Конституцією України гарантовано права і свободи людини та громадянина, утвердженім та забезпечення яких є головним обов'язком держави.
Адміністративна юстиція - це система спеціальних судових органів, основним завданням яких в контроль за законністю діяльності та рішень публічної адміністрації; особливий процесуальний порядок розгляду адміністративних справ з вирішення адміністративно-правових спорів між фізичними і юридичними особами, з одного боку, і публічною адміністрацією - з іншого.
Таким чином, адміністративна юстиція є механізмом захисту прав і законних інтересів особи від можливих порушень з боку органів владних повноважень через спеціально утворені державою органи - адміністративні суди.
До основних чинників, що обумовили необхідність створення спеціального судового органу з розгляду справ, що виникають з адміністративних правовідносин, можна віднести:
- закріплення в Конституції України принципу спеціалізації та територіальності судів;
- низький рівень розгляду адміністративних справ уповноваженими органами;
- адміністративно-правовий характер матеріальних і процесуальних відносин, з яких виникає конфлікт між особою та органом публічної адміністрації;
- перевантаженість адміністративними справами судів загальної
юрисдикції;
- необхідність приведення державної судової системи у відповідність до міжнародних правових стандартів;
- незалежність спеціалізованого суду від інших гілок влади, відсутність відомчої заінтересованості.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це публічна адміністрація, її посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Основною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому такі функції мають здійснюватись суб'єктом у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Компетенція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
До компетенції адміністративних судів належать:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів;
4) спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Слід зазначити, що категорії спорів, визначені в пунктах 1,3,4, можуть пересікатися з господарськими спорами.
Відповідно до ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Зміст інституту адміністративної юстиції передбачає відповідне провадження в адміністративних судах, де у визначеному законом процесуальному порядку здійснюється розгляд адміністративних спорів окремої категорії.
Отже, провадження в адміністративних судах (адміністративно-судочинське) - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами послідовна діяльність судів з розгляду і вирішення публічно-правових спорів, що виникають у сфері публічного управління між публічною адміністрацією (посадовими особами) та фізичними і юридичними особами, яка провадиться у ході розгляду індивідуально-конкретної справи.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, КАС України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом КАС України можна виділити три основні стадії розгляду індивідуально-конкретних справ у судах адміністративної юрисдикції:
І. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції;
ІІ. Розгляд адміністративної справи в апеляційному порядку;
III. Розгляд адміністративної справи в касаційному порядку.
Водночас, у системі адміністративного судочинства можна виокремити перегляд судових рішень Верховним Судом України, а також провадження за нововиявленими обставинами. Необхідно зауважити, що КАС України визначає розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції (розд. III), розгляд адміністративної справи в апеляційному порядку; розгляд адміністративної справи в касаційному порядку як окремі провадження в адміністративному суді, що є не зовсім вірним. Довести це твердження дуже просто. Метою будь-якого провадження є виконання поставленого завдання. А розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції не вичерпує загального завдання провадження щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тільки при проходженні всіх трьох інстанцій вирішення адміністративної справи отримує своє завершення.
Саме тому внутрішню структуру аналізованого провадження можна представити у такому вигляді:
I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції: 1 ) підготовчий розгляд позовного звернення;
2) попередній розгляд справи (в Кодексі - підготовче провадження);
3) остаточний розгляд справи та прийняття рішення.
II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному порядку;
III. Розгляд адміністративної справи в касаційному порядку;
IV. Виконання судового рішення у справі1.
Характеризуючи першу стадію адміністративно-судочинського провадження, окремі науковці іменують її порушенням адміністративної справи. У свою чергу, підготовчі процесуальні дії, які передують ухвалі суду про прийняття заяви до попереднього розгляду, класифікуються ними як початковий етап названої стадії2. Ця позиція потребує певного уточнення.
У науковій літературі до визначальних ознак процесуальної стадії як самостійної юридичної категорії прийнято відносити: внутрішню структурованість;
єдність конструктивних елементів у рамках локальної мети провадження;
їх логічну та часову послідовність;
офіційне закріплення підсумкового результату в процесуальному документі.
