Конфедерація - тимчасовий союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі договору одна з одною для досягнення певних цілей і спільного здійснення державної діяльності у певних напрямах (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа та ін.) при збереженні в інших питаннях незалежності (суверенітету).
Основні ознаки конфедерації:
1) договірна форма утворення;
2) збереження суверенітету держав, що входять до її складу;
3) тимчасовий характер утворення - задля досягнення певних цілей;
4) обмеженість предметів відання - питання війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, загальної системи комунікацій, вирішення спорів між суб'єктами конфедерації. Розширити предмети відання можна лише за згодою всіх держав, що її становлять;
5) відсутність загальних для всієї конфедерації єдиної території, державного кордону, конституції і громадянства;
6) відсутність загальних законодавчих, судових органів, системи управління, фінансової системи (фінансова основа - добровільні внески їх суб'єктів), тобто власної конфедеративної правової системи;
7) формування тільки тих загальних органів, котрі необхідні для здійснення завдань, визначених у договірних актах (наприклад, загального конфедеративного органу, що складається з представників суверенних держав);
8) ухвалення рішень загальних конфедеративних органів за принципом консенсусу (одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів) з подальшого ратифікацією таких рішень суб'єктами конфедерації; у разі незгоди з рішенням не настає ніяких санкцій, оскільки кожний суб'єкт конфедерації має право нуліфікації, тобто відмови у визнанні чи в застосуванні актів конфедерації;
9) наявність свободи виходу (права сецесії) зі складу конфедерації в кожного з її суб'єктів.
Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються (Австро-Угорщина, Швеція, Норвегія та ін.), або еволюціонують у федерацію (США, 1777-1787; Канада, 1867-1949; Німеччина, 1815-1866; Швейцарія, 1242-1848) та ін. Швейцарія й досі за конституцією (Федеральна конституція Швейцарської конфедерації 2000 р.) зберігає формальний статус конфедерації, хоч формою державного устрою є федерацією.
Більш висока форма інтеграції (об'єднання) держав досягається в міжнародних і міждержавних регіонально-континентальних об'єднаннях - співдружностях і співтовариствах, особливо останніх.
Співдружність - союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міжнародного договору для досягнення певних цілей, спільного здійснення і координації кількох напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності. Міжнародний договір визначає мету і принципи формування співдружності, повноваження її органів і одночасно зберігає за державами-членами суверенітет і якості суб'єктів міжнародного права (СНД - Співдружність незалежних держав, Британська співдружність націй та ін.). Мета, висунута при створенні співдружності, може бути різною - економічна, культурна діяльність та ін. Вона виражається, окрім міжнародного договору, в статуті, декларації, угоді, інших юридичних актах.
Міждержавне (інтеграційне) об'єднання - союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв'язків між ними та еволюції у бік конфедеративного об'єднання. Міждержавним об'єднанням особливого роду на європейському континенті є Європейський Соня (EU, European Union), заснований в 1993 р.
Рада Європи, створена після Другої світової війни (Статут підписаний і ратифікований у 1949 p.), є також міждержавним об'єднанням, але іншого характеру - європейською міжурядовою організацією. її головні інституційні органи: Парламентська Асамблея, Комітет міністрів та Європейський Суд з прав людини.
Україна прийнята до Ради Європи в 1995 p., прагне з часом увійти до Європейського Союзу.
Розділ 8. Механізм держави і державний апарат
1. Механізм держави, ознаки, структура
2. Державний апарат як центральний елемент механізму держави
3. Державні органи як первинні елементи державного апарату
4. Державні підприємства і установи в механізмі держави
5. Принципи організації! діяльності державного апарату
6. Поділ влади як принцип організації і діяльності державного апарату
7. Система "стримувань і противаг" як умова реалізації принципу поділу влади
8. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції