Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А. - 3.62. Принципи та підстави юридичної відповідальності

Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді вжиття заходів державного примусу каральної спрямованості, зазнавання правопорушником втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

В юридичній науці є двохаспектне розуміння юридичної відповідальності:

• позитивна (перспективна або заохочувальна) відповідальність — передбачає заохочення за виконання корисних для суспільства і держави варіантів поведінки;

• негативна (ретроспективна або охоронна) відповідальність — передбачає покарання за правопорушення.

Юридична (ретроспективна) відповідальність — це особливий вид соціальної відповідальності.

Юридична (ретроспективна) відповідальність — це юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які належали йому до факту правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

• це один з видів державного примусу у формах каральних і правовідновлювальних заходів;

• це негативна реакція держави на правопорушення та суб'єкта, винного в його вчиненні;

• виникає тільки за наявності правопорушення;

• здійснюється лише за умови встановлення складу правопорушення;

• має зовнішній характер;

• здійснюється компетентним органом відповідно до закону та при дотриманні певного процедурно-процесуального порядку та форм;

• виражається в обов'язку особи (правопорушника) зазнати певних втрат особистого" організаційного чи матеріального характеру.

Залежно від видів правопорушень розрізняють і види юридичної відповідальності:

• кримінальна відповідальність — полягає в застосуванні виду й міри кримінального покарання до винної у вчиненні злочину фізичної особи;

• адміністративна відповідальність — полягає в накладенні на винних фізичних осіб (в окремих випадках — юридичних осіб), які порушили правила поведінки, що діють у сфері державного управління та інших урегульованих адміністративним законодавством сферах, адміністративних стягнень (штраф, втрати спеціальних прав, попередження та ін);

• цивільно-правова відповідальність — полягає в накладенні цивільно-правових стягнень (неустойки, штрафу, пені, відшкодування збитків) на фізичну чи юридичну особу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, або за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення деяких особистих немайнових прав (честь, гідність, ділова репутація);

• дисциплінарна відповідальність — здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств, установ, організацій дисциплінарних стягнень внаслідок порушення дисципліни. Розрізняють види дисциплінарної відповідальності: трудову, військову, службову, навчальну та ін.;

• матеріальна відповідальність — різновид юридичної відповідальності працівника за майнову (матеріальну) шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків;

• конституційна відповідальність — особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за вчинення конституційного правопорушення та знаходить свій вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб'єкта конституційного делікту.

3.62. Принципи та підстави юридичної відповідальності

Принципами юридичної відповідальності є:

1. Принцип законності, який полягає в тому, що:

• юридична відповідальність настає за ті діяння, які передбачені законом, застосовується у суворому дотриманні визначеного законом порядку;

• юридична відповідальність настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;

• юридична відповідальність передбачає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності;

• незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України).

2. Принцип доцільності, що полягає у відповідності обраної міри впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності. Цей принцип вимагає:

• індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення та властивостей правопорушника;

• пом'якшення та навіть відмови від застосування мір відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншими шляхами.

3. Принцип невідворотності, що полягає в:

• неминучості настання відповідальності правопорушника;

• оперативності вжиття заходів відповідальності за скоєне правопорушення;

• професіоналізмі та сумлінній діяльності правоохоронних органів;

• ефективності заходів, які застосовуються до правопорушника.

4. Принцип своєчасності, що означає:

• можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом часу, не дуже віддаленого від факту правопорушення.

5. Принцип справедливості, що виявляється в тому, що:

• за протиправний вчинок відповідає той, хто його здійснив;

• кримінальне покарання не встановлюється за проступки;

• при визначенні мір покарання та стягнень не повинна принижуватися людська гідність;

• не має зворотної сили закон, що встановлює чи посилює відповідальність;

• встановлюється тільки одне покарання за одне правопорушення (ст. 61 Конституції України).

Підстави юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою і належною. Відсутність сукупності таких обставин виключає таку відповідальність.

В юридичній науці відрізняють:

• підстави притягнення до юридичної відповідальності;

• підстави настання юридичної відповідальності.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.

Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення.

Підстави настання юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність належною.

Такими підставами є:

• факт учинення небезпечного діяння (правопорушення) — фактична підстава;

• наявність норми права, яка забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції — нормативна підстава;

• відсутність підстав звільнення від юридичної відповідальності;

• наявність правозастосовчого акта — рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються вид та міра державного впливу — процесуальна підстава.