Очевидно, що порушення адміністративної справи у тому сенсі, в якому воно розглядається в ст. 107 КАС України, наведеного "набору" ознак не має. Ухвала про порушення справи є нічим іншим як завершальним етапом цілої низки послідовних процесуальних дій, спрямованих на підготовку адміністративної справи до розгляду по суті.
До прийняття рішення про порушення адміністративної справи подана заява та супровідні документи реєструються в канцелярії суду, після чого передаються судді в порядку черговості. Після отримання заяви суддя з'ясовує низку обставин: дієздатність заявника або його представника; належність даної позовної заяви до адміністративного судочинства; дотримання встановленого строку подання адміністративного позову (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то наявність підстав для її задоволення); наявність (чи відсутність) інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
На цій стадії суддя відкриває провадження на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для її повернення, залишення без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі, є фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання цим органом реєстрації відповідного звернення суду.
Якщо за результатами ознайомлення з отриманою судом інформацією буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву позивачу.
У разі якщо отримана судом інформація не лає можливості встановити зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху, та не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. З ст. 107 КАС України, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Про залишення позовної заяви без розгляду, відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.
Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі невідкладно після її постановления надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з витягом щодо їх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідачам і третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Отже, ухвала суду про порушення адміністративної справи є лише одним з можливих (але не обов'язковим) варіантів завершення алгоритму процесуальних дій, котрі полягають у юридичній оцінці форми та змісту позовної заяви, особи заявника, інших обставин.
Таким чином, семантична конструкція "порушення справи" не відображає з достатньою повнотою сутність процесуальної діяльності, що полягає в підготовчому розгляді заяви позивача. Виходячи з викладених міркувань більш переконливо визначити етап першої стадії адміністративно-судочинського провадження саме як підготовчий розгляд позовного звернення. Натомість, порушення адміністративної справи варто розглядати як завершальний етап останньої.
Другим етапом адміністративно-судочинського провадження є попередній розгляд адміністративної справи. Ця стадія починається одразу після винесення судом ухвали про порушення адміністративної справи і завершується також ухвалою суду. Загальний порядок здійснення процесуальних дій на цій стадії визначено у гл. 2 розд. III КАС України "Підготовче провадження".
Основним завданням розглядуваного етапу провадження у суді першої інстанції є з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, а також забезпечення оперативного, об'єктивного і своєчасного розгляду адміністративної справи. З цією метою суд повинен вирішити ряд конкретних завдань: уточнити обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення; визначити характер правовідносин сторін і, відповідно, коло нормативних актів, які мають бути застосовані при вирішенні спору; визначити коло осіб, які братимуть участь у розгляді справи; визначити, які докази необхідні для вирішення справи і забезпечити їх своєчасне надання тощо.
Для забезпечення оперативності провадження у справі суддя адміністративного суду віддає розпорядження, необхідні для вирішення справи, ще на підготовчій стадії провадження (ч. 1 ст. 111 КАС України). Для цього він повинен встановити, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи визнає відповідач адміністративний позов. Крім того сторонам роз'яснюються можливості примирення.
Для випадків, коли внаслідок зміни спірних правовідносин здійснення прав суб'єктом звернення може стати неможливим, буде обмежено чи потребуватиме значних зусиль і витрат, а також у разі явної протиправності оскаржуваного рішення (діяння) суб'єкта владних повноважень, КАС України передбачає можливість видання судом ухвали про забезпечення адміністративного позову. У Кодексі також наводиться перелік способів забезпечення позову. Згідно з частинами 3 та 4 ст. 117 КАС України такими є: 1) припинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання; 2) заборона названому суб'єктові вчиняти певні дії.
За наслідками підготовчих дій суд приймає один з чотирьох варіантів рішень:
залишення позовної заяви без розгляду;
зупинення процесуальних дій у справі;
закриття провадження у справі;
закінчення підготовчих дій і призначення справи до судового розгляду.
