Теорія права і держави - Скакун О.Ф. - 2. Зміст і структура правового порядку

Зміст правового порядку - система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють втіленню у реальність права, правових відносин, правомірної поведінки, правової діяльності, інших видів правової активності.

Розрізняють такий зміст правопорядку:

1) матеріальний - система реальних (економічних, політичних, морально-духовних, юридичних) упорядкованих відносин у громадянському суспільстві з правомірною поведінкою їх учасників - фізичних і юридичних осіб як результат їх об'єктивної потреби. У матеріальному змісті виражається закономірність виникнення, розвитку і функціонування правопорядку в процесі взаємозв'язку з економікою, політикою, культурою. Отже, матеріальний зміст правопорядку - це умови для координованих дій суб'єктів права/учасників правопорядку;

2) юридичний (державно-правовий) - система реалізованих прав, обов'язків, відповідальності громадян як результат установлення законності, впорядкованості та урегульованості правових відносин, правомірної поведінки їх учасників, що досягнутий за допомогою правових засобів через виражену в них волю держави.

Отже, юридичний зміст правопорядку - це результат координованих дій суб'єктів права/учасників правопорядку.

Діяльність у межах чинних законів, підзаконних актів та інших джерел (форм) права, підставою яких є природні, невід'ємні і невідчужувані права і свободи людини, зумовлює правопорядок.

Структура правового порядку - це єдність і одночасно поділ системи правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процедур/процесів. Оскільки правопорядок є динамічною системою, комбінація його елементів може змінюватися, набувати нових властивостей, створювати певні стани, переходити з одного стану в інший. Однак це не виключає наявності структури правового порядку, що слугує його каркасом.

Основні елементи структури правопорядку:

1) інституціональний - суб'єкти права/учасники правопорядку - громадяни, суспільство; інституції у сфері забезпечення правового порядку - державні органи загальної компетенції (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації); державні органи спеціальної компетенції (прокуратура, органи внутрішніх справ); органи місцевого самоврядування; недержавні формування та організації громадянського суспільства;

2) документально-актний - правові акти: нормативно-правові акти, акти реалізації права, правозастосовні акти, акти тлумачення права, тобто введення багатосторонньої взаємопов'язаної правової регламентації - розпорядку, у межах якого організуються і функціонують громадянське суспільство і держава. Кожний із вказаних видів правових актів відіграє свою роль у творенні правового порядку;

3) ідеологічний - образ (загальне уявлення) правового порядку, що виробляється у свідомості людини і складається в результаті поєднання раціонального й ідеального уявлень (образів) про упорядкування правом суспільного життя;

4) функціональний - діяльнісний: а) правові відносини - створюють правовий порядок і водночас самі відновлюються на основі мінливої самоорганізації суспільства і динаміки правового порядку; б) правореалізація; в) правова діяльність та інші види правової активності; г) правомірна поведінка суб'єктів права/учасників правопорядку;

5) комунікативний (інтегральний) - процедурно-процесуальні форми здійснення та оформлення зв'язків між різними суб'єктами права/учасниками правопорядку, інституціями у сфері його забезпечення, з соціальним порядком, з міждержавним (інтеграційним) і міжнародним правовим порядком.

3. Функції і принципи правового порядку
4. Право, правова законність, демократія і правовий порядок
5. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна







© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru