Правознавство - Молдован В.В. - Модуль 2. ГАЛУЗІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Міні-модуль 2.1. Основи конституційного законодавства України

Мета: проаналізувати конституційні норми, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади.

Основна проблема: виявити основні тенденції розвитку сучасного конституційного законодавства України.

Провідна ідея: Основний Закон держави унормовує найважливіші суспільні відносини: основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, виборчу систему, референдуми, систему і принципи діяльності органів державної влади, їх компетенцію тощо.

Обрані методи: лекція з елементами дискусії.

Основні поняття теми:

Конституція України - основний закон держави, з допомогою якого український народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і держави, визначає систему і структуру державної влади та місцевого самоврядування, основи правового статусу особи, територіального устрою держави.

Громадянство України - постійний правовий зв'язок між фізичною особою та Україною, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках.

Референдум - спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з найважливіших питань загальнодержавного і місцевого значення.

Законодавчі органи - відповідно до принципу поділу влади на них покладено законодавчу, правотворчу діяльність.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Виконавчі органи - це органи, які реалізують державну владу у формі організації виконання законів.

Судові органи - здійснюють судову владу; головним призначенням судів є захист прав суб'єктів права шляхом вирішення у процесуальній формі кримінальних і цивільних справ та спорів.

Глава держави - Президент України, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

ПЛАН

1. Конституція України - Основний Закон держави.

2. Громадянство України.

3. Права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання.

4. Виборча система в Україні. Види референдумів.

5. Система органів державної влади в Україні.

1. Конституція У країни - Основний Закон держави

В юридичній науці й практиці конституція є основним, головним законом держави, який регламентує найважливіші, з погляду держави, суспільні відносини. До них належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави. Конституція також визначає герб, прапор, гімн і столицю держави.

У перекладі з англійської мови слова "конституція" означає "устрій", з латинської - "затверджую, установлюю". Так називалися деякі акти римських імператорів. У сучасному світі конституції є практично в усіх державах, які претендують на право називатися демократичними. Виняток становлять абсолютні монархії, наприклад Саудівська Аравія.

Першою конституцією в сучасному її розумінні була Конституція СІЛА, прийнята в 1787 р., яка діє й досі. Це найстабільніша конституція в світі - більш як за 200 років існування до неї було внесено лише 27 поправок.

Конституція України була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

8 грудня 2004 р. було прийнято Закон України "Про внесення змін і доповнень до Конституції України" № 2222-ІУ.

Класифікація конституцій:

За юридичною формою конституції можуть бути поділені на писані й неписані.

Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, прийнятий у чітко встановленому порядку, який має певну внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо). До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, у тому числі й Конституція України.

Неписані конституції складаються з кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони в своїй сукупності оголошуються конституцією держави. Прикладом такої конституції може бути Конституція Великобританії. Вона охоплює ряд законів, перший з яких - Велика хартія вільностей - був прийнятий ще в 1215 р., а останній - Закон про місцеве правління - у 1985 р.

Слід звернути увагу на те, що наявність неписаної конституції може призвести до недостатньо чіткого правового регулювання найважливіших суспільних відносин. Це дає заінтересованим силам можливість поводитися довільно, по-різному витлумачувати неузгодженості, а то й суперечності у змісті таких конституцій. Тому вони загалом розглядаютьсяся як менш демократичні порівняно з конституціями писаними.

Залежно від порядків прийняття, зміни та відміни конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.

У гнучких конституцій порядок прийняття, зміни чи відміни мало чим відрізняється від порядку, передбаченого для всіх інших законів. Якщо для поточного закону достатньо простої більшості (50 % + І) голосів, то для конституції цього замало - необхідно зібрати кваліфіковану більшість (не менше як дві третини голосів).

Порядок прийняття, зміни та відміни жорстких конституцій суттєво ускладнений порівняно з усіма іншими законами. Тут потрібна не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання низки додаткових процедур. Так, поправки до Конституції США приймаються голосами двох третин членів палат Конгресу (парламенту) або спеціально скликаного Конституційного Конвенту. В обох випадках поправки мають бути ратифіковані законодавчими зборами або конвентами трьох чвертей штатів.

Конституцію України також слід віднести до жорстких. У цьому переконує, зокрема, розгляд її XIII розділу.

За рівнем утілення приписів конституцій у життя суспільства та держави їх прийнято поділяти на:

Фіктивні - положення яких не знаходять потрібної реалізації й підтвердження на практиці.

Реальні - суспільні відносини відповідають конституційним настановам.

Відповідно до державного устрою конституції поділяються на федеративні (СІЛА, ФРН та ін.) й унітарні (Франція, Україна та ін.).

Отже, Конституцію України можна віднести до писаних, жорстких, реальних, унітарних.

Контроль за додержанням конституції здійснює особливий орган. В Україні - це Конституційний Суд. Лише до його компетенції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Аналогічні органи є практично в усіх демократичних державах, хоч і називаються по-різному.

Конституцію, як найважливіший правовий і політичний документ, характеризують окремі властивості, що мають певну самостійність, але, взяті в сукупності, можуть дати досить повне уявлення про неї.