Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 2. Підстави виникнення сімейних правовідносин

Сімейні відносини виникають, змінюються, припиняються, а іноді навіть "воскресають" на підставі різноманітних юридичних фактів.

Щоби якась обставина мала силу юридичного факту у сфері сімейних відносин, це повинно бути зазначено у законі або в договорі. Значення юридичного факту може бути надане певній обставині звичаєвим правом.

Види юридичних фактів

Дією як юридичним фактом у сімейному праві є те,що збувається за волею особи, яка бажає виникнення сімейних відносин за її участю або зміни цих відносин чи їх припинення.

Йдеться насамперед про ті ситуації, коли воля особи є достатньою для настання відповідних правових наслідків, тобто коли для досягнення мети не треба нічийогось рішення, ні реєстрації. До таких дій можна зачислити такі:

1) започаткування сім'ї (т. зв. фактичний шлюб);

2) вихід із сім'ї;

3) невзяття новонародженої дитини з пологової лікарні;

4) придбання майна;

5) укладення договору між батьками про місце проживання дитини.

Створення сім'ї, не заснованої на шлюбі, жінкою та чоловіком є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на придбане майно, сервітутного права на проживання одного з них у помешканні, що належить другому, тощо.

Вихід з сім'ї є підставою для встановлення режиму особистої власності на майно, придбане особою під час окремого проживання.

Невзяття батьками дитини з пологової лікарні може призвести до її усиновлення без їхньої згоди.

Придбання одним із подружжя майна для потреб сім'ї призводить до виникнення щодо цього майна права спільної сумісної власності.

В окремих випадках для виникнення юридичних наслідків недостатньо виключної волі особи: законом встановлена певна процедура, дотримання якої є обов'язковою. До цього виду дій зокрема належать:

1) шлюб;

2) добровільне визнання батьківства;

3) усиновлення;

4) розірвання шлюбу;

5) шлюбний договір.

Шлюбний договір як єдність волі його учасників викличе відповідні правові наслідки лише за умови його нотаріального посвідчення.

Подією в сімейному праві буде народження дитини, смерть, досягнення певного віку. Так, з досягненням повноліття припиняється право дитини на утримання. Право студента на утримання припиниться, якщо йому виповниться 23 роки.

Серед юридичних фактів особливо виділяють стани: стан родинності (кровного споріднення) та стан шлюбу. Стан родинності, тобто біологічного зв'язку є незнищенним. Стан шлюбу колись - таки мусить припинитися.

Обидва ці стани можуть бути підставою для надання певних преференцій (непритягнення до кримінальної відповідальності за відмову від показань щодо другого з подружжя чи близького родича) або встановлення заборон (неможливість посвідчення нотаріусом правочинів від імені або на користь другого з подружжя або когось із родичів; неможливість реєстрації шлюбу між близькими родичами тощо).

Стан шлюбу є підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя (без шлюбу про подружжя ми б не мали права говорити), але об'єкт цього права треба ще створити (придбати), отже сам по собі стан шлюбу юридичним фактом вважатися не може. У цьому випадку, як і в разі народження дитини, стан шлюбу - це лише юридичне тло, на якому започаткуються і будуть існувати відносини спільної сумісної власності подружжя чи відносини між батьками та дітьми.

Виділяють ще стан непрацездатності та стан нужденності (потреби у матеріальній допомозі).

В окремих випадках правові наслідки можуть настати лише за умови одночасної наявності кількох дій, подій, станів. Отже, мова йде про складний юридичний факт, коли кожна із його частин, у відриві від іншої, для конкретної життєвої ситуації юридичним фактом не є.

Після смерті В. залишилися його дружина Л., мама та син.

У цьому разі смерть В. є достатньою підставою для припинення шлюбу. Але смерті В. буде недостатньо для присудження з його матері (бабусі) аліментів на утримання внука, оскільки для цього необхідно, щоби він потребував матеріальної допомоги, а його матір - Л. не мала б змоги її надавати.

Завершальним кільцем у ланцюжку обставин, які вкупі матимуть статус юридичного факту, може бути рішення суду. Йдеться, зокрема, про рішення суду про усиновлення, про зміну розміру присуджених раніше аліментів чи про зміну місця проживання дитини, про позбавлення батьківських прав тощо.

Відповідно до статті 49 ЦК, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Проте сфера впливу актів цивільного стану у цій статті подана дуже звужено, адже акти цивільного стану мають юридичне значення щодо усього спектру приватних та публічних відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. затверджено Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відповідно до якого до Державного реєстру вносяться відомості про народження фізичної особи та її походження, шлюб, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

Реєстром є єдина комп'ютерна база даних про акти цивільного стану, про внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про видачу свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та витягів з реєстру.

Особа, якій виповнилося 16 років, має право отримати витяг з Реєстру про себе та про своїх родичів.

Фактор волі

Для зникнення цивільних відносин фактор волі має вирішальне значення. Кожен правочин вважається вольовим актом: усе те, що відбулося помимо волі особи, не має майбутнього. Навіть у разі заподіяння шкоди з вини певної особи фактор її волі не може заперечуватися.

У сім'ї, родині воля її членів у багатьох випадках такого значення не має. Так, небажання чоловіка мати дітей не впливає на виникнення у нього прав та обов'язків, зумовлених його батьківством. Тому його заперечення на зразок "ми не домовлялися "не матиме жодних правових наслідків.

Права та обов'язки баби, діда так само можуть "впасти" на їхні голови помимо їхнього бажання і навіть за відсутності інформації про народження внука.

Проте воля є обов'язковим компонентом шлюбу. Водночас шлюб може бути розірвано і без згоди одного з подружжя і навіть помимо його вини.

Усиновлення як підстава виникнення прав та обов'язків неможливе без бажання усиновлювача. Але усиновлення може зумовити виникнення обов'язків щодо усиновленого і у батьків усиновлювача.

інших його дітей, хоча їхньої згоди на усиновлення Сімейний кодекс не вимагає.

У разі скасування усиновлення відновлення правового зв'язку між дитиною та її кровними батьками відбувається помимо волі останніх.