Кримінально-виконавче право України - Богатирьов І.Г. - Європейські тюремні правила

Особи, засуджені до покарань у виді позбавлення волі, згідно з Європейськими тюремними правилами, зберігають усі права, яких вони не були позбавлені на підставі рішення суду.

Обмеження, що накладаються на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними і відповідати тій обґрунтованій меті, з якою вони накладалися.

Утримання ув'язнених в умовах, що принижують їхні особисті права, не може бути виправдане браком ресурсів.

Життя в місцях позбавлення волі повинне бути, наскільки можливо, наближене до позитивних аспектів життя в суспільстві.

Утримання під вартою має бути організоване так, щоб сприяти поверненню осіб, позбавлених волі, у суспільство.

Слід заохочувати співпрацю із зовнішніми соціальними службами і, наскільки можливо, участь громадянського суспільства в житті ув'язнених.

Співробітники пенітенціарних установ виконують важливу громадську функцію, і тому порядок їх набору, професійної підготовки і умови роботи повинні забезпечувати їм можливість підтримувати високі стандарти поводження з ув'язненими.

Всі пенітенціарні установи повинні на регулярній основі інспектуватися державними органами і перевірятися незалежними структурами.

Європейські пенітенціарні правила застосовуються щодо всіх осіб, узятих під варту відповідно до рішення судового органу, і осіб, засуджених до позбавлення волі.

Власне, особи, взяті під варту відповідно до рішення судового органу, і особи, засуджені до позбавлення волі, повинні триматися в пенітенціарних установах, тобто установах, призначених для ув'язнених, що відносяться до цих двох категорій.

Зазначені Правила застосовуються також щодо таких осіб:

- які можуть триматися в пенітенціарній установі з тієї або іншої причини;

- які взяті під варту відповідно до рішення судового органу або засуджені до позбавлення волі, але з тих або інших причин тримаються в інших місцях;

- неповнолітні віком до 18 років повинні триматися не в пенітенціарних установах для дорослих, а в спеціально призначених для них установах;

- особи, які страждають на душевні захворювання або стан душевного здоров'я яких несумісний з тюремним утриманням, повинні триматися в спеціально призначених для цього установах.

Порядок прийняття засудженої особи до пенітенціарної установи;

1. Особу може бути прийнято до пенітенціарної установи або утримано в неї лише за наявності дійсної ухвали про тримання під вартою відповідно до вимог національного закону.

2. Відомості про особу ув'язненого реєструються негайно.

3. При реєстрації обов'язково фіксується:

- день і година прийому;

- список особистого майна, що належить ув'язненому і приймається на відповідальне зберігання згідно з Правилом 31;

- будь-які помітні тілесні ушкодження і скарги на погане ставлення до перебування у пенітенціарній установі;

- відповідно до вимог медичної таємниці будь-які відомості про здоров'я ув'язненого, що мають відношення до фізичного і психічного стану ув'язненого або інших осіб, оголошувати забороняється.

У мінімальні строки після прийняття:

- відомості про стан здоров'я ув'язненого, отриманні під час прийому доповнюють результатами медичного огляду;

- визначається режим утримання ув'язненого;

- визначається ступінь небезпеки ув'язненого;

- розглядаються всі наявні відомості про соціальне становище ув'язненого для задоволення його особистих і матеріальних потреб;

- здійснюються необхідні кроки щодо здійснення програм виправлення і ресоціалізації.

Щодо місця відбування покарання і розміщення, то по можливості ув'язнені повинні спрямовуватися для відбування покарання до пенітенціарних установ, розташованих поблизу від дому або місць соціальної реабілітації.

При направленні слід також враховувати вимоги, пов'язані з продовженням кримінального розслідування і забезпеченням безпеки, а також необхідність створення відповідного режиму для всіх ув'язнених.

По можливості слід з'ясувати думку ув'язненого стосовно призначеного для нього місця відбування покарання і будь-яких подальших переведеннях з однієї пенітенціарної установи до іншої.

Розміщення ув'язнених, зокрема надання місць для сну, необхідно проводити з повагою людської гідності відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, з урахуванням кліматичних умов, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалювання і вентиляції, а також намагатися забезпечити можливість самоти.

