Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 3.1.1.3. Форми та методи правового виховання працівників міліції

Особливе місце в системі правової культури належить правовому вихованню. Правове виховання представляє собою комплекс заходів, що здійснюються різними державними і громадськими організаціями (і не тільки ними), спрямований на виховання у громадян такої правової культури, яка охоплювала б усе передове в галузі знань про державу і право, поєднувала б ці знання з практикою, перетворювала б їх на законослухняну поведінку всіх членів суспільства.

Отже, правове виховання - це цілеспрямована, організована, послідовна, систематична та системна діяльність з боку держави, її органів, установ та організацій, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування в особи належного рівня правової свідомості та правової культури, законослухняності, правомірної поведінки, а також прагнення до соціально-правової активності.

Ознаки правового виховання:

- будується на засадах системи норм права;

- припускає впровадження в правосвідомість виховальних складових елементів упорядкованих суспільних відносин - дозволів, обов'язків, заборон. Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, дозволу, зобов'язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;

- спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

- охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються норм права, а є схильними до вчинення правопорушень або вже порушили норми права;

- здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

- здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

До структурних елементів правовиховного процесу відносять:

- організаційну систему правового виховання, яка складається з суб'єктів, об'єктів і правовиховної діяльності;

- форми правового виховання - способи зовнішнього виразу право-виховної діяльності (індивідуальна, групова, масова і серед них - правове навчання, правова пропаганда, контрольована соціально-правова практика);

- методи правового виховання - сукупність певних способів, прийомів впливу на правосвідомість і поведінку об'єктів;

- засоби правового виховання - всі матеріальні та духовні засоби, що використовуються у процесі правового виховання.

Критеріями правового виховання є глибина та міцність правових знань, повага до права, переконаність і впевненість у їх дієвості, значущості та справедливості, інтерес до вивчення права, непримиренність до правопорушень і правопорушників, готовність особи до корисної діяльності в сфері правової діяльності.

Суб'єктами правового виховання виступають органи, організації, що проводять правовиховну роботу, серед яких розрізняють трудові колективи та навчальні заклади, окремих громадян, які дійсно спроможні виконувати цю складну роботу.

Об'єктом правового виховання - є населення країни, великі соціальні групи, окремі громадяни, їх правова культура та правосвідомість.

Правове виховання є необхідним чинником, який пробуджує в особи усвідомлення відповідальності перед своєю державою, яка, в свою чергу, повинна гарантувати забезпечення прав кожного громадянина.

Кожен громадянин повинен усвідомлювати:

- право є принцип і порядок людського блага - індивідуального і загального. Загальне благо - це основа, зміст і модель правового типу організації соціально-політичної спільності людей;

- нормативно-правові акти є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, яким вони адресовані, за їх невиконання або неналежне виконання держава застосовує примус. Громадяни повинні усвідомлювати дію загального принципу "дозволено все, що безпосередньо не заборонено законом";

- усі нормативно-правові акти повинні не суперечити, а відповідати загальноприйнятим принципам права;

- нормативно-правові акти приймаються тільки уповноваженими органами державної влади, шляхом правотворчої діяльності в межах своєї компетенції та визначеної процедури;

- чіткий розподіл повноважень між вищими органами державної влади, що відповідає конституційному принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки (ст. б Конституції України);

- державні органи повинні спрямовувати свою діяльність на забезпечення прав і свобод громадян, що зафіксовано в Основному Законі (розділ 2 Конституції України);

- всі громадяни рівні перед законом, вони повинні сумлінно виконувати та дотримуватись їх;

- найвищою цінністю в державі є людина (ст. З Конституції України). Слід виділити три етапи діяльності, що спрямована на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності:

- формування системи правових знань (найближча мета);

- формування правового переконання (проміжна мета);

- формування мотивів і звичок, соціально-активної правомірної поведінки (кінцева мета)1.

Метою правового виховання працівників міліції є:

- формування необхідного рівня правової свідомості, правової та професійної культури і підготовки. Головне в професійній правовій культурі -усвідомлення верховенства прав у правовому полі держави;

- виховання законослухняності, службової дисципліни та правомірної поведінки, а також соціально-правової активності працівників

міліції;

- прищеплення любові та поваги до Батьківщини, обраного фаху, бажання та готовність розбудовувати українську державу, вірно служити її народові;

- формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

- профілактика причин, наслідків і явищ правового нігілізму серед цієї категорії осіб.

