Важливим фактором успішного розкриття та розслідування злочинів є використання органами слідства новітніх досягнень в сфері науки та техніки. В наш час злочинці при вчиненні злочинів користуються новітніми досягненнями природничих та технічних наук, їх дії та способи приховування злочинів стають все більш винахідливими. Тому, під час розслідування злочину слідчому не завжди вистачає знань, якими він оволодів під час навчання та практичної діяльності. Для правоохоронної діяльності необхідні різноманітні знання, для того щоб їх повноцінно та ефективно використовувати їх в розкритті та розслідуванні злочинів, в здійсненні правосуддя. З метою вирішення таких питань до процесу розслідування кримінальних справ залучаються спеціалісти або експерти, які володіють спеціальними знаннями в окремих сферах науки (мікробіології, хімії, психологи тощо).
Українське законодавство визначає двох суб'єктів, яких можливо залучити до розслідування кримінальних справ в якості осіб, які володіють спеціальними знаннями. Так згідно із кримінально-процесуальним законодавством для участі у проведенні слідчих дій може залучатися перекладач та спеціаліст. Спеціаліст повинен бути незаінтересований у результатах справи, щоб сприяти слідчому у виявленні, закріпленні та вилучені доказів, звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів, давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають під час проведення слідчої дії. Для цих цілей можуть запрошуватись незаінтересовані у результатах справи особи, котрі мають вищу чи середню освіту і систематичну підготовку за конкретною спеціальністю, а також досвід роботи у певній сфері виробництва, науки, культури й ремесла.
У сучасній криміналістичній літературі широкого розповсюдження набуло віднесення форм використання спеціальних знань у залежності від доказовості результатів їх застосування. Так говорять про процесуальні та не процесуальні форми.
На наш погляд, важливим є те, що спеціальні знання, не залежно від їх форми, мають значення для повного та достовірного з'ясування істини по справі.
Зазначимо, що однією з найбільш ефективних форм застосування спеціальних знань є експертиза. Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Практика показує, що найкращі результати в розслідуванні спостерігаються в тих випадках, коли експертизу призначає слідчий, який проводив огляд трупу і місця його виявлення: безпосереднє сприйняття, уважне вивчення обстановки місця події і окремих її предметів дозволяє слідчому більш повно уявити картину події, що відбулась, і точніше визначити питання, що підлягають встановленню експертним шляхом. Цьому сприяє також участь в огляді трупу та місця його виявлення судово-медичного експерта. Бажано, щоб той же експерт проводив і судово-медичне дослідження трупу.
Досвід показує, що в процесі реалізації правових норм перед правоохоронними органами виникають питання, вирішити які можна лише шляхом використання спеціальних медичних знань. Прикладом може слугувати питання "Яка причина смерті?" та багато йому подібних.
В інших ситуаціях завдання, що виникає під час розслідування, можна вирішити різними засобами, одне з них - спеціальне медичне дослідження. Кожна людина перебуваючи в будь-якому приміщенні або на відкритій ділянці контактує з навколишнім середовищем (при нежиті або кашлі повітря-крапельним шляхом особа може залишити свої сліди, або ж при необережному поводженні з гострими предметами тощо). Наприклад, у випадках, коли необхідно встановити чи була людина, яка цікавить слідство, в конкретному приміщенні, можна скористатися оперативно-розшуковими засобами та методами, можна застосувати можливості криміналістичної техніки, але й можна скористатися і чисто медичними засобами - провести ідентифікаційне дослідження об'єктів біологічного походження.
І в першому, і в другому випадках правоохоронні проблеми вирішуються судовою медициною шляхом використання знань медика-біологічного характеру, що накопичуються відповідними науками. Таким чином, судова медицина науково-практичний посередник між правом та величезними об'ємами інформації медично-біологічного плану.
Допомогу в розкритті злочину і встановлення вбивці маже надати судово-біологічна експертиза, за допомогою якої встановлюється групова належність крові, що виявлена на одягу або взутті обвинуваченого і потерпілого, статева належність при досліджені слини на недопалках, виявлених та вилучених з місця події, а також можна отримати відповідь на питання про механізм події.
Згідно із чинним законодавством проведення експертизи дозволяється лише після порушення кримінальної справи. Але час проведення експертизи визначає слідчий, з огляду на можливість втрати властивостей та особливостей об'єктів дослідження, на повноту зібраних доказів, доцільність її призначення.
