Право - Оуенз К. - 3.2.5. Втрата чинності пропозицією у зв'язку із завершенням відведеного на її прийняття часу

Якщо пропозиція дійсна лише певний час, то її необхідно прийняти протягом цього часу, інакше вона втрачає чинність. Якщо обмеження за часом не встановлено, то пропозиція має бути прийнята протягом певного прийнятного періоду часу. Що є прийнятним періодом часу, залежить від конкретних умов пропозиції.

3.2.6. Втрата чинності пропозицією у зв'язку зі смертю оферента або офертоодержувача

У цьому випадку правило залежить від того, хто саме помер — оферент чи офертоодержувач.

Смерть оферента

У разі смерті оферента після того, як він зробив пропозицію, її прийняття після його смерті буде дійсним за умов, що:

а) контракт можна виконати за допомогою майна покійного (таким чином, прийняття пропозиції про особисте надання послуг втрачає дійсність);

б) офертоодержувач не знав про смерть оферента, коли приймав пропозицію.

Бредбері проти Моргана (1862 p.)

Покійний написав Б. листа, в якому попросив його надати кредит Т. і запропонував гарантію боргу в максимальній сумі 100 фунтів стерлінгів. (Гарантія кредиту або овердрафту є постійною пропозицією, яка "приймається** щоразу, коли надаються гроші за кредитом або овердрафтом.) Кредит продовжувався після смерті покійного, оскільки Б. не знав про цю смерть. Б. подав позов про виконання гарантії проти виконавців духівниці покійного. Рішення: відповідачі відповідали за гроші, переказані Б. після смерті покійного і до того часу, коли Б. дістав повідомлення про неї.

Смерть офертоодержувача

Загальноприйнято, що смерть офертоодержувача завжди веде до втрати контрактом чинності, хоч в англійському праві немає прямого застереження з цього питання.

3.2.7. Контрпропозиція

Якщо у відповідь на пропозицію офертоодержувач вводить нові умови або пропонує змінити запропоновані умови, він тим самим робить контрпропозицію, результатом якої є анулювання першої пропозиції і заміна її альтернативною пропозицією, зробленою офертоодержувачем. Тепер уже той, хто спершу був оферентом, має вирішити, приймати чи ні альтернативні умови, запропоновані офертоодержувачем. Якщо ні, то офертоодержувач не має права прийняти попередню пропозицію, оскільки вона була анульована його альтернативною пропозицією.

Хайд проти Ренча (1840 р.)

6 червня відповідачі написали позивачеві, запропонувавши продати його ферму за 1 тис фунтів стерлінгів. Агент позивача негайно навідався до Р. і запропонував 950 фунтів стерлінгів, Р. попросив декілька днів на роздуми про цю пропозицію. 27 червня Р. написав листа, в якому повідомив, що не може прийняти пропозицію. Після цього X. написав P., що приймає пропозицію про продаж за тисячу фунтів стерлінгів. Було ухвалено рішення, що контракту не було.

Пропозиція Р. продати ферму не була прийнята. Натомість X. зробив контрпропозицію — придбати за 950 фунтів. У результаті цього він скасував попередню пропозицію і замінив її новою. Нову пропозицію було відхилено і, отже, контракту не було.

"Війна форм"

Трудність, на яку постійно натрапляють менеджери, —це проблема "війни форм". Цим терміном називають досить поширену ситуацію, коли дві сторони, які ведуть переговори про укладення контракту, надсилають одна одній форми, щоб забезпечити превалювання своїх умов ведення справ над умовами іншої сторони. Постачальник робить пропозицію на своїй стандартній формі, яка містить умови, на яких постачальник здійснює поставки. Клієнт надсилає "прийняття" пропозиції на своїй стандартній формі, яка містить умови, на яких клієнт купує. У разі, якщо виникають розбіжності між двома наборами умов, то чиї превалюватимуть?

"Батлер Машин Тул Ко" проти "Екс-Целло" (1979 р.)

