Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Допомога у вихованні дитини

У цій нормі була закріплена хибна, на мій погляд, теорія про те, що одна і та ж дія може бути одночасно змістом і права, і обов'язку.

У Сімейному кодексі обов'язки і права батьків щодо виховання дитини відмежовані, при цьому на перше місце поставлено обов'язки. Права батьків у виховному процесі є засобом виконання ними свого обов'язку.

Обов'язок батьків виховувати дитину - це обов'язок перед нею і водночас - перед суспільством. Зміст цього обов'язку багатогранний, як і значення самого слова "виховання".

Відповідно до статті 150 СК "Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини", обов'язками батьків є:

1) піклуватися про здоров'я дитини та її фізичний розвиток (обов'язок контролювати стан здоров'я дитини, вчасно звертатися за медичною допомогою, сприяти фізичному розвитку дитини, забезпечуючи дитину відповідним харчуванням, оберігати від травм та інших небезпек);

2) піклуватися про духовний та моральний розвиток.

"Гріх за те великий, невмившись їсти, більший - як і не помолившись";

"Хоч би вмився, а то так як нехрещений їсть!"443

3) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти;

4) готувати дитину до самостійного життя;

Привчаючи дитину до праці, батьки не лише виховують її, а й одержують від цього певний позитивний ефект. Але праця дитини не може бути джерелом наживи батьків.

5) поважати дитину.

Загальний напрямок виховання сформульований у частині 1 ст. 150 СК не так, як у попередніх кодексах. Пріоритет віддано вихованню дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, родини, свого народу, своєї Батьківщини. Отже, в основу сучасного виховання покладено демократичні, родинні, патріотичні та моральні цінності.

Цей законодавчий стандарт виховного процесу повною мірою придатний для виховання дитини в кожній сім'ї.

Професор Омелян Вишневський подає перелік абсолютних, вічних цінностей, які мають домінувати у виховному процесі, до якого зокрема включив любов, правду, справедливість, доброту, чесність, щирість, гідність, милосердя, прощення, красу, досконалість, мудрість, благородство, нетерпимість до зла444.

Чимало батьків, виїхавши на роботу за кордон, переклали виконання своїх батьківських обов'язків на близьких чи далеких родичів.

"Тато висилає нам різні подарунки, одяг, солодощі. А я готова кричати на весь світ:" Тату! Нам не подарунки потрібні, нам потрібен ти;

Тато з мамою грошима хотять залатати брак любові;

Мені було лише п'ять років, коли батьки поїхали до Італії. Ми з братом залишилися у бабусі. Ми мали гарний одяг, добре харчувалися. Ровнесники заздрили мені, а я - їм. Особливо сумними були неділі і свята."445

Допомога у вихованні дитини

Допомога батькам у вихованні дитини надавалася у різних формах. Історичних глибин сягає

звичай обирати дитині "других батьків", який церква використала при запровадженні обряду хрещення446.

Запрошував у куми батько дитини, приходячи з хлібом-сіллю. У куми запрошували близьких або дальших родичів, сусідів, приятелів, тих, що були на весіллі дружбами, дружками. Запрошували іноді "кумів з дороги" ("стрітених", "здибаних"), тобто перших зустрічних людей. Так робили у родинах, де часто помирали діти.

Відмовлятися від запрошення бути кумом чи кумою було не прийнято447.

Запрошували здебільшого одну пару кумів. Але було й по-іншому.

Аж три пари на радощах Кумів назбирали.

(Тарас Шевченко) На Поділлі запрошували до п'яти пар кумів, на Наддніпрянщині - до десяти пар. На Гуцульщині і Покутті число кумів могло сягати і 15 пар.

Хрещену матір називали нанашкою, а хрещеного батька-нанашком.

Між рідними та обраними батьками (хрещеним батьком, хрещеною матір'ю) встановлювалися особливо дружні стосунки. Хрещені батьки мали брати участь у витратах на хрестини, пострижини (справляння річниці від дня народження дитини), весілля. Коли у сім'ї не ставало когось з рідних батьків, вони брали на себе обов'язки з виховання та утримання дитини.

За звичаєвим правом, похресники мали відвідувати їх на свята, надавати допомогу.

Допомогу у вихованні дитини дуже часто надавали й надають баба, дідо. У сім'ї, де є старші діти, вони, як правило, залюбки беруть участь у вихованні молодших братів та сестер. Лиш би це не затуляло їхнього права на дитинство.

Засоби виховного впливу

Відповідно до статті 17 СК, органи опіки та піклування уповноважені надавати батькам допомогу у здійсненні своїх обов'язків та прав щодо дитини.

Основними засобами виховання дитини було слово, заохочення та особистий приклад.

"Руку мала легку і ласкаву, яка погладить по голові і ніколи не вдарить, на дітей ніколи не кричала, а тихо так мовила з любов'ю: "Принеси, спасибі тобі, синочку, відерце води"448.

Поет Дмитро Білоус згадував, що як тільки він та інші діти, а всіх дітей у сім'ї було одинадцятеро, починали пустувати понад міру, батько садовив їх усіх біля себе і заводив пісню:

"Де згода в сімействі" -

І враз без всяких нудних нотацій

Утихомирює нас449.

Дитині, яка провинилася, кивали пальцем, підводили її до образа Божого і казали "це - гріх". Або: "батькові скажу", оскільки авторитет батька був незаперечним.

Сердитий погляд, зауваження, застереження, жарт, порада, поцілунок, казка як нагорода, словесне заохочення - це ті лікувальні процедури, які мали б щодня призначати батьки, більшими чи меншими дозами. Справжнє виховання має обходитися без суворих засобів і покарань.

Засобом виховного впливу на дитину віддавна було фізичне покарання.

"Одначе і тепер вже схаменулися трохи люди, покинули ту бійку. Вибий дитину, а завтра воно знову у тій самій шкоді"450.

"То й не дивно, що ганчіркою вдарить мати; але зараз же пошкодує і приголубить. Часто один ударить, а інший пригортає зараз"451.

Олександр Купрін, пам'ять якого не забула тортури, що їх зазнавав він від матері, автобіографічну повість закінчує словами "я ненавиджу свою матір".

Фізичне покарання дітей сьогодні є дуже поширеним явищем. Б'ють дітей і мати, і батько, молоді віком і старші, матеріально забезпечені й убогі, з високою освітою і без неї. Причому мова йде не лише про легкі ляпаси чи штовхання, а й про серйозне фізичне травмування (переломи ребер, кінцівок, струс мозку), за що до кримінальної відповідальності батьки зазвичай не притягаються.

Використовуються і методи психічного насильства: позбавлення їжі, домашнє ув'язнення, ганебні порівняння, принизливі епітети, прокльони, лайка452.

Часто з'ясування відносин між батьками та дитиною відбувається привселюдно.

У частині 7 ст. 150 СК вперше законодавчо заборонено фізичне покарання дітей, а також застосування батьками інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Ця норма є дуже актуальною. Не можна, звичайно, сподіватися, що за її сприянням фізичне покарання дітей, неповага до їхньої гідності як явище відразу зникне. Цінність її у тому, що в ній закріплено легітимний стандарт поведінки батьків щодо дитини і відповідно - проголошено незаконним все те, що йому суперечить.

Цей стандарт має сприяти переосмисленню батьками і всім суспільством прав дитини як прав людини, незалежно від її віку.

Інші обов'язки батьків

Крім тих, що зазначені вище, батьки мають цілу низку інших обов'язків, які кореспондують правам дитини.