У зв'язку з тим, що законом для встановлення причин смерті та характеру тілесних ушкоджень передбачено обов'язкове проведення експертизи, однією із самих розповсюджених та найбільш важливих експертиз при розслідуванні убивств є судово-медичне дослідження трупу.
Залізнична травма може виникнути у таких випадках:
- ушкодження при випадковому попаданні під рухомий залізничний транспорт. Частіше це працівники залізниці (шляхообхідники, шляхові сторожи, ремонтники, тощо), які звикли до залізничних сигналів - гудків та свистків, що врешті решт призводить до зниження уваги і вони не сприймаються, як попереджуючі сигнали; в зимовий час, коли тепла одежа обмежує рухи і людина стає в ній малорухомою, а теплі головні убори, що закривають вуха, заважають почути сигнали потягів, що наближаються; в момент проходження на великих швидкостях зустрічних потягів, в міжпутті створюється вихрова хвиля повітря, яка може збити людину з ніг і затягнути його під колеса вагонів;
- ушкодження від ударів частин залізничного транспорту, що рухається, осіб, які стоять або йдуть біля залізничної колії. Частинами потягів, що виступають, неякісна укладка вантажу і закріплення його на відкритих платформах, що виступає за межі габаритів. В тих випадках, коли потяг рухається з великою швидкістю, повз людини, яка стоїть біля колії в межах контурів габаритів, склепіння його черепа може бути знесеним повністю підніжкою локомотиву або вагону.
- ушкодження при ускакуванні в потяг, що рухається. Частіше це пасажири потягів, які зупиняються на невеликих станціях, на декілька хвилин. При спробах стрибнути на підніжку з низької платформи - відділення нижніх кінцівок або розділення тулуба, при стрибанні з високої платформи - людина може потрапити у зазор між вагоном та боковою поверхнею платформи, як правило, стає розім'ятою, а при падінні на колію, можливі ушкодження від перекочування коліс та від протягуванні тіла по полотну.
- ушкодження при зіскакуванні з наступним падінням із залізничного транспорту, що рухається. Частіше всього зіскакування відбувається з підніжок пасажирських вагонів, з підніжок товарних вагонів, що мають гальмівні майданчики. Ушкодження при невдалих стрибках з рухомого складу залежать від дії частин транспорту, що рухається. Майже завжди на тілі загиблих переважають нетипові залізничні ушкодження, однак не змінно наявність на одязі та тілі забруднень антисептиками та елементами баластного шару шляху.
- ушкодження при спробі перейти шлях під складом або при знаходженні під вагонами з іншою метою. При такому виді травми спостерігаються типові залізничні ушкодження: розділення і відділення частин тіла зі смугами тиску, сліди волочіння, забруднення антисептиками й елементами баластного шару шляху. Однак можливі випадки, коли ушкодження будуть малочислені і характерних серед них для волочіння і дію коліс не буде.
- ушкодження при наїзді залізничного транспорту на інші види транспорту на перегонах. Ушкодження людей будуть залежати в кожному конкретному випадку від характеру транспорту, з яким відбулось зіткнення, швидкості тощо.
- ушкодження від ударів о шляхові споруди. Тяжкі, смертельні ушкодження можливі у випадках, коли тіло людини в момент руху транспорту знаходиться якоюсь частиною тіла поза меж габаритів транспорту. Це може бути, наприклад, коли людина сидить в дверях на полу товарного потягу, звісивши ноги вниз. При проходженні вагону повз високої платформи можливі тяжкі ушкодження нижніх кінцівок, розтрощення всього тіла між вагоном та платформою. В таких випадках обов'язково переломлюються кістки обох нижніх кінцівок.
- ушкодження, що залежать від пересування на дахах залізничних вагонів. Смертельні ушкодження такої групи можуть бути поділено на три групи: а) ушкодження від падіння з даху вагону, що рухається; б) ушкодження від ударів о шляхові споруди (арки, тунелі тощо); в) ушкодженні від торкання з контактними електричними проводами або пантографом, що знаходиться в робочому стані під струмом. Ушкодження залежать від виду травми.
- ушкодження при аваріях потягів.