23 травня компанія Б. запропонувала продати компанії Б. машину за 75 535 фунтів стерлінгів з поставкою протягом 10 місяців. Пропозиція включала умову, що всі замовлення приймаються виключно на умовах Б., які мають превалювати над будь-якими умовами замовлення Е. Однією з умов Б. було, що будь-яке збільшення собівартості після того, як зроблено замовлення, але до того, як виріб доставлено, має включатися до ціни, яка належить до сплати. 27 травня Е. подала замовлення на купівлю, в якому було надруковано її власні умови придбання. Серед цих умов, звичайно, не було умови про зміни в ціні. Внизу бланка замовлення була відривна частина з написом: "Ми приймаємо ваше замовлення на умовах, викладених у ньому". 5 червня Б. повернула відривну частину. її представники написали також супровідного листа, в якому зазначали: "Ми прийняли ваше офіційне замовлення, згідно з нашими модифікованими розрахунками від 23 травня".

Б. виставила Е. додатковий рахунок на 2892 фунта стерлінгів на підставі умови про зміну ціни, і Б. відмовилася платити. Апеляційний суд ухвалив, що замовлення Б. від 27 травня було контрпропозицією, яку Б. прийняла, коли повернула відривну частину бланка замовлення 5 червня. (Було винесено рішення (на дещо сумнівних підставах), що лист Б. з посиланням на їхні розрахунки від 23 травня мав на меті визначити машину і ціну, а не включити до угоди пропоновані Б. умови, надруковані на зворотному боці документа.) Якби відривну частину бланка не повернули, то контракту не було б, оскільки не було б прийняття пропозиції, принаймні до моменту, коли машину доставлять і її прийме покупець (у цьому разі мало б місце прийняття, що випливає з поведінки).

Цей випадок мав далекосяжні наслідки для бізнесу. До того, як його було розглянуто, вважалося, що якщо умови продажу, запропоновані X, містять умову, згідно з якою умови X превалюють над будь-якими іншими умовами, які потім будуть запропоновані У, цього достатньо для надання пріоритету умовам X. Однак зі справи "Батлер Машин Тул Ко" проти "Екс-Целло" ясно, що у "війні форм", якщо бодай один раз були висунуті інші умови, вони превалюватимуть.

Вважалося також, що проста умова зміни ціни в контракті суперечить правилу, яке вимагає "визначеності" в контрактах і, отже, не буде чинною, хіба що в угоді міститиметься точно сформульоване визначення того, як має бути вироблена нова ціна. Звідси, через бурхливу інфляцію 70-х років, багато галузевих асоціацій виробників і дилерів підготували формули зміни цін для включення до контрактів своїх членів, хоч багато компаній, які торгували відносно дешевими товарами, продовжували покладатися на умову, яка давала їм можливість піднімати ціни до невизначеної суми. Однак у справі "Батлер Машин Тул Ко" проти "Екс-Целло" цей бік по суті не обговорювався, бо основним було питання про те, чи включено умову до контракту. Якби компанія Б. подолала таку перешкоду, цілком можливо, що цю умову однаково було б анульовано на підставі "невизначеності умов", хоч є численні випадки, коли угоди, що дозволяють одній стороні змінювати контракт в односторонньому порядку без посилання на будь-яку точну формулу, не визнавалися недійсними на підставі "невизначеності умов". (Проте у Постанові про нечесні умови споживчих контрактів 1994 р. серед інших умов, які суд може визнати нечесними, є умови "що передбачають можливість визначення ціни товарів у момент доставки або дозволяють продавцю товарів чи надавачеві послуг збільшити свою ціну, при тому, що в обох випадках не передбачено відповідного права Споживача скасовувати контракт, якщо остаточна ціна надто висока порівняно з ціною, узгодженою при укладенні контракту".)

Отже, що має робити в майбутньому компанія, яка опинилася в такому становищі, як компанія "Батлер", для того, щоб її умови превалювали над умовами майбутнього покупця?

Найкращий спосіб для постачальника товарів або надавача послуг забезпечити складення контракту на його умовах поставок — зробити так, щоб усі пропозиції подавалися в стандартній формі, в якій викладені умови постачальника. Дві копії цього документа надсилаються покупцеві. Покупець має прийняти пропозицію, повернувши одну копію форми, належним чином підписану від свого імені.