Виходячи з мети та змісту правового виховання виділяють його загальні і спеціально-професійні принципи:

1. Загальні принципи правового виховання працівників міліції:

- гуманізму повинен застосовуватися шляхом поєднання вимогливості та довіри, любові й поваги до людини з нетерпимістю до всіх форм приниження і пригноблення особи;

- демократизму означає, з одного боку, співробітництво у правовиховній роботі між вихователем і вихованцем, що робить їх рівноправними суб'єктами правовиховного процесу, а з іншого - виключає вседозволеність та анархію. Адже в демократичному суспільстві всі люди вільні в своїй гідності, і в правах (розділ 2 Конституції України гарантує права і свободи людини та громадянина);

- законності означає здійснення всіх форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства і громадян на основі та відповідно до чинних норм права;

- науковості передбачає аналіз і оцінку реальної дійсності з позиції пізнання об'єктивних законів суспільного розвитку та застосування їх у правовій практиці, пояснення причин, явищ, що відбуваються;

- зв'язку з життям вимагає врахування правотворчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності держави у проведенні правовиховної роботи, яка лише тоді досягає мети, коли переводить загальнотеоретичні ідеї на мову практики, пов'язує проблеми з конкретними завданнями певного правового інституту;

- об'єктивності (правдивості) інформації полягає в тому, що при об'єктивному висвітленні негативних явищ і факторів необхідно з'ясувати та встановити їх причини, а також вказати вихованцям на недоліки і відповідно на підходи, способи, шляхи щодо їх усунення. Відхід від гострих питань, замовчування існуючих проблем у сфері законності можуть викликати недовіру у правовиховній роботі, завдати значної шкоди процесу формування правової культури, поваги до права;

- відкритості, означає внутрішнє звільнення від догм і міфів, активні партнерські зв'язки з суспільством, різними інститутами, підприємствами і організаціями, державними відомствами;

- доступності та популярності вимагає, щоб навіть найскладніші наукові, правові питання були викладені в максимально доступній формі. При цьому популярність повинна обов'язково поєднуватися з науковістю. Дохідливість, доступність нерівнозначні спрощенню, яке завдає правовиховному процесі суттєвої шкоди, робить його поверховим, малоефективним;

- систематичності передбачає те, що правовиховна робота повинна проводитись відповідно до розроблених планів, програм, наукових підходів у встановлені терміни. При цьому слід мати на увазі й тісний зв'язок правового виховання з навчальним процесом, який має бути тією відправною основою, на якій базується правовиховна робота;

- цілеспрямованості, з одного боку, забезпечує послідовну реалізацію всіх правовиховних заходів, а з іншого - належну підготовку до виконання професійних обов'язків;

- послідовності полягає, насамперед, у тому, що кожен новий правовиховний захід повинен передувати встановленню певного рівня правової і професійної культури працівників міліції;

- доцільності дає відповідь на запитання щодо правильності проведення правовиховної роботи, правильності використання тієї чи іншої методики правового виховання, ефективності застосування тих чи інших заходів.

2. Спеціально-професійні принципи правового виховання працівників міліції:

- особистісно-орієнтаційний полягає, передусім, у тому, щоб уся система освіти, навчання і виховання працювала на формування особистості працівника міліції; тісно поєднувала, з одного боку, зацікавленість виховання особистості, а з іншого - не шкодила інтересам підрозділу, держави, суспільства;

- об'єктивності - йдеться про те, щоб у правовиховній роботі особлива увага зверталась на об'єктивні закономірності формування особистості, її індивідуальні можливості, позитивні чинники;

- цілісності - базується на комплексному використанні поряд з правовим усіх видів виховання: морального, патріотичного, в тому числі й професійного; поєднання цілеспрямованого формування професійних якостей з вихованням працівників міліції як особистостей;

- зв'язку теорії правовиховного процесу з практичною професійною діяльністю - знаходить прояв у вихованні шанобливого ставлення до всіх норм права та свідомому їх виконанні, непримиренному ставленні до тих, хто порушує закон, вірність присязі та морально-психологічній стійкості;

- свідомості й активності правильного використання працівниками міліції самостійної підготовки - мас на меті стимулювання мотивації працівників міліції, щодо добросовісного виконання покладених на них обов'язків, пізнавальної активності та свідомого засвоєння навчального матеріалу; активізації самостійної підготовки з чітким поєднанням максимально доцільних форм, методів і засобів; вдосконалення правових і професійних навичок і вмінь з чітким регулятивним контролем організаційного, матеріального і методичного забезпечення самостійної підготовки;

- урахування особливостей особового складу;

- формування в середовищі працівників міліції міцного колективу та доброзичливих відносин.

Функції правового виховання працівників міліції - це напрями його впливу на їх свідомість, волю та поведінку, потреба існування якого породжує необхідність здійснення правового виховання як організованого процесу.