Правилами визначено вимоги до всіх будівель, де ув'язнені повинні жити, працювати або збиратися:

- вікна мають бути достатньо великими, щоб ув'язнені могли читати або працювати при природному освітленні в нормальних умовах, а також для забезпечення притоки свіжого повітря, окрім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря;

- штучне освітлення має відповідати загальноприйнятим технічним нормам;

- має бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Ув'язнених зазвичай слід розміщувати на ніч в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли має перевагу їх спільне розміщування з іншими ув'язненими.

Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, якщо приміщення підходить для цієї мети і у в' язнені підходять один до одного.

Якщо це можливо, ув'язнені мають бути вправі обирати, з ким із ув'язнених їх розміщуватимуть на час сну.

При ухваленні рішення про направлення ув'язненого до тієї або іншої пенітенціарної установи або до конкретного відділення пенітенціарної установи слід належним чином врахувати необхідність утримання під вартою:

- підслідних окремо від засуджених;

- чоловіків окремо від жінок;

- молодих ув'язнених окремо від ув'язнених старшого віку. Допускаються відступи від вимог про роздільне утримання з

тим, щоб дати ув'язненим можливість спільно брати участь у заходах, що організовуються, проте ці групи завжди розділяються на ніч, якщо тільки ув'язнені не згодні утримуватися разом і адміністрація пенітенціарної установи не вважає, що це найбільшою мірою відповідатиме інтересам всіх ув'язнених.

Заходи безпеки при розміщенні всіх ув'язнених повинні бути мінімально обмеженими з урахуванням небезпеки втечі або спричинення ув'язненими шкоди собі або іншим.

Всі частини пенітенціарної установи повинні постійно утримуватися в порядку і чистоті.

Камери або інші приміщення, в яких ув'язнені розміщуються, повинні бути чистими.

Ув'язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарних устроїв, що відповідають вимогам гігієни і дозволяють самоту.

Ванн і душових повинно бути достатньо для того, щоб кожний ув'язнений міг користуватися ними при температурі, відповідній клімату, по можливості щоденно, але не менше двох разів на тиждень або частіше, якщо це необхідно для підтримки гігієни.

Ув'язнені повинні утримувати себе, свій одяг і спальні місця в чистому і охайному вигляді.

Адміністрація пенітенціарної установи надає їм для цього відповідні засоби, у тому числі туалетне приладдя, а також приладдя і матеріали для підтримки чистоти. Слід передбачити необхідні заходи для задоволення санітарних потреб жінок.

Ув'язнені, що не мають власного припустимого одягу, отримують одяг відповідно до клімату. Цей одяг не повинен бути принизливим або образливим. Весь одяг повинен утримуватись у хорошому стані і у разі необхідності замінюватися.

Ув'язнених, які отримали дозвіл на вихід за територію місця ув'язнення, не можна примушувати надягати одяг, що видає в них ув'язнених. Кожний ув'язнений забезпечується окремим ліжком та індивідуальним постільним приладдям, яке утримується в належному порядку і чистоті та оновлюється так часто, як це необхідно.

Харчування ув'язнених здійснюється з урахуванням їх віку, стану здоров'я, релігії, культури і характеру їх роботи.

Вимоги стосовно раціону харчування, включаючи мінімальну кількість калорій і утримання білків, визначаються національним законодавством.

їжа готується і подається із урахуванням санітарно-гігієнічних вимог. Харчування організовується три рази на день із розумними інтервалами. Ув'язнені повинні постійно мати доступ до чистої питної води.

Лікар або кваліфікована медична сестра можуть наказати змінити раціон харчування окремому ув'язненому, якщо це необхідно за медичними міркуваннями.

Правилами врегульовано й такий аспект, як контакти з зовнішнім світом. Так, для ув'язнених передбачено можливість максимально часто спілкуватися поштою, за телефоном або за допомогою інших засобів спілкування зі своїми сім'ями, іншими особами і представниками зовнішніх організацій; дозволяється також відвідування ув'язнених згаданими особами.

Спілкування і відвідування можуть бути обмежені або поставлені під контроль, якщо це необхідно для продовження кримінального розслідування, підтримки порядку і безпеки, запобігання кримінальним злочинам і захисту жертв злочинів, проте такі обмеження, включаючи спеціальні обмеження, що встановлюються судовим органом, повинні допускати прийнятний мінімальний рівень спілкування.

У національному законодавстві повинні бути зазначені національні й міжнародні органи і посадовці, спілкування •ув'язнених з якими не обмежується.

Відвідування повинні бути організовані таким чином, щоб дати ув'язненим можливість максимально природно підтримувати і зміцнювати родинні відносини.

