Цивільне право. Том 1 - Борисова В.І. - 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції. Минуло більше століття з часу прийняття цього акта, і сьогодні можна констатувати, що з права промислової власності виділилася окрема група об'єктів, які створюють окрему групу прав - правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. До останніх, враховуючи термінологію України, належать: комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення.

Мета зазначених об'єктів - виділити учасників цивільного обороту, їх товари та послуги серед інших. Оскільки цю функцію може виконувати вже існуюче позначення (наприклад, назва населеного пункту, якщо говорити про географічне зазначення, чи певне слово - стосовно торговельної марки), то творчість тут взагалі може бути відсутньою. У зв'язку з цим, на відміну від інших результатів творчої діяльності, на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення особисті немайнові права не виникають.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Тобто всі об'єкти інтелектуальної власності за наявністю чи відсутністю творчості для їх створення можна поділити на дві групи: 1) ті, які є результатами творчої діяльності (об'єкти авторського, патентного права тощо), та 2) ті, які не є результатами творчої діяльності (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення).

Цивільний кодекс Російської Федерації (ч. 1 ст. 1225) до інтелектуальної власності відносить результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, товарів, осіб і підприємств.

Оскільки як результати творчої діяльності (твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), так і засоби індивідуалізації (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення) є нематеріальними об'єктами, які надають певні переваги їх правоволодільцям. то з метою економії правових норм має місце їх спільне правове регулювання в рамках права інтелектуальної власності.

1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

Поняття комерційного найменування

Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. серед об'єктів зазначає "trade name". Цей термін був перекладений з англійської мови як "фірмове найменування" і набув широкого використання за часів Радянського Союзу. Однак, якщо здійснити дослівний переклад, то слід було б говорити про торговельне або комерційне найменування1. Можливо, враховуючи саме цю обставину, ЦК України при регулюванні цього об'єкта використав термін "комерційне найменування".

Відповідно до ст. 489 ЦК, правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Таким чином, основною функцією комерційного найменування є індивідуалізація суб'єктів - учасників цивільного обороту.

Комерційне найменування - це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Суб'єктами прав на комерційне найменування є юридичні та фізичні особи - підприємці.

У зв'язку з цим виникає потреба з'ясувати співвідношення термінів "найменування юридичної особи" та "ім'я фізичної особи - підприємця", з одного боку, та "комерційне найменування" - з другого.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. У той же час ч. 2 цієї статті передбачає, що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Як бачимо, без найменування юридична особа існувати не може. Це положення не викликає жодних сумнівів. Звичайно, щоб виник новий суб'єкт права, потрібно, щоб він мав своє ім'я. Це обумовлено перш за все такою прагматичною метою, як потреба обліку осіб, тобто мова передусім іде про адміністративні відносини. Отже, найменування юридичної особи відіграє роль ідентифікатора суб'єкта подібно імені фізичної особи.

Що стосується підприємницьких юридичних осіб" то особливість їх діяльності полягає, зокрема, втому, що вони досить часто вступають у правовідносини з різноманітними особами, які є споживачами їх товарів та послуг. У цій сфері зазначення свого найменування не завжди є вдалим, наприклад, із маркетингової позиції. Підприємці зацікавлені використовувати позначення, які б легко могли запам'ятати споживачі, що дозволяє в подальшому бути їх постійними клієнтами. Саме тому суб'єктам підприємництва поряд із найменуванням надається можливість використання комерційного найменування, тобто позначення, яке дає можливість вирізнити їх з-поміж інших осіб. До того ж це позначення не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої діяльності особи, тобто відповідати принципу істинності.

У цьому випадку можна провести аналогію з ім'ям фізичної особи. Відповідно до ст. 28 ЦК фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке за загальним правилом складається із прізвища, власного імені та по батькові. Однак при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа, відповідно до закону, може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Досить наглядно це можна проілюструвати на прикладі сфери авторського права. Стаття 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. серед особистих немайнових прав автора закріплює право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання. Отже, створюючи твір науки, літератури чи мистецтва, автор має можливість скористатися своїм ім'ям. Однак з певних причин за наявності бажання він може зазначити не дійсне своє ім'я, а вигадане ім'я, тобто псевдонім'.

