Міжнародне економічне право регулює різні сфери міжнародних економічних відносин. При цьому різні напрями міждержавного економічного співробітництва координуються в рамках своїх інституційних механізмів (міжнародних економічних організацій) та регламентуються спеціальними міжнародно-правовими актами. Власне у цьому контексті ми й охарактеризуємо основні галузі міжнародного економічного права: міжнародне торговельне право, міжнародне фінансове право та міжнародне інвестиційне право.
Міжнародне торговельне право - одне з найважливіших і найстаріших галузей міжнародного економічного права, є системою міжнародно-правових норм, які регулюють сферу міжнародних торговельних відносин.
Основним методом регулювання цієї сфери є метод багатостороннього регулювання через МО - Світову організацію торгівлі (СОТ).
СОТ була створена в 1994 р. на основі Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1947 р. (ГАТТ). Установчим документом СОТ є Марракешська угода про заснування СОТ 1994 р. її правову основу становлять також пакет угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 рр.), серед яких ГАТТ у редакції 1994 р., Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРШС).
Основними завданнями СОТ є: сприяння досягненню цілей, передбачених Марракешською угодою, та виконання багатосторонніх торговельних угод; нагляд за станом функціонування світової торгівлі та надання консультацій з питань управління у галузі міжнародної торгівлі; виконання ролі форуму для проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між країнами-членами; вирішення торговельних спорів; нагляд за національними торговельними політиками країн-членів; технічне сприяння країнам, що розвиваються, з питань, які належать до компетенції СОТ.
Головними органами СОТ є: Конференція міністрів, яка складається з представників усіх держав-членів і яка проводиться не менше одного разу кожні два роки; Генеральна рада, що складається з представників всіх членів, яка збирається за потреби; Рада по торгівлі товарами; Рада по торгівлі послугами і Рада по торговельних аспектах інтелектуальної власності; Секретаріат.
Будь-яка держава може за бажанням і на умовах, узгоджених із СОТ, стати її членом, хоча процедура вступу досить складна. Спочатку спеціально створена робоча група визначає відповідність національної економічної політики стандартам СОТ. Наступним етапом є проведення переговорів на двосторонній основі із зацікавленими державами про умови доступу на ринок держави-кандидата. І, нарешті, домовленості, досягнуті в результаті цих переговорів, фіксуються в остаточній доповіді та відповідних документах, які затверджуються Генеральною радою й ратифікуються державою-кандидатом.
Україна з 16 травня 2008 р. стала 152 членом СОТ, після прийняття Верховною Радою України 10 квітня 2008 р. Закону "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі".
Протоколом передбачено приєднання України до СОТ з урахуванням домовленостей, досягнутих у рамках переговорного процесу, що представлені в таких документах: звіт Робочої групи зі вступу України до СОТ; графік зобов'язань за товарами, із додатками; графік специфічних зобов'язань у сфері торгівлі послугами; зобов'язання щодо внутрішньої підтримки та експортних субсидій у сільськогосподарському секторі; специфічні зобов'язання, що складаються з додаткових домовленостей між Україною та окремими країнами.
Головними принципами міжнародного торговельного права, які сформульовані в рамках ГАТТ/СОТ, є:
- надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі;
- надання національного режиму відносно внутрішнього оподаткування і регулювання іноземних товарів і послуг;
- свобода транзиту товарів;
- відмова від кількісних і інших подібних обмежень на користь тарифного регулювання;
- транспарентність (прозорість) проведення національної політики у сфері регулювання торгівлі.
Винятки із застосування таких принципів допускаються у разі надання преференцій країнам, що розвиваються.
Для регулювання міжнародних відносин у сфері торгівлі певними групами сировинних товарів були укладені багатосторонні угоди і створено МО за участю держав - імпортерів і експортерів пшениці, какао, цукру, кави, свинцю і цинку, нафти та ін. Діяльність цих МО спрямована на пом'якшення різких коливань світових цін, встановлення збалансованих співвідношень попиту та пропозиції, а також вирішення суперечок між державами-учасницями.
Серед інших МО, у функції яких входить сприяння міжнародній торгівлі, можна назвати Міжнародну торгову палату. Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Комісію ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Завданням останньої є прогресивне узгодження й уніфікація права міжнародної торгівлі через координацію роботи МО у цій сфері. А ЮНКТАД, створена в 1964 р., формулює і представляє на універсальному рівні економічні інтереси країн, що розвиваються, зокрема у сфері торгівлі, фінансів та інвестицій.
Міжнародне фінансове право як галузь міжнародного економічного права є сукупністю міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють відносини в міжнародній фінансовій системі.
Завданням міжнародного фінансового права і відповідних міжнародних інституцій є створення міжнародно-правового режиму руху капіталів на основі відповідних принципів (як договірних, так І звичаєво-правових). В. М. Шумілов виокремлює такі принципи міжнародного фінансового права: рівноваги платіжних балансів; свободи вибору валютного курсу під контролем МВФ; заборони на використання девальвації (зміни валютного курсу) як засобу конкурентної боротьби на товарних ринках; свободи вибору платіжно-розрахункових систем у двосторонніх відносинах при незаподіянні шкоди міжнародній фінансовій системі; повернення (погашення) державних зовнішніх боргів; недискримінації при наданні кредитів; спільних дій по недопущенню фінансових криз (у тому числі через взаємодію з МВФ); надання фінансової допомоги у разі фінансової кризи; гарантування стосовно фінансових ризиків та ін.
Регулювання міжнародних фінансових відносин здійснюється державами на двосторонній і багатосторонній основах, а також за сприяння і в рамках відповідних МО.