Адміністрація пенітенціарних установ повинна допомагати ув'язненим підтримувати адекватні контакти із зовнішнім світом, з цією метою надає їм відповідну матеріальну підтримку.

Будь-які відомості про смерть або важку хворобу кого-небудь із близьких родичів негайно доводяться до ув'язненого.

Завжди, коли це дозволяють обставини, ув'язненому слід надавати можливість із супроводом або самостійно покидати пенітенціарну установу для відвідування хворого родича, присутності на похоронах або за іншими гуманними мотивами.

Слід дозволяти ув 'язненим негайно інформувати свої сім'ї про ув'язнення або переведення до іншої пенітенціарної установи, а також про будь-яке важке захворювання або травму.

При прийнятті ув'язненого до пенітенціарної установи у разі його серйозного захворювання, отримання ним тяжкої травми або переведення ув'язненого до лікарні адміністрація повинна, якщо тільки ув'язнений не попросить не робити цього, негайно проінформувати чоловіка (дружину) чи партнера ув'язненого, якщо ув'язнений неодружений, найближчого родича або іншу особу, раніше вказану ув'язненим. В разі смерті ув'язненого зазначені особи також негайно про це повідомляються.

Ув'язнені повинні мати нагоду регулярно отримувати інформацію про суспільні події, одержуючи за передплатою або в інший спосіб газети, періодичні видання й інші публікації, а також із телевізійних та радіоповідомлень, за винятком окремих випадків, коли судовий орган встановлює конкретну заборону на певний період.

Адміністрація пенітенціарної установи забезпечує участь ув'язнених у виборах, референдумах та інших сферах життя суспільства, враховуючи обмеження цього права не національним законода вством.

Ув'язнені повинні мати нагоду спілкуватися із представниками засобів масової інформації, за винятком випадків, коли є вагомі причини заборонити це з метою забезпечення безпеки, або в громадських інтересах, або для захисту жертв, інших ув'язнених або персоналу.

Утримання всіх ув'язнених повинне передбачати збалансовану програму заходів, які дають їм можливість проводити стільки часу в день за межами своїх камер, скільки необхідно для нормальної людської і соціальної взаємодії, а також дозволяти забезпечувати матеріальні потреби ув'язнених.

Особливу увагу слід приділяти потребам ув'язнених, що стали жертвами фізичного, психічного або сексуального насильства.

Трудову діяльність в місцях ув'язнення слід розглядати як позитивний елемент внутрішнього режиму і ніколи не застосовувати як покарання.

Адміністрація пенітенціарної установи повинна прагнути надати у достатній мірі корисної роботи. Наскільки це можливо, характер роботи, що надається, повинен підтримувати або розвивати навички, які дозволять ув'язненому заробляти собі на життя після звільнення.

Під час розподілення роботи не повинно бути ніякої дискримінації за ознакою статі. Ув'язненим, для яких це може мати користь, особливо молодим ув'язненим, має надаватися робота, що включає елемент професійної підготовки.

Вони можуть вибирати вид діяльності, в якій хотіли б брати участь, в межах наявних можливостей, із урахуванням відповідного професійного відбору і вимог порядку і дисципліни.

Організація і методи роботи у виправних установах повинні бути максимально схожими на організацію і методи аналогічної роботи в суспільстві, з тим щоб підготувати ув'язнених до умов їхньої професійної діяльності.

Хоча отримання фінансового прибутку від діяльності підприємств у виправних установах може бути корисним з огляду на підвищення стандартів, а також на якість і доцільність професійної підготовки, проте інтереси ув'язнених не можна підкорювати цій меті.

Робота ув'язненим надається або адміністрацією пенітенціарної установи, безпосередньо або спільно з приватними підрядчиками як на території пенітенціарної установи, так і за її межами.

У будь-якому випадку ув'язнені мають отримувати за свою працю справедливу винагороду. Ув'язнені повинні мати нагоду витрачати принаймні частину свого заробітку на придбання дозволених предметів для особистого користування і виділяти частину заробітку своїм сім'ям.

Слід заохочувати ув'язнених до того, щоб вони економили частину свого заробітку, який вручатиметься їм після звільнення або використовуватиметься для інших дозволених цілей.

Заходи з охорони здоров'я ув'язнених і забезпечення безпеки їхньої праці повинні бути не менш жорсткими, ніж заходи, що приймаються стосовно працівників на волі.

Слід передбачити засоби для виплати ув'язненим компенсації у разі отримання виробничої травми, включаючи професійні захворювання, на умовах не менш сприятливих, ніж умови, передбачені законом для працівників на волі.

Максимальна тривалість робочого дня і робочого тижня ув'язнених встановлюється відповідно до місцевих норм або звичаїв, що визначають умови найму вільних працівників.

Ув'язнені повинні мати принаймні один день відпочинку на тиждень і достатньо часу для освіти та інших занять.

Наскільки це можливо, ув'язнених, що працюють, необхідно включати до в національних систем соціального забезпечення. Кожен ув'язнений повинен мати нагоду щодня не менш як годину на день займатися фізичними вправами на відкритому повітрі, якщо дозволяє погода. За несприятливої погоди слід передбачити інші можливості займатися фізичними вправами.

Належним чином організовані заходи щодо підтримки фізичної форми і надання можливостей для заняття фізичними вправами та дозвілля є невід'ємною складовою частиною внутрішнього режиму.

Адміністрація пенітенціарних установ сприяє таким заняттям, через надання відповідних споруд та устаткування, вживає заходів щодо організації спеціальних видів занять для ув'язнених, які потребують їх.

Надається можливість для проведення дозвілля, у таких формах, як спорт, ігри, культурні заходи, захоплення та інші форми проведення дозвілля, і ув'язненим в міру можливості слід дозволяти організовувати такого роду заняття.

Ув'язнені повинні мати нагоду спілкуватися один із одним під час занять і з метою участі в заходах, пов'язаних з дозвіллям.

Правилами передбачено доступ всіх ув'язненим всіх ув'язнених до освітніх програм, які повинні бути максимально широкими і відповідати індивідуальним потребам та спрямуванням ув'язнених.

Першочергову увагу слід надавати ув'язненим, які не вміють читати, писати і рахувати, а також тим, які не мають базової освіти або професійної підготовки.

Особливої уваги слід приділяти освіті молодих ув'язнених, а також ув'язнених із особливими потребами.

За внутрішнім режимом статус освіти повинен бути не нижчим, ніж статус праці, і ув'язнені не повинні бути ущемленими у фінансовому плані або в інший спосіб внаслідок участі в освітніх програмах.

Кожна установа повинна мати бібліотеку для ув'язнених, відповідним чином укомплектовану різноманітними популярними та навчальними матеріалами, книгами й іншими носіями інформації. По можливості, роботу бібліотек пенітенціарних установ слід організовувати спільно з місцевими бібліотечними службами.

Наскільки можливо освіта ув'язнених має бути інтегрованою в загальнонаціональну систему освіти і професійного навчання з тим, щоб після звільнення вони могли продовжити без проблем свою освіту і професійну підготовку. Також організація навчального процесу має проходити під патронажем зовнішніх закладів.

Процедура звільнених ув'язнених відбувається відразу ж після закінчення строку їх ув'язнення або при винесенні судом або іншим органом ухвали про звільнення.

Дата і час звільнення реєструються в спеціальному журналі. Всі ув'язнені повинні мати нагоду скористатися заходами, що здійснюються для надання їм допомоги під час повернення до суспільства після звільнення. При звільненні ув'язненому повертаються всі предмети і гроші, які були узяті на відповідальне зберігання, та які належать йому, за винятком тих випадків, коли проводилося санкціоноване вилучення грошей або санкціоноване направлення будь-якого такого майна за межі пенітенціарної установи, або за санітарними міркуваннями було визнано необхідним знищити ті чи інші предмети. Ув'язнені розписуються в отриманні поверненого майна.

При підготовці до звільнення, відповідно до Правил проводиться медичний огляд ув'язненого, по можливості якомога ближче до дати звільнення.

Мають бути зроблені відповідні кроки для того, щоб при звільненні ув'язнені отримували відповідні документи і документи, що засвідчують їх особу, а також допомогу в пошук у відповідного житла і роботи. Звільненим ув'язненим надаються засоби допомоги, вони мають бути одягнені відповідно до клімату і пори року та мати достатньо коштів, щоб дістатися до місця призначення.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що Європейські тюремні правила - це певний порядок виконання та відбування покарань, тому доцільно порівняти їх з порядком і умовами виконання та відбування покарань в Україні, ознайомити з ними персонал установ виконання покарань, які повинні використовувати їх у професійній діяльності.