Види основних функцій правового виховання працівників міліції:

- пізнавальна передбачає знання права, поінформованість про нормативні акти, про зміст норм права; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього; засвоєння правової спадщини минулого і майбутнього - вітчизняної та зарубіжної. Ця функція відіграє провідне значення у процесі формування світогляду працівника міліції, а також розуміння ним правової дійсності, адже поширення відповідних знань про державу та право забезпечить їх належну правову підготовку;

- регулятивна передбачає вплив на співвідношення поведінки працівників міліції з діючою в суспільстві системою норм права; мотивів і установок щодо поведінки, врегульованої правом - відповідно до правових дозволів і заборон; забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи і встановлення стійкого правопорядку;

- охоронна - це обумовлений соціальним призначенням напрям правового впливу, спрямований на вироблення необхідних знань, умінь, навичок щодо охорони суспільних відносин. Основне призначення цієї функції полягає у превентивному характері, тобто в запобіганні правопорушенням, профілактиці явищ, що до них призводять і наслідків, що залишаються після них;

- ідеологічно-виховна тісно пов'язана з пізнавальною, регулятивною та іншими функціями правового виховання, що охоплюють своїм змістом регулятивно-правовиховний вплив, але на відміну від них вона здійснюється шляхом використання у правовиховній роботі не спеціально-юридичних, а загальносоціальних прийомів і засобів.

Відповідно діючи в сукупності з мораллю (деонтологічними нормами) та іншими формами суспільної свідомості, ця функція справляє загальносоціальний вплив на поведінку працівників міліції. Вона спрямована на розвиток та формування правової свідомості та правової і професійної культури, соціально-правової активності, законослухняності, правомірної поведінки та службової дисципліни;

- практико-прикладна висвітлює призначення правового виховання в межах тих суспільних перетворень, що відбуваються в нашій державі, а також допомагає реалізувати його теоретичні завдання на практиці. Прикладна функція сприяє тому, що правове виховання розвиває повагу до загальнолюдських цінностей у працівників міліції;

- евристична - здійснює та реалізує пошук нових, до нині невідомих властивостей державно-правових інститутів;

- комунікативна передбачає інформування працівників міліції, населення щодо змін у галузевому законодавстві, в юридичній практиці. В умовах сьогодення комунікативна функція дає змогу вирішувати проблему відповідності теорії правового виховання правовій практиці, а також дозволяє ввести у правовиховний процес новітні технології, що надасть можливість значно підвищити рівень правовиховної роботи, її якість та ефективність. Використання нових досягнень різних галузей суспільних наук концептуально має спиратись на практику;

- профілактична орієнтує на запобігання правопорушенням - актам винної протиправної поведінки осіб - учасників суспільних відносин. Але слід мати на увазі, що профілактична функція спрямована не на правопорушення безпосередньо, а на усунення причин, які до них призводять1.

На нашу думку, засоби правового виховання - це організована методична система, що об'єднує предмети, технічні можливості, а також різні шляхи передачі змісту норм права, інформації, тобто все те, що використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети.

У правовиховній роботі використовується багато різних засобів правового виховання, серед яких визначальними є:

- нормативно-правові акти;

- акти застосування норм права;

- засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали);

культурно-освітні установи (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби);

- наукова та навчальна література.

Форми виховання - це засоби організації виховного процесу, в якої реалізується взаємодія вихователя і вихованців у різних умовах. Форми, в поєднанні з методами виховання, оптимізують роботу і дозволяють досягти поставленої мети.

Класифікація форм правового виховання:

1. За призначенням, метою, змістом:

- загальні (основні) - правова освіта (навчання); правова пропаганда; правова агітація; правова просвіта; індивідуально-виховна робота; правова практика; правове самовиховання;

- спеціальні - службова підготовка, правова практика, проведення науково-практичних семінарів.

2. Залежно від кількості охоплення осіб:

- масові;

- групові;

- індивідуальні.

Методи правового виховання працівників міліції - це сукупність способів і прийомів однорідного за своєю педагогічною функцією впливу на свідомість, волю, психіку і поведінку працівників міліції, що здійснюються з врахуванням здібностей виховуваних, їх загальних та індивідуальних властивостей і залежно від конкретної правовиховної ситуації та полягають у вирішенні завдань і досягненні мети цього напряму виховання.

На думку деяких науковців (О. В. Дамаскіна та В. Р. Зюбіна), вплив на працівників міліції з метою розвитку в них правових якостей здійснюється за допомогою:

- переконання, а саме засобів і прийомів, спрямованих на формування позитивних якостей у процесі навчання та служби, активізацію і створення ідейних мотивів їх прояву;

- розв'язання практичних завдань, за допомогою засобів і прийомів, що пов'язані зі створенням визначених умов, що вимагають прояву позитивних правових якостей;

- стимулювання, тобто використання засобів і прийомів, що забезпечують ефективність практичної діяльності, вимагають прояву правових якостей2.

