Право - Оуенз К. - 13.2. Вигідні контракти між роботодавцем та працівником

Вигідний контракт між роботодавцем та працівником (контракт найму) є зобов'язувальним для неповнолітнього. Поняття "контракт між роботодавцем і працівником" включає аналогічні контракти, за якими неповнолітній може заробляти собі на прожиття. Як приклад можна навести справу Чаплін проти "Леслі Фревін" (1966 p.), в якій неповнолітній, син славнозвісного актора Чарлі Чапліна, уклав з видавництвом контракт, що надавав йому ексклюзивні права на видання його спогадів під назвою "Я не міг палити травку на галявині мого батька", в яких описувалася дискредитивна поведінка, включно з вживанням наркотиків. Він хотів обмежити видання своїх спогадів на підставі, що, по-перше, контракт не належав до зобов'язувальних угод, а по-друге, у будь-якому разі він був невигідним. Рішення: контракт належав до угод того типу, що можуть бути зобов*язу-вальними для неповнолітнього, бо він давав йому змогу заробити собі на життя, крім того, він був вигідним, попри те, що, будучи виконаним, призвів би до того, що неповнолітній здобув би погану славу: "Бруд може пристати, зате будуть одержані прибутки".

Примітка: торговельний контракт не буде зобов'язувальним для неповнолітнього — див. справу Коверн проти Нільда (1921 р.), в якій неповнолітній, агент з продажу сіна та соломи, одержав аванс за партію сіна, яку він не зміг доставити. Рішення: він був зобов'язаний повернути одержані гроші.

Контракт є зобов'язувальним, якщо він вигідний у цілому, навіть якщо певні його аспекти не є вигідними — див. справу Клементе проти Лондонської та Північно-Західної залізниці (1894 р.), в якій неповнолітній вирішив скористатися програмою страхування від нещасних випадків на виробництві, яку запровадив на своєму підприємстві роботодавець, оскільки вона була вигіднішою за статутну, бо стосувалася ширшого кола травм. Однак компенсація була нижчою. Рішення: контракт був вигідним.

У справі Дойль проти стадіону "Ват Сіті" (1935 р.) неповнолітній боксер мав контракт, згідно з яким у разі дискваліфікації вія програвав. Він подав позов, вимагаючи виплати йому суми зборів — З тис. фунтів стерлінгів. Ухвала: контракт був вигідним, бо він забезпечував неповнолітнього засобами існування, а чиста боротьба. — в загальних інтересах.

Контракт, який не є вигідним, не буде зобов'язувальним для неповнолітнього. У справі Де Франческо проти Барнум (1890 р.) дівчинка 14 років зв'язала себе з позивачем на сім років документом про учнівство — навчання сценічному танцю. Вона пообіцяла, що не вийде заміж протягом періоду учнівства і не погоджуватиметься на професійні ангажементи без згоди позивача. Позивач не взяв на себе зобов'язання знайти їй ангажемент чи утримувати протягом часу, коли вона не матиме роботи. її заробітна плата становила 9 пенні за вечірній виступ і 6 пенні за денний протягом перших трьох років, а в подальшому — 1 шилінг за вечірній виступ і 6 пенні за денний. Позивач міг розірвати контракт, якщо відповідачка виявиться нездібною до танців. Рішення: контракт не був вигідним.

13.3. Контракти, що можуть заперечуватися

Деякі контракти з неповнолітніми, предмет яких пов'язаний з тривалими майновими правами, є такими, що можуть бути заперечені, у тому розумінні, що вони є зобов'язувальними для обох сторін, але неповнолітній може ухилитися від виконання контракту, розірвавши його до свого повноліття або невдовзі після нього. Основними прикладами таких контрактів є контракти, пов'язані з землею, контракти про партнерство, контракти про набуття частки в компаніях і шлюбні контракти.

У справі Корп проти Овертона (1873 р.) підліток погодився вступити в партнерство з відповідачем через три місяці й заплатити йому 1000 фунтів стерлінгів, коли буде оформлено контракт про партнерство. Крім того, він одразу заплатив 100 фунтів стерлінгів як забезпечення своєї обіцянки. Одразу після досягнення повноліття він розірвав контракт і подав позов, вимагаючи повернути йому 100 фунтів стерлінгів. Рішення: гроші підлягають поверненню на підставі повної відсутності зустрічного задоволення.

У справі Едвардс проти Картера (1893 р.) був оформлений шлюбний контракт, згідно з яким батько нареченого зобов'язався сплачувати 1500 фунтів стерлінгів на рік опікунам, які повинні були після одруження виплачувати їх протягом життя чоловіку, а потім дружині та дітям, народженим у цьому шлюбі. Наречений, котрий був дитиною під час укладення контракту, оформив документ за печаткою, згідно з яким зобов'язався надати опікунам всю власність, яку він отримає в спадок від батька. Більше ніж через рік після смерті батька, тобто приблизно через чотири з половиною року після досягнення повноліття, він розірвав контракт. Рішення: розірвання контракту настало надто пізно, через це воно недійсне.

Метою розірвання контракту є звільнення неповнолітнього від майбутніх зобов'язань. У справі Стейнберг проти Скали (Лідс) (1923 р.) позивачка-дитина написала заяву про придбання акцій і заплатила належну суму за виділення акцій, а також зробила внесок відповідно до вимоги про сплату першого внеску за акції. Вона не лише не отримала дивідендів, а й не відвідувала жодних зборів компанії. При цьому акції, схоже, весь час продавалися за ціною, нижчою за номіналом. Через 18 місяців після надання акцій, але ще до досягнення повноліття, вона розірвала контракт і подала позов з метою повернути собі всі внесені гроші. Рішення: позов відхиляється. Виділивши акції, компанія зробила все, що вона мала зробити, відповідно до контракту для забезпечення зустрічного задоволення.

Є певні сумніви щодо того, чи залишається неповнолітній зв'язаним узятим ним зобов'язаннями, але, скоріше за все, це не має бути так. У справі Північно-Західна залізнична компанія проти Макмайкела (1850 р.) неповнолітній підписався на акції, і була порушена справа з метою одержати гроші відповідно до вимоги про сплату внеску за акції. Відповідач заявив, що він не ратифікував купівлю акцій і не одержав вигоди від неї. Однак, якби він заявив про розірвання контракту, обґрунтувавши його, він не був би зобов'язаний заплатити, попри те, що настав термін внесення грошей за вимогою про сплату внеску за акції.

Неповнолітній може повернути собі внесені ним гроші або передану власність лише за умови повної відсутності зустрічного задоволення. Зі згаданою вище справою Корп проти Овертона контрастує справа Холмс проти Блогга (1818 р.), в якій хлопчик заплатив певну суму грошей орендодавцю як зустрічне задоволення за надання в оренду приміщень, в яких він мав намір займатися своїм ремеслом разом із партнером. Він займав приміщення протягом 12 місяців, але наступного дня після досягнення повноліття ліквідував партнерство, розірвав орендну угоду і залишив приміщення. Його спроба повернути собі внесені кошти не вдалася, оскільки повної відсутності зустрічного задоволення не було, адже він отримав те, про що йшлося в угоді.

Згідно з положеннями статті 3(1) Закону про контракти неповнолітніх 1987 р. у разі розірвання контракту неповнолітнім суд може видати наказ про повернення ним майна, набутого за контрактом.