1. Аналіз кримінологічних заходів запобігання злочинам дає підстави констатувати, що провести жорстку розмежувальну лінію між рівнями, формами та методами профілактики злочинів практично неможливо. На практиці всі вони реалізуються в тісному Взаємозв'язку між собою.
2. Для вирішення питання профілактичної роботи з особами, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчої інспекції, доцільно розробити нову структуру служби виконання покарань, не Пов'язаних із позбавленням волі, передбачивши запровадження за основними Напрямами діяльності, а також збільшення нормативно-штатної чисельності кримінально-виконавчої інспекції.
3. Спеціально-кримінологічні заходи профілактики злочинів серед засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі - це система спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на процеси детермінантності злочинності в групі осіб, від яких можна очікувати вчинення рецидивних злочинів.
4. Відсутність чіткої позиції законодавства та кримінологічної теорії щодо визначення поняття "індивідуальна профілактика" вимагає його теоретичного формулювання.
Для підвищення ефективності роботи із запобігання повторної злочинності і своєчасного реагування на негативні зміни оперативної обстановки кримінально-виконавчій інспекції рекомендується;
- розробити і запровадити в практику роботи систему аналізу і інформаційного забезпечення діяльності інспекції, виходячи з місцевих умов;
- забезпечити організацію взаємодії кримінально-виконавчій інспекції з органами внутрішніх справ на базі спільного планування профілактичної діяльності, проведення колегій, оперативних нарад, нарад-семінарів, перевірок, рейдів і спецоперацій, вивчення наказів, вказівок, рекомендацій, взаємного обміну інформацією про поведінку, спосіб життя засуджених і застосування до них заходів впливу;
- виявляти в кожній кримінально-виконавчій інспекції засуджених, схильних до вчинення повторних злочинів, організовувати постійний контроль за їх поведінкою та способом життя. З метою оперативного перекриття цих осіб направляти відповідну інформацію до кримінальної міліції і міліції громадської безпеки;
- надавати засудженим всебічну допомогу і підтримку у вирішенні трудових, сімейно-побутових та інших проблем;
- своєчасно розглядати питання про подання засуджених, що довели своє виправлення, на умовно-дострокового звільнення;
- грамотно і якісно здійснювати підготовку матеріалів в суди щодо засуджених, які злісно ухиляються від відбування покарання та не виконують покладені на них обов'язки;
- оперативно проводити початкові розшукові заходи щодо засуджених, місцезнаходження яких невідоме (ч. 1 ст. 31 Кримінально-виконавчого кодексу України);
- щоквартально аналізувати практику застосування судами покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, прийняття до виконання вироків, розгляди подання про заміну іспитового терміну позбавленням волі. Про результати інформувати голів судів і прокурорів;
- регулярно інформувати органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури, внутрішніх справ, суди, адміністрацію організацій про стан правопорядку серед засуджених і вносити пропозиції щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню повторних злочинності;
- ширше залучати до виховної роботи адміністрацію організацій, в яких працюють засуджені, трудові колективи, шефські формування, профспілкові і інші громадські організації, родичів і членів сімей засуджених, громадських інспекторів (волонтерів) а також інших осіб, що можуть позитивно впливати на засуджених;
- виступати в трудових колективах і засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення) з питань виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та стану боротьби з рецидивною злочинністю.