Аналогічна ситуація можлива і з суб'єктами підприємництва. При здійсненні своєї діяльності вони можуть виступати під своїм власним ім'ям (найменуванням юридичної особи чи ім'ям фізичної особи - підприємця) чи під вигаданим ім'ям (своєрідним комерційним псевдонімом). Таким вигаданим ім'ям для суб'єкта підприємництва може служити, зокрема, комерційне найменування, тобто певне позначення, яке дозволяє вирізнити цю особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. При цьому зовсім не обов'язково, щоб воно збігалося чи якимось чином було пов'язано з найменуванням юридичної особи чи ім'ям фізичної особи - підприємця. Одна з основних вимог - використання цього позначення на практиці для вирізнення суб'єкта підприємництва.

На підставі цього можна запропонувати такі варіанти співвідношення комерційного найменування і найменування юридичної особи:

1) вони можуть збігатися (наприклад, TOB "Дозвілля" виступає в обороті під цим найменуванням);

2) комерційне найменування може бути частиною найменування юридичної особи (наприклад, TOB "Дозвілля" відкрило магазин "Дозвілля" і використовує позначення "Дозвілля" для індивідуалізації суб'єкта - учасника цивільного обороту);

3) комерційне найменування і найменування юридичної особи можуть бути різними (наприклад, TOB "Дозвілля" відкрило ресторан "Гурман" і використовує позначення "Гурман" для індивідуалізації суб'єкта).

Отже, якщо юридична особа при здійсненні підприємницької діяльності використовує лише своє найменування, то воно виконує також функцію комерційного найменування (тобто найменування юридичної особи і комерційне найменування збігаються). У цьому випадку в юридичної особи виникає право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Коли мова йде про фізичних осіб, то ЦК України відносить право на ім'я до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.

Як було показано вище, стосовно об'єктів авторського права особа може використовувати вигадане ім'я, тобто літературний псевдонім. Якщо ж мова йде про здійснення підприємницької діяльності, то в цьому випадку фізична особа - підприємець також може не обмежуватися використанням свого імені, а скористатися комерційним найменуванням. На сьогодні ми досить часто можемо спостерігати картину, коли фізичні особи - підприємці при здійсненні підприємницької діяльності досить широко використовують певні позначення, які відрізняються від їх імені. Особливо наглядно це видно при відкритті такими особами магазинів, кафе, ресторанів тощо.

Що стосується фізичних осіб - підприємців, то можливі такі варіанти співвідношення імені і комерційного найменування:

1) ім'я фізичної особи і комерційне найменування збігаються (наприклад, кафе "Колос Світлани Олександрівни");

2) комерційне найменування може бути частиною імені фізичної особи (наприклад, кафе "Світлана" чи "Колос");

3) комерційне найменування і ім'я фізичної особи можуть бути різними (наприклад, кафе "Ласунка").

Отже, комерційне найменування не зводиться до найменування юридичної особи чи імені фізичної особи, оскільки ним може бути й інше позначення, яке використовується для вирізнення особи у сфері підприємництва.

Виникає запитання, яку кількість псевдонімів може використовувати суб'єкт підприємництва? Коли ми говоримо про сферу творчості, то не виникає сумнівів, що не існує кількісних обмежень вигаданих імен стосовно однієї особи, тобто автор може обрати кілька літературних псевдонімів. Доречно це, наприклад, у випадку, коли фізична особа пише твори з різної проблематики чи в різних жанрах. Тому вдалий псевдонім для сатиричного жанру може виявитися недоречним стосовно інших сфер творчості (наприклад, творів для дітей).

Чинне законодавство України не містить відповіді на запитання, яку кількість комерційних найменувань може мати суб'єкт підприємництва. Однозначно можна сказати лише одне: ці особи можуть мати як мінімум одне комерційне найменування.

До комерційного найменування висуваються певні вимоги. Принцип істинності полягає в тому, що найменування повинне відповідати виду діяльності юридичної особи і не вводити в оману споживачів. Відповідно до принципу виключності найменування повинно відрізнятися від інших, щоб не допускати змішування. Однак у деяких випадках допускається виняток із цього правила: особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Це можливо, зокрема, коли суб'єкти діють у різних сферах. Постійність комерційного найменування полягає у тому, що право на нього строком не обмежене.

Майнові права на комерційне найменування

На відміну від інших правових засобів індивідуалізації для набуття права інтелектуальної власності на комерційне найменування не вимагається виконання формальних дій. Воно є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: 1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законодавець визначає обмеження щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування: вони можуть бути передані іншій особі лише разом з єдиним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Це пояснюється недопустимістю введення споживачів в оману. Тому у разі ліквідації юридичної особи чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється.