Початок триденного строку слід обчислювати з дня ухвалення судового рішення.

Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право.

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, якщо під час розгляду справи судом касаційної інстанції будь-яких порушень матеріального та процесуального законів судами першої та апеляційної інстанцій не допущено;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції у разі:

-істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, засудженого (крім випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків) або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої та апеляційної інстанцій; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, або воно не підписано усім складом суду (детальніше про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону див. коментар до ст. 438 КПК).

Якщо касаційною інстанцією буде встановлено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку (ухвали), судове рішення скасовується не тільки щодо скаржника, а й щодо всіх осіб, яких стосується допущене порушення, незалежно від того, подали вони касаційні скарги чи ні

При цьому суд касаційної інстанції відповідно до ч. З ст. 438 КПК не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Наведене застереження законодавця зумовлене тим, що скасування виправдувального вироку, ухвали про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвали про закриття кримінального провадження є неспівмірними порушенню прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, навіть за умови істотності таких порушень;

- неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з незастосуванням судом закону, який підлягав застосуванню, чи застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, або неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту, чи призначенням більш суворого покарання, ніж передбачене відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність;

- невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість);

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; помер обвинувачений, засуджений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок за тим же обвинуваченням, що набрав законної сили, або постановлено ухвалу суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням;

4) змінити судове рішення.

Суд постановляє ухвалу про зміну оскаржуваного судового рішення у випадку, якщо помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, можна усунути без скасування такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються окремих частин рішення.

Судом касаційної інстанції не може бути змінено рішення, з огляду на обставини, які не було встановлено судом першої чи апеляційної інстанції.

У разі зміни судового рішення суд касаційної інстанції вправі:

- виключити частину обвинувачення або обставини, що обтяжують покарання засудженого, якщо для цього є підстави;

- виключити статтю або частину статті, інкриміновану засудженому внаслідок помилкової кваліфікації;

- змінити кваліфікацію діяння та призначити покарання з урахуванням положень, передбачених у ст. 437 КПК. Тобто у разі призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та за сукупністю вироків (ст. 71 КК) таке покарання не повинно бути більш суворим, ніж призначене судом першої або апеляційної інстанції. Водночас суд касаційної інстанції не може застосовувати закон про кримінальну відповідальність, що передбачає більш тяжке покарання, навіть за умови зменшення покарання, вказаного у вироку. У разі необхідності застосувати такий закон суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції;

- пом'якшити призначене покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого;

- зменшити суми, які підлягають стягненню, або збільшити їх, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію кримінальних правопорушень.