З метою подальшого та більш точного дослідження даного питання, необхідно дати визначення травм, які можуть виникати у потерпілого при убивстві на залізничному транспорті, а саме залізнична травма.
Залізничною травмою називають механічне ушкодження, що наносяться тілу людини частинами рухомого рельсового транспорту. Види залізничної травми: 1) удар потягом, що рухається; 2) переїзд колесами; 3) падіння з рухомого потягу; 4) стискання вагонами; 5) травма в середині вагону.
Як правило, удар наноситься передньою поверхнею електровозу відразу по всім частинам тулубу (від гомілок до голови), що призводить до поєднаних тяжких ушкоджень. При цьому в ділянці ніг та тазу нерідко виникають характерні "відкидач-ушкодження " від удару нижнього краю і підніжкою відкидача. Ці ушкодження дають можливість з'ясувати напрямок удару та положення тіла в момент травми. При ударі потягом, що рухається з великою швидкістю, тіло зазвичай відкидає далеко в сторону, яке на рейки не потрапляє.
Найбільш характерні для впливу рельсового транспорту ушкодження з'являються при переїзді колесами. Основний механізм травми при цьому сильний тиск та розтрощення тканин в поєднанні з розділюючою дією колісного гребня (реборди), в результаті чого виникає відділення частин тіла або розділення тіла на частини - полоса обтирання.
Якщо в місці перекочування колеса шкіра не руйнується, то виникає її пошкодження, яке називається смугою тиску. Ці смуги виникають як від дії поверхні колеса, що котиться, так і від голівки рейки. Вони допомагають встановлювати положення тіла на рейках.
Смуги тиску і ділянки обтирання виникають на одежі загиблого. При розділенні тіла зазвичай виникає і пошкодження одягу у вигляді багатьох розривів, смугоподібного або повного її руйнування.
Переїзд залізничним транспортом нерідко супроводжується волочінням тіла потерпілого по полотну, іноді довгим, протягом ста метрів і навіть декількох кілометрів. Під час волочіння від ударів об шпали та тертя о баластний шар шляху виникають садни, подряпини та рани, в глибині яких, на шкірі та одежі накопичується багато мастильних речовин та частинок покриття дороги (гравію, піску тощо).
Практиці відомі випадки, коли жертва, особливо при виштовхуванні потерпілого з рухомого потягу, потрапляє в заглибини, що знаходяться біля залізничного полотна, затоплені водою (кювет, канава для стоку води тощо). У таких випадках при зовнішньому огляді трупу на місці його виявлення буває досить складно, внаслідок "вимочування" тіла, виявити на ньому дрібні ушкодження (садни, подряпини), які можуть свідчити про боротьбу потерпілого зі злочинцем. Вони можуть проявитись після "підсихання" трупу. Тому з метою виявлення подібних ушкоджень необхідно оглядати труп повторно, спільно із судово-медичним експертом, якому буде доручено дослідження трупу.
Також практиці відомий випадок, коли труп потерпілого було виявлено на проводах високої напруги, коли труп виштовхнули з потягу, який рухався по залізничному мосту і тому лінії напруги були нижче залізничних рейок. Перед судово-медичним експертом повстало питання визначити в наслідок чого наступила смерть, від травми нанесеної в потязі, від удару струмом, чи це була спроба покінчити життя самогубством.
При судово-медичному дослідженні значної кількості трупів, осіб, які загинули від залізничної травми існує ще така ознака переїзду залізничним транспортом - відторгнення та притискання епідермісу до одягу, що прилягає до рани. При цьому відторгнений епідерміс повторює малюнок тканини одягу, що розташована над ділянкою відторгнення.
Для утворення вказаної ознаки необхідна щільна основа з наявністю тканин, що мають обмежену рухомість. До таких частин тіла людини найбільш підходять верхні та нижні кінцівки.
Притискання відторгнутого епідермісу до одягу, із повторенням малюнку тканини, пов'язано з дуже сильним тиском, що поєднаний із рухом предмету, що пошкоджує, тіло людини. При цьому пошкоджена частина тіла повинна дуже щільно стискатися між тупими твердими предметами. Подібне положення виникає при переїзді частини тіла потерпілого колесами залізничного транспорту.
Зазначена ознака відмічається лише у випадках переїзду залізничним транспортом і при інших видах травм не зустрічається. На нашу думку, наявність вказаної ознаки дає право судово-медичному експерту говорити про переїзд залізничним транспортом.