При визнанні відповідачем справедливості викладених у позовній заяві претензій суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову. В такому контексті цілком слушною є позиція як самого законодавця, так і тих правників, котрі підкреслюють важливість надання суду низки повноважень на винесення рішення по суті вже на цій стадії провадження1. Реалізація такої пропозиції, безумовно, зменшить витрати часу та коштів, пов'язані із судовим розглядом справи.
Етап остаточного розгляду справи та прийняття у ній рішення є головним у провадженні з розгляду позовів на незаконні дії публічної адміністрації. На цьому етапі адміністративна справа розглядається і розв'язується по суті: досліджуються докази, встановлюються фактичні обставини справи, з'ясовуються права і обов'язки сторін. Розв'язуючи спір, суд виносить законне і обґрунтоване рішення, яке захищає права і законні інтереси учасників правовідносин публічно-правової сфери.
Норми, якими регламентується порядок здійснення судово-процесуальних дій на цій стадії провадження, містяться у гл. З "Судовий розгляд справи" розд. III КАС України .
Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України судовий розгляд адміністративної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим викликом осіб, які беруть участь у справі. Однак це не позбавляє учасника справи права заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судове засідання у розгляді справи може проводитись як у відкритій, так і в закритій формі. Остання має місце, коли відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої, охоронюваної законом, таємниці; з метою захисту особистого та сімейного життя людини; в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.
При розгляді справи в закритому судовому засіданні присутні лише учасники судового процесу, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
Якщо в закритому судовому засіданні буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно значущою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.
Процесуальні дії на етапі судового розгляду адміністративної справи умовно можна згрупувати у кілька підетапів.
З'ясування та перевірка всіх обставин у справі
Після з'ясування та перевірки зазначених обставин головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість надати додаткові пояснення чи докази, якщо вони можуть чимось доповнити матеріали справи. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд виносить ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи, що є початком наступного етапу провадження - судових дебатів.
Судові дебати
Судові дебати не обмежуються у часі і складаються з промов учасників судового процесу, виголошуваних у чіткій послідовності. Відкриває дебати суб'єкт звернення та його представник. Наступну промову виголошує відповідач (його представник), після якого отримує право на виступ третя особа, котра заявила самостійні вимоги на предмет спору. Після кожної із заінтересованих сторін процесу мають право на виступ треті особи без самостійних вимог, які діють в інтересах певної сторони. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками.
Зазначимо, що чинний КАС України спеціально не встановлює черговість виступів сторони процесу та особи, яка представляє її інтереси (представника).
Завершальним етапом цієї стадії провадження є винесення адміністративним судом рішення у справі.
Початковим підетапом даної стадії є початкові дії щодо винесення адміністративним судом рішення.
Рішення суду, яким вирішується спір по суті, приймається в нарадчій кімнаті суду і оформлюється у вигляді постанови. Рішення про зупинення або закриття провадження у справі, а також рішення про залишення позовної заяви без розгляду викладаються у формі ухвали. У разі виникнення потреби в додатковому з'ясуванні деяких обставин справи чи здійсненні інших процесуальних дій суд, не приймаючи остаточного рішення у справі, окремою ухвалою відновлює її розгляд.
При розгляді справи судом першої інстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовчі дії.
Секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних і повідомлених осіб з'явився у судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, і повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі. Також суддя повідомляє, що судове засідання повністю фіксується, а також умови його фіксування (розташування мікрофонів, необхідність промовця говорити в мікрофон, недопустимість одночасних виступів учасників адміністративного процесу, дотримання тиші в залі судового засідання).
Суд встановлює особи тих, хто з'явився у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, їхніх представників.
Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі та прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи.
Головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки.
Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчих дій, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи бажають сторони примиритися.
Треба відзначити, що законодавець передбачає можливість позивача відмовитися від адміністративного позову, а відповідача - визнати адміністративний позов - протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Сторони можуть примиритися протягом усього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Відповідно до зазначеного суддею виноситься рішення про відмову в адміністративному позові або про визнання відповідачем адміністративного позову.