Отже, юридична та педагогічна наука до основних методів правового виховання працівника міліції відносить:

- переконання - це гуманний вплив вихователя на свідомість, почуття і волю вихованців невербальними і вербальними засобами з метою формування в них активної позиції та позитивних якостей особистості.

Психологічна основа цього методу - принцип випереджуючого відображення у свідомості особи тих дій і вчинків, які вона має намір здійснити. Не важко переконатися, що йдеться тут про очевидне обмеження вихованця у праві вибору: як діяти за нього вирішує вихователь і, насамперед, відповідний погляд йому прищеплює.

Особливість методу переконання полягає передусім у тому, що він, впливаючи на свідомість, психологію, почуття, ідеї, досвід, логіку працівників міліції, добровільно перевтілює їх у мотиви поведінки, що надалі керують діями цієї категорії осіб;

- заохочення - це комплекс прийомів і засобів морального та матеріального стимулювання кращих результатів різнопланової діяльності особи, її успіхів у вихованні.

Але варто зазначити, що важливою умовою заохочення працівників міліції є паралельне та поступове підвищення до них вимогливості, що є необхідним чинником, який стимулює цю категорію осіб до навчання та праці. Суть заохочення полягає передусім у тому, що воно надає можливість закласти у свідомості працівників міліції приємні моменти, що пов'язані з цим типом поведінки, отже, це формує позитивну установку;

- примус - це система прийомів і способів, за допомогою яких вихователь примушує особу, яку він виховує розвивати і вдосконалювати свої кращі якості й відмовлятися від поганих, шкідливих звичок.

Примус у правовиховній роботі, та й у виховному процесі загалом включає такі заходи, що впливають на свідомість та поведінку недостатньо вихованих представників даної категорії осіб і примушує їх виконувати покладені на них обов'язки, норми та висунуті перед ними завдання всупереч їх волі.

Основними прийомами примусу, які використовуються у правовиховній роботі з працівниками міліції є: нагадування, попередження, вимога усунути недоліки, заборона, створення відповідної громадської думки, попередження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосування дисциплінарного стягнення;

- прикладу - це цілеспрямований, планомірний, систематичний і системний вплив на свідомість і поведінку працівників міліції сукупністю позитивних особистих прикладів з боку керівників, педагогів та вихователів, а також усіма іншими видами позитивного прикладу, які зобов'язані бути основою формування ідеалу офіцера, людини в погонах, його поведінки, засобом самовиховання, стимулом у змаганні.

Багато позитивних якостей, які будуть вкрай необхідні працівникам міліції в їх службовій і практичній діяльності, формуються за допомогою тренуванням;

- змагання надає можливість створити атмосферу здорового суперництва, рівняння на лідерів, стимулювання співпраці між усіма учасниками правовиховного процесу, а також, що є однією з найголовніших умов, забезпечує згуртованість, взаємоповагу та взаєморозуміння в колективі;

- спостереження передбачає цілеспрямовану, систематичну та системну відповідно до раніше розроблених планів чи програм фіксацію тих явищ, феноменів, які цікавлять педагогів, керівників, інших учасників правовиховного процесу з метою їх обробки, дослідження, аналізу й подальшого використання у практичній правовиховній діяльності.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що вибір застосування у правовиховній роботі з працівниками міліції ефективних методів має враховувати такі умови:

- особливості визначення мети освіти, правового навчання, виховання;

- встановлення атмосфери співробітництва між учасниками правовиховного процесу та взаємовідносин між ними;

- усвідомлення та врахування завдань, мети, змісту правовиховної роботи;

- професійну, методичну, теоретико-практичну підготовку, педагогічну майстерність, особисті якості начальників, командирів, вихователів, інших учасників правовиховного процесу;

- рівень правової свідомості та правової професійної культури, підготовки працівників міліції, їх освіченість, розвиненість, вихованість, зокрема правова вихованість;

- матеріально-технічне забезпечення вищого навчального закладу, наявність обладнання, підручників і навчальних посібників тощо1.

Узгодженість правового виховання з сучасними державотворчими процесами в Україні передбачає послідовне проведення широкого кола соціальних заходів щодо формування належної правової поведінки, правової культури широких верств населення, окремих соціальних груп та осіб. Ці заходи мають бути реалізованими у всіх формах та на всіх етапах правовиховного процесу. Тому головна увага юристів, що працюють над проблемами правового виховання, повинна бути спрямована на правову матерію, на використання сили, властивостей і можливостей права для забезпечення поведінки, яка б гарантувала поступовий прогресивний розвиток суспільства.

У процесі вирішення поставлених завдань правового виховання варто мати на увазі, що їх можна вирішити не лише суто юридичними засобами і методами, а й за допомогою психологічного та морального впливу, художньо-естетичної культури, оскільки поза духовним життям суспільства само по собі правове виховання було б відірваним від реальної людини, її інтересів, потреб.