Серед двосторонніх договорів найбільш поширеними є кредитні та розрахункові, а серед багатосторонніх договорів у сфері міжнародних фінансів можна назвати такі: Женевську конвенцію про уніфікацію вексельного права 1930 р., Женевську конвенцію про вирішення колізійних питань щодо перевідного і простого векселя 1930 р., Женевську чекову конвенцію і Конвенцію ООН про міжнародні і прості векселі 1988 р. та ін.
Основними міжнародними фінансовими інституціями, у рамках яких зосереджена практично вся основна співпраця на глобальному рівні у валютно-фінансовій сфері, є створені в 1945 р. як спеціалізовані установи ООН Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).
МВФ утворений відповідно до Угоди про заснування МВФ, прийнятої Міжнародною валютно-фінансовою конференцією ООН 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (США). Україна є членом МВФ з 3 вересня 1992 р.
Основною метою МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного спів робітництва через встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання їх платіжних балансів.
Керівними органами МВФ є: Рада керуючих, яка складається з міністрів фінансів або керівників центральних банків держав-членів; директорат (виконавчий орган, який складається з 24 осіб); директора-розпорядника, крім того, в структурі МВФ функціонують відповідні комітети та фонди.
МБРР створений одночасно з МВФ на конференції в Бреттон-Вудсі 1944 р., до його складу можуть входити тільки країни - члени МВФ. Україна - член МБРР з 1992 р.
Основна мета діяльності банку - стимулювання економічного розвитку країн-членів через надання довгострокових позик і кредитів та гарантування приватних інвестицій.
Керівними органами МБРР є: Рада керуючих, директорат, президент МБРР, Спільний комітет по розвитку Світового банку і МБРР у складі 24 членів.
Основними кредитними механізмами МВФ, які він часто застосовує з МБРР, є: домовленість про кредит "стенд-бай", який призначений для урегулювання проблем платіжного балансу, що мають короткотерміновий характер; механізм розширеного кредитування, який забезпечує більш довгострокову допомогу в підтримці структурних реформ; механізм фінансування додаткових резервів забезпечує короткострокову допомогу державам-членам; механізм компенсаційного фінансування покриває нестачу доходів держав від експорту чи надходжень від надання послуг; механізм екстреної допомоги забезпечує оперативну середньострокову допомогу державам-членам, в яких виникли проблеми платіжного балансу в зв'язку із стихійним лихом чи міжнародними збройними конфліктами, та інші кредитні інструменти сприяння економічному розвитку, зокрема з метою боротьби з бідністю.
З міжнародним фінансовим правом безпосередньо пов'язана інша галузь міжнародного економічного права - міжнародне інвестиційне право, яке є системою міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють міжнародний ринок капіталів, який функціонує в рамках міжнародної інвестиційної системи.
Загалом механізм правового регулювання іноземних інвестицій складається з принципів і норм як міжнародного, так і внутрішнього (національного) права, останнє розробляється самими державами - реципієнтами капіталів.
Щодо міжнародного інвестиційного права, то основним залишається метод двостороннього регулювання ринку іноземних інвестицій, хоча зростає ефективність багатосторонніх механізмів регулювання.
Двосторонні договори між державами у сфері регулювання інвестицій представлені переважно двосторонніми інвестиційними договорами і договорами про уникнення подвійного оподаткування, в яких регламентується внутрішній правовий режим іноземних інвестицій; гарантії держави від політичних ризиків для іноземних інвестицій; порядок розгляду інвестиційних суперечок; права на конвертацію доходів і повернення інвестицій тощо. Україною укладено угоди про заохочення (сприяння) та взаємний захист інвестицій з Канадою, Китаєм, Данією, Естонією, США та іншими державами, а також низка угод про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків з Францією, Чехією, Польщею, Туреччиною та іншими державами.
Багатосторонні міжнародно-правові механізми у сфері регулювання інвестицій поділяють на універсальні та регіональні.
У Хартії економічних прав і обов'язків держав 1974 р. закріплені такі принципи, що стосуються іноземних інвестицій: кожна держава має право регулювати і контролювати іноземні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції відповідно до свого законодавства; жодну державу не можна примушувати до надання пільгового режиму іноземним інвестиціям; кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії своєї національної юрисдикції і вживати заходів, щоб така діяльність не суперечила її законодавству і відповідала її економічній і соціальній політиці.
За ініціативою МБРР у 1986 р. була підписана Сеульська конвенція, на основі якої в 1988 р. було засновано Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАТІ), основною метою діяльності якого є сприяння залученню іноземних інвестицій у країни, що розвиваються. БАТІ надає обраним ним інвесторам гарантії повернення інвестицій у частині некомерційних ризиків, консультує уряди країн щодо розробки та реалізації стратегій і програм залучення іноземних інвестицій. Україна є членом БАТІ з 19 липня 1994 р.
Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС), який входить разом з БАТІ в групу Світового банку, був створений у 1966 р. з метою забезпечення умов для стимулювання іноземних інвестицій через запровадження прозорого механізму вирішення спорів між іноземними інвесторами і національними урядами. Україна стала членом МЦУІС з 7 липня 2000 р.
До багатосторонніх договорів у сфері міжнародного інвестиційного права варто також віднести: Вашингтонську конвенцію про порядок вирішення спорів між державою і іноземними особами 1965 р. (ратифікована Верховною Радою України 16 березня 2000 р.); Угоду по торговельних аспектах іноземних інвестицій (ТРІПС), яка діє в рамках СОТ; Угоду про співробітництво у сфері інвестиційної діяльності 1993 р., укладену в рамках СНД.
Окрема міжрегіональна система регулювання іноземних інвестицій сформована на двосторонній основі між Європейським Союзом та країнами, що розвиваються, яка діє на засадах застосування преференцій та режиму найбільшого сприяння в інвестиційній сфері.