Право - Оуенз К. - 18.3.4. Які слова є частиною опису?

Слова, що описують товари, можуть розцінюватись як висловлені умови, умови, що маються на увазі, передбачені статтею 13 Закону, прості заяви або "дута" реклама. Наприклад, в оголошенні автомобіль рекламується як "воксхолл кавальє", 1,6 л, 1994 р. випуску, червона, п'ять добрих шин, пробіг після капітального ремонту двигуна — 2000 миль, радіоприймач з касетним магнітофоном, хороша машина для родини".

Можна було б стверджувати, що всі ці слова є елементами опису машини, тож якщо з'ясується, що запасне колесо "лисе" або що після капітального ремонту двигуна машина пройшла вже ЗО 000 миль, машина не відповідатиме застосованому до неї опису. Однак було ухвалено, що елементом опису є лише слова, необхідні для ідентифікації предмета. Решта слів належать до інших категорій. (Докладніше про правові норми стосовно статусу слів, застосованих у заявах, див. розд. 7.)

У справі "Ашингтон Піджеріс" проти Крістофера Хілла (1972 р.) у пункті, названому "якість і опис", ішлося про "корм з норвезьких оселедців доброї середньої якості з мінімальним відсотком різних інгредієнтів, які має містити корм". Палата лордів ухвалила, що описом були слова "корм з норвезьких оселедців", а посилання на "добру середню якість", так само як і специфікація стосовно інгредієнтів, не були елементами опису. Палата лордів заявила, що опис дорівнює ідентифікації, а тому частиною опису є необхідне для ідентифікації товарів. Тож, попри те, що корм з оселедців містив інгредієнт — джерело токсину для норок, який робив цей корм непридатним для вживання в їжу, Палата лордів ухвалила рішення, що товар, проте, правильно описаний як корм з оселедців, бо його можна було ідентифікувати як такий.

Однак згідно з твердженням лорда Вільберфорса, зробленим у справі "Ріардон Сміт Лайн" проти Хансена-Тангена (1976 p.), термін "ідентифікація" може вживатись у двох значеннях. Його можна використати просто на позначення місцезнаходження товарів, щоб було ясно, про яке судно йдеться. З іншого боку, його можна вжити для ідентифікації істотної частини опису товарів. Якщо він виступав у першому значенні, суд може інтерпретувати описові слова вільніше, ніж якщо він ужитий у другому значенні. Щоб простими словами показати, що, як видається, мав на увазі лорд Вільберфорс, уявімо судно, що описується як танкер "Люсі", яке перебуває в м. Халл і. Опис "танкер" є істотною частиною опису товарів, тож якби "Люсі" виявилася траулером, положення статті 13 закону були б порушені. Якщо, з іншого боку, виявиться, що танкер "Люсі" перебуває в м. Іммінгхемі, то, якщо ясно, що це було саме те судно, про яке йшлося в контракті, суд, цілком можливо, схилятиметься до ухвалення рішення, що мав місце неправильний опис відповідно до положень статті 13 закону.

У справі "Ріардон Сміт Лайн" апелянти уклали угоду про фрахт судна, "яке буде побудоване компанією "Осака Шиппілдінг Ко" і яке має умовну назву "Халл 354" до того, як йому буде дано остаточну назву". Док в Осаці був недостатнього розміру, щоб прийняти таке судно, і компанія "Осака Шиппілдінг Ко" домовилася про будівництво його в доці своєї дочірньої компанії "Ошіма". "Ошіма" дала йому номер 004. Коли будівництво закінчилося, судно відповідало специфікаціям і було пристосоване для фрахту. Однак на час, коли судно було готове, попит на танкери істотно впав, і апелянти відмовилися прийняти його на тій підставі, що судно не відповідає застосованому до нього опису. Рішення Палати лордів: судно завжди залишалося "Осака Халл 354", і можна обґрунтовано твердити, що воно побудоване компанією "Осака Шиппілдінг Ко", як такою що спланувала будівництво, організовувала й керувала ним.

Є низка справ, у яких ухвалювалися рішення, що незначне відхилення від висловлених умов контракту, становить порушення умови, передбаченої статтею 13 закону. Лорд Вільберфорс у справі "Ріардон Сміт Лайн" проти Хансена-Тангена сказав, що ці рішення вимагають перегляду.

У справі Аркос проти Ронаасена (1933 р.) продавці зобов'язалися поставити партію дерев'яних жердин завтовшки пів дюйма. Коли товар прибув до Лондона, з'ясувалося що 85 % жердин були товщиною від 0,5 до 9/16 дюйма, а 9 % —- від 9/16 до 1 дюйма. Жердини були потрібні для виготовлення місткостей для цементу, і незначні відмінності в товщині не могли позначитися на їхньому застосуванні. Однак було ухвалено рішення, що товщина жердин становила частину їх опису, а оскільки відповідність товарів опису є істотною умовою, хоч і не прямо вираженою, покупець одержав право розірвати контракт на підставі порушення істотної умови.

Аналогічно у справі "Мур енд Ко" проти "Ландо енд Ко" (1921 p.) з продавцями було домовлено про продаж певної кількості консервованих фруктів, упакованих в ящики, у кожному з яких мало бути по ЗО бляшанок. Коли фрукти доставили, з'ясувалося, що, попри загальну правильну кількість бляшанок, лише приблизно в половині ящиків містилося по 30 бляшанок, а в решті — по 24. Суддя арбітражного суду ухвалив рішення про відсутність різниці в комерційній цінності між ящиком з 24 та ЗО бляшанками. Незважаючи на це, Апеляційний суд ухвалив, що покупці мають право розірвати контракт, оскільки товари не відповідали застосованому до них опису.

Після запровадження ст. ІбАроль незначних відхилень, що трактуються як порушення умови, передбаченої статті 13 Закону про продаж товарів, дещо зменшилася. Положення статтею 15А передбачають, що суд може трактувати порушення як порушення застереження, якщо воно таке незначне, що буде невиправданим відхилення товарів покупцем.