Фінансове право - Мацелик М.О. - 9.6. Правові засади у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів

Забезпечення в Україні соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів є одним з актуальних питань сучасної соціальної політики уряду та парламенту країни.

В Україні у 2002 р. уперше було підготовлено Державну доповідь "Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами", яка дала змогу здійснити кількісну та якісну оцінку сучасного стану справ у цій сфері, визначити перспективи та шляхи вирішення цілої низки питань, що стосуються інвалідів.

Парламент у березні 2003 р. ратифікував Конвенцію про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ухвалену Генеральною конференцією Міжнародної організації праці в Женеві 12 червня 1983 р. (Законом України від 6 березня 2003 р. № 624-ІV).

У своїй постанові від 20 лютого 2003 р. Верховна Рада України наголосила, що 2003 р. оголошений в Європі Роком людей з інвалідністю, й Україна повинна і надалі вирішувати питання, які поставлені перед нею у сфері проголошеного соціального захисту та забезпечення інвалідів.

Останніми роками спостерігається істотне зростання рівня бюджетного забезпечення програм соціальної підтримки інвалідів, хоч і досі він не досяг необхідного мінімуму, а наявні показники рівня соціальної захищеності цієї категорії населення не відповідають вимогам сьогодення та життєвим потребам інвалідів.

Зокрема, у 2002 р. КМУ був змушений погодитися з пропозицією Мінпраці щодо спрямування відповідно до ст. 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" частини коштів Фонду соціального захисту інвалідів, включених до спеціального фонду Державного бюджету України, що перевищують витрати, передбачені законом, у сумі 22 млн грн на фінансування програм соціального захисту інвалідів, у т. ч. 19 млн грн — на забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами та по 1,5 млн грн — на санаторне лікування інвалідів та ветеранів війни і на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів.

Реальний розмір соціальних виплат, пенсій інвалідам значно менший, ніж установлений прожитковий мінімум. Не дотримуються вимоги чинного законодавства щодо надання інвалідам за рахунок держави належної медичної допомоги та пільгового забезпечення їх необхідними ліками. Потребує істотного вдосконалення та поліпшення робота медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності.

Серед завдань, поставлених перед урядом на сучасному етапі: розроблення концептуальних засад системи реабілітації інвалідів в Україні, що передбачають, зокрема, наукове обґрунтування, фінансування та організаційне супроводження реабілітаційного процесу, створення відповідної нормативно-правової бази, розвиток та належне фінансове забезпечення мережі центрів медичної, соціальної, трудової, професійної та фізкультурно-спортивної реабілітації, у т. ч. реабілітаційних центрів для дітей-інвалідів.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що роботу з соціальної захищеності інвалідів фінансує Фонд України соціального захисту інвалідів (ст. 10). Положення про Фонд затверджене КМУ.

Бюджет Фонду України соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів республіканського бюджету, благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян, інших надходжень, у т. ч. від підприємницької діяльності Фонду, що не суперечить чинному законодавству. За місцевими радами законодавство залишає право утворювати власні фонди соціальної допомоги інвалідам. Порядок і умови витрачання коштів цих фондів визначаються відповідними місцевими радами з урахуванням пропозицій громадських організацій інвалідів.

Для стимулювання діяльності щодо соціальних гарантій інвалідам держава встановлює низку пільг. Зокрема, підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до закону України з питань оподаткування, які застосовуються на підставі дозволу, що надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Платники. Для підприємств (об'єднань), установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця. При порушенні зазначених нормативів керівники таких суб'єктів господарювання несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства, на яких працює 15 і більше осіб, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцезнаходженням і щороку, але не пізніше 1 лютого, подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом за поданням Фонду.

Якщо кількість працюючих менша від вищезазначеної, такі суб'єкти господарювання щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ст. 20 закону). Порушення строків сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи та організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок застосування заходів відповідальності визначається постановою КМУ "Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами й організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" від 28 грудня 2001 р. № 1767.

Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід Державного бюджету України на рахунки органів Державного казначейства. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій використовуються виконавчою дирекцією та відділеннями Фонду в межах затверджених Мінпраці кошторисів доходів та видатків виконавчої дирекції, відділень Фонду. Проекти цих кошторисів за поданням виконавчої дирекції Фонду затверджує Мінпраці на відповідний рік.

Фінансування видатків відділень Фонду здійснюється відповідними територіальними органами Державного казначейства на підставі кошторисів доходів і видатків цих відділень, що розробляються і затверджуються виконавчою дирекцією Фонду в межах загального кошторису доходів та видатків відділень Фонду, затвердженого Мінпраці. У кошторисах обов'язково передбачаються видатки відділень Фонду на судові витрати, а також кошти, необхідні для організаційно-технічного забезпечення здійснення Фондом функцій реєстрації та обліку підприємств, контролю за надходженням сум штрафних санкцій.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність цільових державних фондів.

2. Як поділяються фонди за цільовим призначенням?

3. Що таке правове регулювання Пенсійного фонду? Які завдання пенсійного фонду і реєстрація платників?

4. Який порядок сплати внесків до пенсійного фонду?

5. Правове регулювання Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

6. Правове регулювання "нещасного фонду".

7. Правове регулювання Фонду з тимчасової непрацездатності.

8. Які ви знаєте правові засади у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів?