Цивільне право України - Дзера О.В. - Зміст прав інтелектуальної власності на сорти рослин

Право інтелектуальної власності на сорт рослин охоплюють особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідчені державною реєстрацією, майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідчені патентом та майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, засвідчене державною реєстрацією (ст. 485 ЦК України).

Автор сорту наділяється особистими немайновими правами, що охоплюють його право:

- перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;

- вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у

публікаціях;

- вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо;

- інші особисті немайнові права автора сорту рослин.

До майнових прав власника патенту на сорт рослин належать: 1) право на використання сорту рослин, придатного для поширення в Україні;

2) виключне право дозволяти використання сорту рослин;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати стосовно матеріалу сорту виробництво або відтворення, пропонування до продажу, продаж або інший комерційний обіг, вивезення за межі митної території України, ввезення на митну територію України або зберігання матеріалів сорту з будь-якою метою.

Майнове право власника сорту може бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.

Власник сорту має право передати своє майнове право на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Він також має право заповісти своє майнове право на сорт у спадщину.

Власник сорту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором.

Протягом строку чинності патенту власник сорту має право в установленому порядку подати для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання сорту (відкриту ліцензію). У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви. Якщо жодна особа не заявила власнику сорту про свої наміри щодо використання сорту і не виявила бажання укласти ліцензійний договір, він може подати письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У такому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту вноситься у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком опублікування такого клопотання.

Не визнаються порушеннями майнового права власника сорту використання сорту без дозволу власника у випадках вичерпання виключного права власника сорту, право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт, обмеження дії виключного права власника сорту.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин спливає через 30 років, а щодо дерев та винограду - через 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Право на поширення сорту рослин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтримання чинності цього права відповідно до закону.

Крім прав на власника сорту покладається ряд обов'язків. Зокрема, власник сорту повинен добросовісно користуватися своїм майновим правом на сорт та забезпечувати збереження сорту або його вихідних компонентів протягом усього строку чинності патенту. Крім того, власник сорту зобов'язаний надати на запит компетентних державних органів інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється, чи його вихідні компоненти з метою перевірки збереженості сорту, визначення та оновлення офіційного зразка сорту або проведення порівняльної експертизи між сортами.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт можуть бути достроково припинені у випадках відмови власника сорту, в разі несплати збору за підтримання його чинності, а також припинені Мінагрополітики: а) за заявою будь-якої особи про втрату однорідності чи стабільності сорту внаслідок незабезпечення його збереженості власником сорту і підтвердження в установленому порядку факту цієї втрати; б) у разі не надання власником сорту вчасно на вимогу компетентних державних органів інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних для перевірки однорідності чи стабільності сорту; в) у разі ненадання вчасно на вимогу закладу експертизи пропозиції щодо нової назви сорту.

Дострокове припинення чинності прав на сорт здійснюється з наступного дня після внесення відповідних відомостей до реєстру патентів. Дострокове припинення чинності прав на сорт може бути оскаржено до суду.

Майнове право власника сорту може бути визнане недійсним повністю або частково у судовому порядку в разі: якщо сорт не був вирізненим на дату, на яку заявка вважається поданою; сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою; за умови набуття права власника сорту на підставі інформації, що наданий заявником сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою, або якщо право власника сорту надано особі, яка не має на це права. У разі визнання недійсними майнових прав власника на сорт чинність цих прав припиняється з дати їх державної реєстрації.

Захист прав на сорти рослин здійснюється у судовому та адміністративному порядку. Спори з будь-яких питань щодо відносин, пов'язаних з охороною та реалізацією прав на сорти рослин, можуть розв'язуватися у судовому порядку. Зокрема, суди відповідно до їх компетенції можуть розглядати: спори про надання прав на сорт та їх державну реєстрацію; спори, щодо сортів, створених у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця, авторства на сорт, винагороди авторам, укладення та виконання ліцензійних договорів, визначення власника сорту, визнання прав на сорт недійсними, дострокового припинення прав, порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт, визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.

За результатами розгляду справи суд може ухвалити рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, про відшкодування збитків, завданих порушенням майнового права на сорт; про стягнення з порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену власником сорту вигоду, про стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, або припинення дії, яка створює загрозу порушення права на сорт.

Право інтелектуальної власності на породи тварин

Правова охорона селекційних досягнень у галузі тваринництва в Україні забезпечується нормами гл. 42

ЦК України та Законом України "Про племінну справу у тваринництві" від 15 грудня 1993 р. в редакції Закону від 21 грудня 1999 р.

Відповідно до положень ЦК України право інтелектуальної власності на породу тварин складають:

- особисті немайнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

- майнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені патентом;

- майнове право інтелектуальної власності на поширення породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Майнові права інтелектуальної власності на породу тварин є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації протягом тридцяти років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком їх державної реєстрації.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на породу тварин є автор породи тварин (селекціонер) та інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин за договором чи законом.

Загальні правові, економічні та організаційні Основи виведення нових порід тварин визначаються Законом України "Про племінну справу у тваринництві". Відповідно до його норм селекційним досягненням у сфері тваринництва визнається створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх потомкам.

Об'єктом правової охорони у галузі тваринництва виступають племінні тварини, тобто чистопородні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі. Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції. До суб'єктів такої діяльності Закон відносить власників племінних ресурсів, підприємства з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні центри, інші підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці, які надають відповідні послуги у сфері племінної справи.

На відміну від ЦК України, що передбачає видачу патенту як способу посвідчення майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин Закон України "Про племінну справу у тваринництві" визначає обов'язок власників племінних (генетичних) ресурсів мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин. Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племінних ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог чинного законодавства (ст. 13 Закону).

Державна реєстрація племінних тварин в Україні здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад - до державного племінного реєстру. Патентування нових порід тварин наразі не відбувається у зв'язку з відсутністю відповідної законодавчої процедури та єдиного державного реєстру селекційних досягнень у галузі тваринництва.