Інший спосіб полягає в тому, щоб сторони домовилися про конкретний перелік умов, які обом сторонам видаються справедливими, як-от набір умов, підготований галузевою асоціацією виробників і дилерів.

Якщо підприємство укладає контракт про поставку товарів або надання послуг по телефону, копію умов постачальника необхідно на самому початку надіслати клієнту, бажано перед тим, як буде зроблено чи прийнято будь-яке замовлення. На документі треба залишити місце для підпису клієнта і напису, який вказує на те, що клієнт згоден, щоб усі трансакції відбувалися на умовах постачальника. Це не перешкодить застосуванню умов клієнта в разі, якщо постачальник приймає замовлення на цих умовах. Однак це може утримати клієнта від виставлення ним власних умови.

Підприємство, яке має справу з телефонними клієнтами і займається недорогими трансакціями, перебуває у складному становищі щодо включення своїх умов до контракту, особливо коли клієнти непостійні або разові. У цьому разі немає практичного сенсу повідомляти умови клієнтам заздалегідь, до трансакції, і брати в них підписану згоду на ці умови. У таких випадках постачальник має заявити по телефону, що продаж або поставки повинні відбуватися на умовах постачальника, а потім надіслати клієнту копію. Складність тут полягає в тому, що в разі спору суд чи арбітр може сказати, що умови постачальника не включені до контракту, оскільки точні умови не були повідомлені іншій стороні в момент укладення контракту. З іншого боку, оскільки постачальники знали, що продаж чи надання послуг обмежені умовами, і потім довели точні умови до відома іншої сторони, суд чи арбітр може винести рішення на користь постачальників.

Однак не слід думати, що загалом спілкування між офертоодержувачем і оферентом, у ході якого явно пропонуються нові умови, означає контрпропозицію. Може статися, що офертоодержувач тільки просить роз'яснити умови пропозиції або надати додаткову інформацію про неї.

Якщо застосувати прості терміни, то цю відмінність легко виявити. Якщо А пропонує Б продаж туру на певний курорт, у певний готель, подорож літаком, А може цілком законно попросити Б підтвердити, що ціна включає харчування на літаку й обід у готелі, і це не дорівнює контрпропозиції. Ясно, що це прохання про додаткову інформацію, не пов'язану з пропозицією. Однак у судовому прецеденті Стівенсон проти Макліна (1880 р.), в якому вперше було проведено розмежування між запитом про додаткову інформацію та контрпропозицією, об'єктивний спостерігач може помітити, що, хоч суд і ухвалив рішення, що звернення офертоодержувача мало на меті отримати додаткову інформацію, по суті воно значно більше скидалося на контрпропозицію.

Стівенсон проти Макліна (1880 р.)

М. написав С. у суботу листа, в якому запропонував продати йому певну кількість заліза за ціною 40 шилінгів чистою готівкою за тонну. Пропозиція залишилася відкритою до понеділка. У понеділок С. телеграфував М: "Будь ласка, телеграфуйте, чи погодилися б ви на доставку за 40 (шилінгів) протягом двох місяців або, якщо ні, то довшого періоду, який ви можете дати". ("Чистою готівкою" означає, що необхідно зробити платіж негайно, тож ця телеграма фактично означала: "Чи не дасте ви нам кредит?") М. одержав телеграму С. о 10:01 в понеділок і негайно продав залізо третій стороні. О 1:25 пополудні М. телеграфував С, повідомляючи, що залізо продане. Об 1:34 пополудні С. телеграфував, що приймає пропозицію М. про продаж за 40 шилінгів готівкою. О 1:46 пополудні телеграму М. доставили С. Останній подав позов на М. про порушення контракту. М. висунув заперечення, що телеграма С, отримана о 10:01, являла собою контрпропозицію, яка скасовувала попередню пропозицію продажу, і що оскільки вони не прийняли контрпропозицію, то не було і контракту про продаж заліза. Суддя Лаш виніс рішення, що телеграма позивача, отримана о 10:01, була просто запитом про додаткову інформацію, пов'язану з пропозицією, що не дорівнює контрпропозиції. Оскільки пропозиція була прийнята телеграмою позивача від 1:34, проголошене відкликання пропозиції телеграмою відповідача від 1:25, доставленій після 1:34, не мало сили.