Медичне право України - Стеценко С.Г. - § 4. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність медичних працівників

Розгляд адміністративної та дисциплінарної відповідальності в ракурсі питань юридичної відповідальності медичних працівників виправданий у зв'язку з тим, що адміністративні та дисциплінарні порушення негативні самі по собі й створюють передумови для виникнення майнових та кримінальних правопорушень. Тому розкриття основних особливостей адміністративного і трудового законодавства щодо правопорушень медиків необхідне й актуальне. Розгляд у єдиному блоці адміністративних і дисциплінарних правопорушень пояснюється тим, що часто вони поєднуються в одному медичному правопорушенні. Порушення норм адміністративного права нерідко супроводжується дисциплінарним порушенням, і в цьому випадку відповідальність медика може настати як тільки за одним видом правопорушення, так і одночасно за кількома.

Адміністративна відповідальність медичних працівників. Особливістю функціонування вітчизняної охорони здоров'я протягом досить тривалого часу було управління, яке переважно здійснювалось через командно-адміністративну систему. При цьому правові відносини між лікарями і пацієнтами нерідко обмежувались адміністративною відповідальністю медиків. У зв'язку з цим можна говорити про наявність певних історичних передумов адміністративно-правового регулювання надання медичної допомоги.

Адміністративна відповідальність медичного працівника — це різновид юридичної відповідальності, що полягає в застосуванні до медичних працівників, які вчинили адміністративні проступки, особливих санкцій — адміністративних стягнень.

Сучасна ситуація розвитку охорони здоров'я в Україні, коли створена нормативно-правова база медичної діяльності, формується медичне право, свідчить про значущість адміністративного права та адміністративно-правової відповідальності як дієвого засобу регламентації всієї сфери медичної діяльності.

Слід зазначити, що суспільні відносити, які регулюються адміністративним правом, переважно є владними відносинами. Разом з тим, значною мірою останнім часом починає втілюватись у життя ідеологія "публічносервісної" основи українського адміністративного права1, сутність якої полягає у служінні держави (та її інститутів) людині. В той же час, ключовою ознакою адміністративно-правових відносин є те, що в них завжди бере участь суб'єкт, який представляє інтереси держави, тобто публічно-правові інтереси. У вказаних відносинах втілюється в життя державна політика, державна ідеологія2.

Для розумінні ролі та значення такого виду відповідальності медичних працівників наведемо загальні принципи адміністративної відповідальності. До них належать:

1. Адміністративна відповідальність настає не за будь-яке правопорушення, скоєне у галузі державного управління. Перелік сфер застосування самих правопорушень наведений у Кодексі України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р.(далі - КпАП). Для медичних працівників найбільше значення мають адміністративні правопорушення у галузі охорони здоров'я населення (глава 5).

2. Адміністративна відповідальність поширюється як на фізичних, так і на юридичних осіб, які діють у сфері, що регулюється правилами, незалежно від форми власності, підвідомчості.

3. Заходи адміністративної відповідальності застосовуються спеціальними суб'єктами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4. Заходи адміністративної відповідальності застосовуються згідно з особливим процесуальним порядком - провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

5. Адміністративна відповідальність безпосередньо виражається у застосуванні до осіб, які вчиняють правопорушення, адміністративних стягнень.

Серед адміністративних правопорушень, які перелічені в КпАП і мають найбільше значення в контексті медичної діяльності, необхідно зазначити такі:

1. Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44-1);

2. Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45);

3. Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 45-1);

4. Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46) та інші.

Діючий КпАП визначає такі види адміністративних стягнень (ст. 23):

1. попередження;

2. штраф;

3. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4. конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5. позбавлення спеціального права, наданого громадянинові;

6. виправні роботи;

7. адміністративний арешт;

8. адміністративне видворення за межі України іноземного громадянина або особи без громадянства.

Слід зазначити, що виділення окремої глави, присвяченої адміністративним правопорушенням, які посягають на суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, є позитивним явищем. Можна сподіватись, що це слугуватиме основою для покращання як правового забезпечення медичної діяльності, так і функціонування самої системи охорони здоров'я населення.

Дисциплінарна відповідальність медичних працівників настає при порушенні вимог трудового законодавства. Нормативно-правову базу дисциплінарної відповідальності медичних працівників складають:

¾ Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р.(далі - КЗпП);

¾ Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992року;

¾ Колективний і трудовий договір у конкретному закладі охорони здоров'я.

Дисциплінарна відповідальність медичного працівника — це окремий варіант юридичної відповідальності, яка настає у випадку порушення трудових обов'язків. Слід особливо підкреслити, що мова йде саме про порушення трудових обов'язків медичного працівника. Причому, якщо розглядати дані порушення, то дисциплінарна відповідальність - найменш суворий варіант.

Важливо визначити, що ж саме може складати порушення трудового законодавства. Відповідь на це запитання треба розглядати в контексті прав та обов'язків працівника перед роботодавцем.

Працівник зобов'язаний:

¾ чесно і сумлінно працювати;

¾ своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу;

¾ додержуватись трудової і технологічної дисципліни;

¾ додержуватись вимог нормативних актів про охорону праці;

¾ дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП).

У зв'язку з цим за недотримання будь-якого з перелічених обов'язків медичний працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності. Протиправною є така поведінка (тобто дії або бездіяльність) працівника, яка не відповідає встановленим правилам. Наприклад, запізнення на роботу, прогул, поява на роботі в стані сп'яніння. Рівно ж протиправною є відмова від виконання законного розпорядження керівника закладу охорони здоров'я (роботодавця), недотримання правил роботи на відповідному устаткуванні, правил зберігання сильнодіючих речовин, а також отруйних, наркотичних речовин і таке ін.

Не може розглядатись як підстава для накладення дисциплінарного стягнення невиконання трудових обов'язків за відсутності належного медичного устаткування, нормальних умов праці, належної кваліфікації медичного персоналу. За умови іншого способу розв'язання цього питання фінансові, організаційні та багато інших проблем вітчизняної охорони здоров'я можуть бути в аспекті відповідальності перекладені на окремих медичних працівників. Цікавим є міжнародний досвід дисциплінарно-правового регулювання медичної діяльності. Так, наприклад, у деяких зарубіжних країнах дисциплінарні стягнення на медичних працівників накладаються професійними асоціаціями, в статутах і правилах яких закріплені такі повноваження. Як дисциплінарні стягнення до порушників застосовують догану, штраф, тимчасове відсторонення від заняття медичною практикою, позбавлення права на здійснення медичної діяльності.

Особливістю правового статусу медиків щодо дисциплінарної відповідальністю є їх подвійний статус - як працівників конкретного медичного закладу (типові відносини працівника і роботодавця) і як медиків за кваліфікацією, тобто осіб, зобов'язаних надавати невідкладну медичну допомогу в будь-якому місці. Іншими словами, професійні обов'язки лікарів ширші, ніж їх трудові обов'язки, що виконуються за місцем праці.

Відповідно до ст. 51 КЗпП, п. "з" ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено скорочений робочий день для медичних працівників. У залежності від посади і (чи) спеціальності тривалість робочого часу медичних працівників визначається у Наказі МОЗ України від 25.05.2006 р. "Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я", де передбачено такі скорочені варіанти тривалості робочого часу у залежності від посади і (чи) спеціальності:

¾ 38,5 годин на тиждень (для лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці);

¾ 33 години на тиждень (для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих);

¾ 40 годин на тиждень (наприклад, для керівників закладів та установ охорони здоров'я, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відділів, служб та інших підрозділів (за винятком лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою - керівників структурних підрозділів та закладів охорони здоров'я, у тому числі амбулаторно-поліклінічних), головних фахівців (головних медичних сестер, головних фельдшерів, головних інженерів, головних енергетиків, головних технологів тощо), фахівців, технічних службовців та робітників (за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці));

¾ 18 годин на тиждень (для вчителів І-ХІІ класів шкіл, вчителів- дефектологів та логопедів закладів охорони здоров'я (крім будинків дитини));

¾ 20 годин на тиждень (для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів будинків дитини);

¾ ЗО годин на тиждень (для вихователів, старших вихователів закладів охорони здоров'я);

¾ 36 годин на тиждень (для вихователів-методистів закладів охорони здоров'я, вихователів будинків дитини).

Вітчизняний законодавець виділяє два види дисциплінарних стягнень:

1.Догана.

2.Звільнення за відповідними підставами.

Слід привести основні законодавчо визначені (ст. 148-150 КЗпП) принципи накладення дисциплінарного стягнення у сфері медичної діяльності. До них належать:

1. до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен вимагати від працівника пояснення у письмовій формі;
2. відмова працівника дати пояснення не є перепоною для застосування дисциплінарного стягнення;
3. дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці;
4. дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше, ніж через шість місяців від дня вчинення порушення;
5. за кожне дисциплінарне порушення може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення;
6. при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника;
7. наказ (розпорядження) роботодавця про застосування дисциплінарного стягнення оголошується працівникові під розписку;
8. дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником в органах розгляду трудових спорів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Дайте визначення та охарактеризуйте юридичну відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення.
2. Які існують види відповідальності лікарів за вчинені правопорушення?
3. Якими причинами зумовлене значення вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників? Що слід розуміти під професійним медичним злочином?
4. Дайте характеристику крайньої необхідності як обставини, що виключає злочинність діяння у сфері медичної діяльності.
5. Дайте характеристику обґрунтованому ризику як обставині, що виключає злочинність діяння у сфері медичної діяльності.
6. Наведіть класифікацію та назвіть види злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності.
7. Дайте визначення та розкрийте суть цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності.
8. Що входить до умов настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності? Коротко охарактеризуйте їх.
9. Які існують різновиди шкоди як результату протиправного медичного втручання? Дайте їх характеристику.
10. Що таке моральна шкода? Назвіть принципи компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності.
11. Дайте визначення та охарактеризуйте адміністративну відповідальність медичних працівників. Назвіть адміністративні правопорушення, які найбільш важливі в контексті медичної діяльності.
12. Дайте визначення та охарактеризуйте дисциплінарну відповідальність медичних працівників. У чому полягають основні принципи накладення дисциплінарного стягнення у сфері медичної діяльності?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акопов В.И., Маслов Е.Н. Право в медицине. - М.: Книга- сервис, 2002. -С. 136-200.
2. Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонал а за нарушения профессиональных обязанностей. - М.: Юрид. литер., 1970. - 128 с.
3. Бобров О.Е. Медицинские преступления: правда и ложь. - Петрозаводск: ИнтелТек, 2003. - 200 с.
4. Бирлидис Г.В., Ремизов И.В., Калиниченко Е.П. Правовое обеспечение профессиональной деятельности медицинских работников. - Ростов н/Д: Феникс, 2006.
5. Галюкова М.И. Развитие отечественного законодательства об уголовной ответственности за причинение вреда здоровью // Социальное и пенсионное право. - 2006. - № 2. - С. 33-37.
6. Голубев К.И., Нарижний С.В. Компенсация морального вреда как способ защиты неимущественных благ личности. 2-е изд., доп. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. - 302 с.
7. Жамкова О.Е. Правовое регулирование оказания медицинских услуг по законодательству Российской Федерации: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский унив-т МВД России, 2007. - 20 с.
8. Козьминых Е. Обязательства вследствие причинения вреда здоровью при оказании медицинских услуг // Рос. юстиция. - 2001. -№ 2. - С. 32-34.
9. Коротких Р.В., Мельникова JI.C., Касимовский К.К. Страхование профессиональной ответственности медицинских работников в системе частного здравоохранения: постановка проблемы // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 1-й Всероссийской научно-практической конференции. Москва, 16 мая 2003 г. / Под общ. ред. д.ю.н. С. Г. Стеценко. - М.: Юрист, 2003. - С. 68-70.
10. Косарева В.Ю. Актуальные проблемы расследования преступлений в сфере хирургии // Хирургия повреждений мирного и военного времени. Материалы международного российско-германского научно-практического симпозиума 6-7 апреля 2001 года. - М., 2001. - С. 72-73.
11. Косарева В.Ю. Некоторые вопроси взаимодействия следователя и судебно-медицинского эксперта в процессе расследования преступлений // Российский следователь. - 2002. - № 7. - С. 2-4.
12. Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве. Учебное и практическое пособие. - М.: БЕК, 1995. С. - 130-171.
13. Медичне право України: проблеми становлення і розвитку: [Матеріали 1-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції Львів, 19-20 квітня 2007 p.] / Упоряд. к.ю.н. Сенюта І.Я., Терешко Х.Я. - Львів: Медицина і право, 2007. - С. 272-279.
14. Новоселов В.П. Ответственность работников здравоохранения за профессиональные правонарушения. - Новосибирск: Наука. Сибирское предприятие РАН, 1998. - С. 41-91.
15. Ответственность за правонарушения в медицине: Учебн. пособие для студ. высш. учеб. заведений / [О.Ю. Алесандрова и др.]. - М.: Академия, 2006.
16. Панов А.В. О компенсации морального вреда // Здравоохранение. - 2003. - № 9. - С. 69-74.
17. Пашинян Г.А., Ившин И.В. Профессиональные преступления медицинских работников против жизни и здоровья. - М.: Медицинская книга, 2006. - 196 с.
18. Попов В.П., Попова Н.П. Правовые основы медицинской деятельности: Справочно-информационное пособие. — СПб.: Деан, 1999.-С. 27-55.
19. Правовая ответственность медицинских работников: Учебн. пособие / П.Н. Сидоров, А.Г. Соловьев, Г.Б. Дерягин. - М.: МЕДпресс-информ, 2004.
20. Рабец A.M. Обязательства по возмещению вреда, причиненного жизни и здоровью. - М., 1998. - 296 с.
21. Радченко М.В. Проблемы гражданской и уголовно-правовой ответственности за оказание медицинских услуг, не отвечающих требованиям безопасности // Рос. юридический журнал. - 2001. - №2.-С. 93-99.
22. Савицкая А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. - Львов: Вища школа, 1982. - 196 с.
23. Сенюта І. Медичне право: право людини на охорону здоров'я. Монографія. - Львів: Астролябія, 2007. - 224 с.
24. СтеценкоС.Г. Право и медицина: проблемы соотношения. - М.: Международный университет (в Москве), 2002. — С. 168-186.
25. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2007. - С. 222-256.
26. Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. - С. 306-339.
27. Стеценко С.Г. Проблемы юридического обеспечения медицинской деятельности // Вестник Российского нового университета. Серия: "Юриспруденция". - 2003. - Вып. 1.-С* 82-86.
28. Урумбаева Л.Н. Ответственность медицинских работников за преступления, совершаемые в сфере здравоохранения: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Ташкент, 1999. - 24 с.
29. Филатов В.В., Решетников А.В. и др. Ответственность медицинских работников, связанная с их профессиональной деятельностью в контексте нового уголовного законодательства // Здравоохранение. - 1999. - N° 1. - С. 7-14.
30. Хохлов В.В., Хозяинов Ю.А. Ответственность: медицинские правонарушения. - Смоленск, 2000. - С. 11- 41.