(Максимальна оцінка ведення конспекту — 1 бал)

Запитання для перевірки

(Максимальна оцінка відповіді — 2 бали)

1. Розкрийте основний зміст Загальної декларації прав людини.

2. Які права людини передбачені у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права.

3. Які стандарти передбачено у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Головна мета Мінімальних стандартних прав поводження з ув'язненими.

5. Європейські тюремні правила

Самостійна робота

(Максимальна оцінка відповіді — 4 бали)

Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

1. Основні положення Загальної декларації прав людини.

2. Громадянські і політичні права відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

3. Права людини відповідно Європейської конвенції про захист прав людини і її основних свобод.

4. Права людини відповідно до Загальної декларації з прав людини.

5. Права людини відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

6. Процедура позбавлення волі людини відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини і її основних свобод.

7. Порядок і умови перебування особи під арештом до розгляду справи в суді відповідно до Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями.

8. Основні принципи Європейських тюремних правил.

9. Міжнародні інструменти захисту прав людини щодо засудженої особи в Україні у контексті Європейської інтеграції.

10. Порівняльна характеристика дотримання прав засуджених в Україні з міжнародними правовими документами.

Мозковий штурм

(Максимальна оцінка відповіді — 2 бали)

1. Що таке Загальна декларація?

Загальна декларація - це перший в історії міжнародних відносин акт, у якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, що підлягають загальній повазі і дотриманню.

2. Чи має право засуджена особа до смертної кари просити про помилування чи про пом'якшення вироку?

Згідно з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права кожен, кого засуджено до смертної кари, має право просити про помилування чи про пом'якшення вироку. Амністія, помилування або заміна смертного вироку можуть бути даровані в усіх випадках.

3. Що таке Європейські тюремні правила? Європейські тюремні правила - це певний порядок виконання

та відбування покарань, тому доцільно порівняти норми які містять, з порядком і умовами виконання та відбування покарань в Україні, ознайомити з ними персонал установ виконання покарань, які мають використовувати їх у професійній діяльності.

4. Що, на Вашу думку, є головною передумовою будь-якої карної політики держави?

Незаперечним е той факт, що турбота про права і свободи засуджених осіб є головною передумовою будь-якої карної політики держави, яка зацікавлена у громадській безпеці суспільства.

5. До яких місць можуть бути направлені ув'язнені для відбування покарання і розміщення?

По можливості, ув'язнені повинні бути направлені для відбування покарання до пенітенціарних установ, розташованих поблизу від дому або місць соціальної реабілітації.

Використана література

1. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р.; Протокол № 1 від 20 березня 1952 р.; № 2 від 6травня 1963 р.; № 4від 16 вересня 1963р.; № від 28квітня 1983 р.; № 7 від 22 листопада 1990 р.

2. Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина від 10 грудня 1948 р. // Міжнародний захист прав і свобод людини. 36. документів. - М., 1990.

3. Коментар до Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими / Під ред. П. Г. Міщенкова. - М., 1997.

4. Конвенція про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є, від 19 травня 1978 р. Ратифікована СРСР 3 квітня 1979 р. Набула чинності 26 серпня 1979 р.

5. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

6. Кримінально-виконавчий кодекс України. - К.: Атіка, 2003.

7. Кіршенблат С. Тлумачення прав ув'язнених осіб у міжнародно-правових джерелах: 36. наук, статей / За заг. ред. О. Доброжинського, С. Сворака. - Чернівці, 2006. - С. 94-101.

8. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 19 грудня 1966 р.

9. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права від 19 грудня 1966 р.// Міжнародний захист прав і свобод людини. 36. документів. - М.: Юрид. література, 1990.

10. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини: Постанова Верховної Ради України від 23 березня 2000 р. №1592-111.

11. Рекомендація №К (92) 16. Прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 19 жовтня 1992 р. // Європейські громадські санкції та заходи (мат. семін. слухань 11-12 квітня 2000 р.). - К., 2000. -С. 5-25.

12. Стандартные минимальные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила): Приняты резолюцией Генер. Ассамблеи 45/11014 декабря 1990 г. // Междунар. акты о правах человека. Сб. докум. -М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - С. 217-225.

13. Яцина I. 17. Захист прав людини в умовах позбавлення волі // Пробл. пенітенц. теорії і практики. - № 1. - К.: " МП Леся ", 1996. - С. 34.

14. Степанюк А. X., Яковець І. С. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності кримінально-виконавчої системи України: Монографія. - Харків: "Кроссрод", 2007. - 184 с.