Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.
Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України.
У вказаній нормі розкривається питання забезпечення нотаріусом доказів, необхідних органам іноземної держави. Важливо, що зносини нотаріуса з іноземними органами здійснюються через відповідні органи виконавчої влади (див. коментар до ст. 101 Закону України "Про нотаріат"), логічно, що так само відбуваються і зносини останніх з нотаріусом.
Важливим є встановлення змісту дій нотаріуса із забезпечення доказів. Згідно з ч. 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Логічно дійти висновку, що нотаріус забезпечує докази в межах наявних у нього повноважень. Так, нотаріус не має повноважень щодо вчинення всіх зазначених дій (зокрема, допит свідків тощо). Тому доцільним вбачається і посилання в нормах ст. 102 Закону України "Про нотаріат" на коло повноважень нотаріуса.
Для розкриття питання забезпечення нотаріусом доказів важливо звернутися до норм міжнародних договорів. Наприклад, згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, ратифікованої 10.11.1994 року, дата набуття чинності для України 14.04.1995 року, Договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної Сторони, зокрема, складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видача речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення кримінального переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень з цивільних справ, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів. Тобто правова допомога стосується досить широкого кола питань, у тому числі передачі певних документів, їх складання тощо, що входить до відання нотаріуса. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Згідно зі ст. 14 вказаної Конвенції Договірні Сторони зобов'язуються пересилати один одному на прохання без перекладу і безкоштовно свідчення про реєстрацію актів цивільного стану, документи про освіту, трудовий стаж і інші документи, що стосуються особистих або майнових прав і інтересів громадян запитуваної Договірної Сторони й інших осіб, що проживають на її території.
На нашу думку, забезпечення нотаріусом доказів може полягати, наприклад, у наданні копій відповідних документів за запитом, що в окремих випадках дозволяється Законом України "Про нотаріат" (див. коментар до ст. 8 Закону України "Про нотаріат"). У даному випадку йдеться про видачу копій документів за запитом Міністерства юстиції України чи управління юстиції в межах компетенції, адже саме через ці органи здійснюються зносини нотаріуса з органами іноземних держав (див. коментар до ст. 101 Закону України "Про нотаріат"). Разом з тим згідно з ч. 10 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" копії документів та витяги з них видаються на вимогу органів юстиції тільки з метою регулювання організації нотаріальної діяльності. З огляду на це важливо доповнити ст. 8 Закону України "Про нотаріат" положенням, яким передбачити обов'язок нотаріуса надавати копії документів за запитом органів юстиції у зв'язку з наданням правової допомоги. При цьому, на нашу думку, навіть у разі відсутності цього положення в законодавстві про нотаріат, якщо в міжнародному договорі, що є частиною національного законодавства України, містяться положення про надання правової допомоги, нотаріус зобов'язаний надати копії запитуваних документів, враховуючи загальноприйняте правило першочергового застосування саме норм міжнародних договорів (див. коментар до ст. 103 Закону України "Про нотаріат").
Відповідно до ст. 19 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету або безпеці, або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони. Так, якщо видача копій відповідних документів не передбачена чинним законодавством України, нотаріус відмовляє в їх видачі.