Слід пам'ятати, що при приховуванні вбивства, маскуванні його під нещасний випадок або самогубство, травми на тілі загиблої людини виникають вже після смерті, тому на ушкодженнях залізничним транспортом будуть відсутні ознаки їх нанесення за життя людини.
Враховуючи особливості транспортних ушкоджень, та прихований характер злочину, той факт, що убивця намагається видати нанесенні ушкодження за залізничну травму або самогубство, слід чітко встановити в наслідок чого наступила смерть.
За наявності ушкоджень, причиною яких була дія тупих чи гострих предметів, судово-слідчі органи мають з'ясувати у експерта багато питань.
1. Що стало причиною смерті, коли вона настала?
2. Які саме ушкодження виявлені на тілі, їх локалізація, чим саме вони нанесені, скільки часу пройшло з моменту їх заподіяння?
3. Які з виявлених ушкоджень стали смертельними?
4. Одним чи кількома, однотипними чи різними предметами заподіяні ушкодження?
5. Чи є на тілі потерпілого та на його одязі ознаки, що дозволяють зробити висновок про особливості предмета, яким завдані ушкодження?
6. Ушкодження завдані саме тим предметом, який передано на експертизу, чи вони заподіяні якимось іншим, подібним йому?
7. Якою є послідовність нанесення ушкоджень?
8. Яким був напрямок ударів, у результаті яких утворились виявлені ушкодження?
9. Чи міг потерпілий власноручно нанести ці ушкодження, чи вони заподіяні іншою особою?
10. У якому положенні перебував потерпілий у момент отримання ушкоджень?
11. Як були розташовані відносно один одного потерпілий і нападаючий у момент нанесення ушкоджень?
12. Чи відповідають ушкодження на одязі ушкодженням на трупу, якщо ні, то чим це можна пояснити?
13. Чи був здатен потерпілий після отримання нанесених ушкоджень виконувати які-небудь дії або самостійно пересуватися?
14. Протягом якого часу, з моменту отримання ушкоджень до моменту смерті, потерпілий ще був живий?
15. Чи вживав потерпілий алкоголь незадовго до смерті, якщо так, то в якій кількості, який ступінь сп'яніння був у момент настання смерті?
16. Якою є група крові потерпілого.
Але це перелік питань не є вичерпним, під час розслідування злочину питання уточнюються, в залежності від обставин його вчинення, картини події, негативних обставин тощо. Відсутність на момент проведення експертизи необхідної інформації про обставини події та переліку питань, що цікавлять органи розслідування, ускладнюють проведення вичерпного дослідження трупу і породжують прогалини в судово-медичних висновках і, тому, викликає необхідність призначення додаткових, а іноді і повторних експертиз. А така обставина призводить до витрат часу, та як наслідок багато злочинів залишаються не розкритими, винні не встановленні.
На наш погляд, слід конкретизувати питання, які повстають перед судово-медичним експертом при з'ясуванні причин залізничної травми. Вони будуть такими:
1. Чи всі ушкодження, що виявленні на трупі, сталися внаслідок залізничної травми, від дії частин залізничного транспорту? Яка послідовність нанесення ушкоджень?
2. Чи ушкодження характерні лише для залізничної травми?
3. Чи ушкодження утворились в наслідок удару рухомих частин залізничного транспорту? Який удар був первинний, на якій частині тіла, на якій висоті та в якому направленні?
4. Скільки разів тіло було переїхане, в якому напрямку, по яким частинам тіла?
5. Чи є ознаки волочіння тіла по полотну залізниці?
6. В якому положенні, відносно потягу, знаходився потерпілий в момент удару? Яка імовірність утворення ушкоджень окремими частинами локомотива, вагону або їх окремими деталями?
7. Чи немає ознак падіння потерпілого з рухомого складу залізничного транспорту або ушкоджень, що виникають при спробі вскочити в рухомий склад?
8. Чи страждав потерпілий захворюваннями, які могли призвести до нещасного випадку, а саме сліпота, глухота чи є ознаки інвалідності, що ускладнюють пересування людини.
9. Чи всі частини розчленованого трупу надано на дослідження та чи належать вони одному трупу?
10. Яка імовірність утворення всіх ушкоджень в заданих умовах залізничної травми?