Позивач може протягом усього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Суддя на цьому етапі адміністративного провадження заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджує письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Згідно з ч. З ст. 153 КАС України по закінченні відновленого розгляду справи, залежно від його результатів, "...суд відкриває судові дебати щодо додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, виносить ухвалу про відкладення розгляду справи або оголошує перерву".
Буквальне тлумачення змісту цієї норми вказує на те, що одразу після повторного відкриття дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
При прийнятті постанови у справі суд вирішує такі питання:
чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
чи є інші фактичні дані (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
підлягає заява задоволенню чи відмові в її задоволенні;
як розподілити між сторонами судового процесу судові витрати;
чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Прийняте у нарадчій кімнаті рішення оприлюднюється в цьому ж судовому засіданні. У виключних випадках, залежно від складності справи, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи (ст. 160 КАС України).
При цьому головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження та інші права учасників провадження. Рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників судового процесу, для їх правонаступників, а також для всіх адміністративних органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, об'єднань громадян та інших організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Копія судового рішення надається присутнім учасникам провадження одразу після його оголошення. За відсутності учасника провадження означена копія надсилається йому не пізніше наступного дня після винесення судом постанови (ухвали). Саме ж рішення набирає законної сили після закінчення строкуного апеляційного оскарження. Виняток становлять рішення суду, котрі відповідно до КАС України не підлягають апеляційному оскарженню (вони набувають чинності негайно після оголошення).
На стадії апеляційного оскарження здійснюється перегляд рішень адміністративного суду "...як з питань факту, так і з питань права"1. В апеляційній скарзі може йтися як про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, так і про неправильну оцінку ним наявної доказової бази. Зазначимо, що крім учасників провадження судове рішення може оскаржити також і будь-яка інша особа, котра вважає, що таким рішенням було порушено її законні права та свободи.
Як правило, поданню апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції передує подання заяви про апеляційне оскарження. Остання подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду першої інстанції. У разі використання судом п'ятиденного строку для оформлення постанови в повному обсязі (ст. 160 КАС України) відповідний строк починає свій перебіг від дня складення постанови. Заява містить короткі відомості про скаржника та судову постанову, яку він планує оскаржити або оскаржує.
Момент подання заяви про оскарження рішення суду першої інстанції є відправною точкою для обчислення строку подання власне апеляційної скарги. Згідно зі ст. І86 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Треба також зазначити, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Апеляційна скарга подається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
4) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
5) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
6) перелік матеріалів, які додаються.
В апеляційній скарзі також зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В апеляційній скарзі зазначається дата її подання.
До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги суд першої інстанції надсилає її разом зі справою до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Якщо подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка не перешкоджає провадженню у справі, то суд першої інстанції, не зупиняючи провадження, направляє до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу та копії матеріалів справи, що необхідні для розгляду такої скарги. Після закінчення апеляційного провадження всі матеріали цього провадження приєднуються до матеріалів адміністративної справи.
Усі адміністративні справи реєструються у день їх надходження до адміністративного суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу.
Отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Суддя-доповідач може відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі того, що:
1) справа не підлягає апеляційному розгляду в порядку адміністративного судочинства;
2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги;
3) є ухвала про відмову в задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Після відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач протягом десяти днів:
1) з'ясовує склад учасників адміністративного процесу;
2) надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу;
3) з'ясовує обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з'ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються особами, що беруть участь у справі;
5) пропонує особам, що беруть участь у справі, подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;
6) вирішує інші письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі;
7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;
8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
Усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі.
Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до апеляційного розгляду.
Водночас, особи, які беруть участь у справі, мають право подати до адміністративного суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.
Треба відзначити, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, також має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обгрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обгрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.
При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач, який здійснював підготовку даної справи до апеляційного розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.
Необхідно наголосити, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. В разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє відповідну ухвалу.
Особливою процесуальною ознакою апеляційної стадії є те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлений ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У виняткових випадках апеляційний суд, за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи, може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів.
Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та заперечень на неї.
Для надання пояснень, а також у судових дебатах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім інші особи, які беруть участь у справі.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Після закінчення перевірки підстав для апеляційного перегляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі:
1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю;
2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, ч