Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 2.17. Тлумачення правових норм

З метою правильного розуміння змісту правових норм та їх реалізації, здійснюється тлумачення правових норм, під яким розуміється роз'яснення змісту норми, що особливо важливо для правильного застосування права.

З одного боку тлумачення права - це суб'єктивний психічний мислительний процес особи, пов'язаний з виясненням істинного смислу і змісту правової норми, а з другого боку, це - діяльність уповноважених суб'єктів по роз'ясненню змісту норм з метою їх реалізації саме так, як визначає законодавець.

Розрізняють офіційне і неофіційне тлумачення права.

Офіційне тлумачення права здійснюється тільки уповноваженими органами (посадовими особами) в межах їхньої компетенції, має своє формальне визначення у спеціальному правовому акті та обов'язкове для виконання суб'єктами, яким це тлумачення адресоване (суб'єктами застосування права).

Офіційне тлумачення права може бути автентичним, легальним, відомчим і казуальним.

Автентичне тлумачення здійснюється органом, який створив правову норму, воно міститься в самому нормативно-правовому акті і найбільш повно розкриває зміст правової норми. Наприклад, в преамбулі Конституції України розтлумачено поняття народу України: "Верховна Рада від імені українського народу - громадян України всіх національностей. ..". В статті 21 Кодексу законів про працю України розтлумачено поняття "трудового договору", в ст.2 Бюджетного кодексу України здійснено тлумачення термінів, які використовуються в Кодексі тощо.

Легальне тлумачення здійснюється спеціально уповноваженим органом держави. Таке тлумачення Конституції України і законів України може здійснювати Конституційний Суд України (ст. 150 Конституції України). Суб'єктами права на конституційне звернення з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України з метою забезпечення реалізації та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

У конституційному зверненні зазначаються:

- прізвище, ім'я, по-батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

- відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;

- статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України;

- обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;

- дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

- перелік документів та матеріалів, що додаються. Конституційне звернення, документи та матеріали до

нього подаються у трьох примірниках.

Тлумачення Конституційного Суду підлягають офіційній публікації, обов'язкові для виконання з метою припинення неоднозначного застосування положень Конституції чи законів України судами України або іншими органами державної влади.

Відомче тлумачення здійснюється міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (державними комітетами, центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом) в наказах, інструкціях, нормативних листах, з метою реалізації законів та інших нормативних актів (Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України) у підвідомчих їм сферах. Таке тлумачення має місце у випадках, коли центральний орган виконавчої влади вважає, що нормативний акт потребує додаткового роз'яснення через певні суперечності, що виникають із практики його реалізації (застосування), а також при наявності запитів підпорядкованих міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади органів, установ, організацій, підприємств щодо застосування положень нормативного акту.

Казуальне тлумачення здійснюється судом або іншим органом державної влади по конкретній справі, яка підвідомча цьому органу. При цьому видається акт застосування права, що є обов'язковим для суб'єктів тих правових відносин, що регулюються нормою, яка розтлумачується. Наприклад, апеляційний суд розглядає справу в другій інстанції і приймає по ній рішення або вищестоящий орган (міністерство, державний комітет...) видає наказ по результатам перевірки діяльності підпорядкованого органу, установи, підприємства.

Неофіційне тлумачення права може бути доктринальним, професійним (компетентним) чи буденним (побутовим), воно здійснюється різними суб'єктами і не є обов'язковим до виконання, тобто не має юридичної сили.

Детальніше тлумачення здійснюється юристами-науковцями в наукових працях (монографіях, наукових статтях), науково-практичних коментарях нормативно-правових актів, воно покращує розуміння права різними суб'єктами, впливає на право творення і реалізацію права, в першу чергу - на право застосовну діяльність. В той же час воно не має юридичної сили і не є обов'язковим до виконання.

Професійне (компетентне) тлумачення здійснюється особами, які мають юридичну освіту. Це тлумачення осіб, які є юристами-практиками (суддями, прокурорами, нотаріусами, адвокатами, слідчими, юрисконсультами...). Вказані особи розтлумачують правові норми під час своєї професійної діяльності, публікуючи свої думки з приводу права та здійснюючи консультації через засоби масової інформації, а також в інший спосіб. Таке тлумачення не має юридичної сили та обов'язкового характеру, але воно значною мірою сприяє підвищенню рівня правосвідомості та правової культури населення. Останнім часом збільшилась кількість публікацій на юридичну тематику, ввійшли в постійну практику юридичні програми на телебаченні, такі як "Справи з Ігорем Годецьким" та інші, збільшилась кількість юридичних періодичних видань.

Буденне (побутове) тлумачення здійснюється особами, які не мають юридичної освіти. Це тлумачення базується на життєвому досвіді певних осіб, які висловлюють свої думки, уяву, правові почуття та інше, воно може відповідати приписам права, а також бути помилковим. Як неофіційне тлумачення воно не є обов'язковим для виконання, але сприяє кращому розумінню права різними суб'єктами.

Розрізняють різні способи тлумачення права:

- історико-політичне;

- адекватне і обмежувальне;

- систематичне;

- мовне;

- інші способи.