11. Яка імовірність нанесення ушкоджень конкретним залізничним транспортом?
12. Чи сліди, виявлені на залізничному транспорті, є слідами крові? Кому ця кров належить людині чи тварині, чоловікові чи жінці, яка її групова специфічність?
13. Чи є, виявленні інші сліди, наприклад волосся, людськими, з яких вони частин тіла? Як вони могли опинитися на залізничному транспортному засобі?
Особливі питання необхідно ставити перед експертом у разі виявлення трупу жінки на залізничній дорозі, так як не рідко після зґвалтування, труп жінки з метою приховування статевого злочину підкладають на рейки.
Тому при виявленні трупу жінки слідчий повинен поряд із питаннями загального характеру поставити перед експертом додаткові питання: чи жила потерпіла статевим життям; яка давність ушкодження дівочої пліви; чи мала потерпіла незадовго до смерті статеві відносини чи є в статевих органах або на інших частинах тіла потерпілої сперма, яка її групова належність; чи не належить сперма декільком особам; чи не знаходилась потерпіла в стані вагітності, якщо так, то який термін вагітності; чи не був потерпілий незадовго до смерті проведений аборт, якщо так, то яким способом; чи знаходиться смерть потерпілої в причинному зв'язку із проведеним абортом. Також питання повинні передбачати особливості, необхідні для кваліфікації злочину за статтями 152 - 156 КК України, тобто чи зґвалтування було вчинене групою осіб, чи мало місце насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, чи потерпіла або потерпілий досягли статевої зрілості тощо.
Також не менш важливим під час розслідування умисних вбивств замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті мають знання в галузі судової психології та психіатрії.
Використання психологічних знань необхідне не лише для правильної кваліфікації злочину, а й для висування та перевірки обґрунтованих слідчих версій, підвищення ефективності тактики проведення слідчих та оперативно-розшукових дій і методичних рекомендацій, встановлення конкретних причин та умов, що сприяли вчиненню даного правопорушення.
Як ми зазначали в першому розділі важливе значення має з'ясування психології зв'язку злочинець-жертва, психології особи злочинця та потерпілого. Саме знання в галузі психології дозволяють слідчому встановити сталося самогубство або вбивство. Чи був психічний стан потерпілого таким, що міг призвести до самогубства, що могло би вплинути на прийняття такого рішення, стати причиною такого вчинку, чи була людиною урівноваженою, життєлюбною тощо. Але ж слідчий не володіє на достатньому рівні знаннями в галузі психології, тому необхідна допомога спеціаліста, а саме проведення посмертної судово-психологічної експертизи потерпілого.
На відміну від психічної експертизи психіатрична дозволяє визначити ступень відповідальності обвинуваченого, якість наданих показань свідків. Основні завдання судово-психіатричної експертизи: а) визначення психічного стану і висновок про осудність підозрюваних, обвинувачених, підсудних, відносно психічного здоров'я яких у органів дізнання, слідства і суду виник сумів, а також висновок про необхідність застосування медичних заходів до особи, які визнанні неосудними або, які захворілі психічним захворюванням після вчинення злочину; б) визначення психічного стану свідків та потерпілих і висновок про здатність осіб, яких обслідують, вірно сприймати, запам'ятовувати та відтворити обставини, що мають значення для справи; в) визначення психічного стану позивача, відповідача, а також осіб, про дієздатність яких вирішується питання.
У багатьох випадках приховування вбивств вимагає призначення проведення незвичайних для даного виду злочинів експертиз. Так, може виникнути необхідність у проведенні судово-балістичної, судово-хімічної експертиз, судової інженерно-транспортної, пожежно-технічної експертизи, судово-біологічної, судової експертизи з техніки безпеки праці та ін.
Судово-хімічній експертизі, крім залишків отрути, внутрішніх органів, різних плям (крім крові), підлягають частки металу, скла, ґрунту, шматочки штукатурки, крейди, цегли, знайдені на місці виявлення трупа, на його одязі, на знаряддях злочину, на одязі підозрюваного. Дрібні частки - речові докази, що підлягають експертизі, часто відіграють вирішальну роль у розкритті замаскованих убивств. Названа експертиза дозволяє визначати наявність чи відсутність у досліджуваних об'єктах хімічних речовин, їхній склад.
