Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

(1) Відповідно до статті 39 цього Кодексу, у разі, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. У разі вчинення упродовж цього строку нового адміністративного правопорушення (що в багатьох складах адмінправопорушень, передбачених Особливою частиною, є кваліфікуючою ознакою, що, до того ж, має наслідком встановлення більш суворого стягнення за вчинення аналогічного правопорушення, а згідно норм статті 35 Загальної частини є обтяжуючою обставиною при притягненні особи до адміністративної діяльності) початок відліку терміну, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адмінстягненню, починається з дня закінчення виконання адмінстягнення, накладеного за нове порушення.

Стаття 40. Покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду

Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя мас право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 15.11.94 р. № 244/94-ВР, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 05.04.2001 р. № 2342-ІІІ)

(1) Чимало діянь, згаданих в Особливій частині цього Кодексу, належать до адміністративних проступків із матеріальним складом. Це означає, що адміністративна відповідальність настає лише за наявності наслідків у вигляді матеріальної шкоди. Хоча основна частина складів правопорушень, за які передбачено адмінвідповідальність за цим Кодексом, є формальними. Тим не менш, це аж ніяк не означає, що вони не супроводжуються заподіянням майнової шкоди. Якщо таку шкоду заподіяно, то згідно статті 40 цього Кодексу, адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право (але не зобов'язані) одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує 34 грн., а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, коли шкоду заподіяно неповнолітнім.

Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує 17 грн., суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства (відповідно до Цивільного процесуального кодексу України).

(2) Відповідно до ч. І ст. 329 КУАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Більше того, ця постанова в частині відшкодування майнової шкоди вже є виконавчим документом, тобто не потребує якихось додаткових документів і проходження процедури за розділом VI Цивільного процесуального кодексу України щодо звернення рішень до виконання, а одразу є підставою для відкриття виконавчого провадження за правилами, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження".

(3) Відшкодування шкоди відбувається в порядку, передбаченому главою 82 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Натомість, моральна шкода, згідно ст. 1167 ЦКУ, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища (ч. 4 ст. 1193 ЦК України).

(4) Відповідно до статті 330 КУАП, у разі добровільного невиконання порушником постанови по справі про адмінправопорушення в частині відшкодування майнової шкоди в 15-денний строк з дня вручення йому копії постанови по справі про адмінправопорушення (а в разі оскарження або опротестувати такої постанови - в 15-денний строк з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення), вона надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".