При залізничній травмі на відкритих частинах тіла та одязі потерпілого, як правило, залишаються сліди мастильних речовин, антисептиків. В даному випадку призначається судово-хімічна експертиза. Слідчому допоможе вірно вирішити питання про характер події, що відбулась, встановлення експертом відсутності на тілі трупу та його одязі слідів даних речовин.
Так у випадку маскування вбивства під самогубство на залізничному транспорті злочинці спочатку приводять потерпілого у безпорадний стан, за допомогою хімічних та наркотичних речовин, алкоголю тощо, а потім безпритомного покладають на рейки, розраховуючи, що машиніст потягу не побачить людини на своєму шляху і переїди його. В свою чергу виявлення таких ознак дає слідчому можливість висувати версію про маскування убивства під самогубство або нещасний випадок.
Нерідко для викриття приховування і розкриття вбивства необхідні знання в декількох галузях науки й техніки. І тоді виникає необхідність у проведенні комплексної експертизи як дослідження, у процесі якого експерти спільно вирішують питання на підставі кооперування знань, які отриманні з різних наук і стосуються відповідно компетенції двох чи більше видів експертиз.
Не менше значення при розслідуванні прихованих вбивств має експертиза слідів і речових доказів. При дослідженні тих слідів і речових доказів, які не є об'єктами судово-медичної експертизи, призначається криміналістична експертиза (трасологічна, балістична, дактилоскопічна, почеркознавча та ін.).
Не слід забувати, що існує багато факторів, що негативно впливають на проведення експертиз під час розслідування убивств на залізничному транспорті. А саме:
- в більшості випадків на місце події, особливо якщо воно віддалено від транспортного управління, виїжджають особи, які не володіють достатнім досвідом (працівників кримінального розшуку, оперативні чергові тощо). При цьому огляд трупу і місця його виявлення проводиться в ряді випадків без участі судово-медичного експерта, досить поверхово. В результаті втрачаються багато речових доказів, що мають важливе значення для подальшого експертного дослідження.
- супроводження трупу в морг в більшості випадків доручається особам, які в силу своєї некомпетентності байдуже відносяться до наслідків необережного поводження із трупом при його транспортуванні. В результаті таке відношення призводить до виникнення на тілі трупу та його одягу різного роду ушкоджень, що ускладнюють проведення експертного дослідження.
- працівники органу дізнання та слідства при направленні трупу в морг не застосовують заходів до того, щоб при транспортуванні виключити потрапляння на його тіло та одяг різних сторонніх речовин (мазуту, вугільного пилу тощо).
- слідчі працівники для дослідження ушкоджень на трупах, виявлених на залізничному полотні, залучають лише судового медика, нерідко призводить до помилкових висновків про обставини загибелі потерпілого і негативно впливає на розкриття убивств, замаскованих під нещасний випадок, що відбувся буцімто в результаті впливу на потерпілого рухомого залізничного транспортного засобу. Із-за того, що до дослідженню виявлених на залізничному полотні трупів не залучаються екс-перти-криміналісти, судові медики при відповіді на питання о причині смерті нерідко вказують лише, що смерть настала в результаті ушкодження тих або інших життєво важливих органів. Але на питання, який вид травми, чи настала смерть від залізничних ушкоджень або вони спричиненні якою-небудь зброєю убивства, вони відповіді не надають.
Підводячи підсумок слід зазначити, що від якості, оперативності, кваліфікації, своєчасності, та головне правильної організації проведення експертизи трупу та речових доказів, правильного обрання предмета дослідження, правильної постановки питань перед експертом залежить ефективність розкриття та розслідування злочину. Невірні, помилкові висновки експертизи про утворення ушкоджень на трупі нерідко призводить до відмови в порушенні кримінальної справи, кваліфікації смерті як нещасного випадку або самогубства. Зволікання у проведенні експертизи призводить до втрати часу, а тим самим враховуючи специфіку залізничного транспорту, не всі питання, що цікавлять слідчого можуть бути вирішені.
Важливим під час розслідуванні вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство, є й той факт, що слідчому необхідно використовувати спеціальні знання не лише в галузі судової медицини, але й спеціальні знання, якими володіє людина, яка досконало знає будову залізничного транспорту, основних вузлів, його функціонування, можливості та особливості, технічні характеристики вантажних та пасажирських вагонів.