Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - 2. Тип (стиль) домінуючого наукового мислення.

Як зазначалося раніше вищий рівень методології юриспруденції складають світогляд, тип домінуючого юридичного мислення та юридичні наукові парадигми, які багато в чому визначають вибір методологічних підходів та методів при проведенні юридичних наукових досліджень.

1.Світогляд.

Для кожної епохи розвитку людства притаманний свій домінуючий світогляд як цілісна сукупність домінуючих уявлень про світ, роль в ньому людини, а також похідних від них переконань, установлень, ідеалів, принципів, ціннісних орієнтацій пізнавальної і практичної діяльності людей, їхньої життєдіяльності в цілому. Зокрема:

¨ для світогляду середньовіччя притаманне домінування теології, тобто сукупності релігійних доктрин, відповідних теологічних теорій походження та існування держави і права;

¨ епоха Відродження, навпаки, характеризується критичним відношенням до теології та домінуванням гуманізму - сукупності поглядів, за якими найвищою цінністю є людина, її життя, свобода, щастя, розвиток здібностей, а благо людини є критерієм оцінки усіх соціальних інститутів;

¨ у вік Просвіти основою світогляду стають вчення, які відбивають домінуюче значення розуму людини, її знань у пізнанні природнього порядку суспільного життя, що відповідає закономірностям оточуючого середовища та дійсної природи людини;

¨ XIX ст. притаманне домінування у світогляді ідей юридизації, лібералізації та демократизації суспільств, у яких концентровано відбивається необхідність безпосереднього втілення принципів гуманізму, раціональності, рівності та свободи людей у соціальне життя;

¨ домінуючими тенденціями світогляду XX ст. є плюралізм ідей та принципів, інтеграція країн та забезпечення світового порядку, інформатизація всіх сфер суспільного життя.

2. Тип (стиль) домінуючого наукового мислення.

Наукове мислення функціонує і розвивається у понятійній формі. Не випадково між знаряддями праці в процесі виробництва і поняттями в процесі мислення проводиться функціональна аналогія. Наукове поняття характеризується як уявне (ідеальне) відтворення сутності пізнаваного об'єкта, як концентрація знань про нього. Оцінка наукових понять як атрибутів пізнавального мислення не може бути іншою для юриспруденції, у якій поняття виступають як логічна форма розуміння сутності правових явищ, як відбиток закономірного й особливого в правовій дійсності. Вони не апріорні, а адекватні об'єктивно існуючим правовим явищам, являють собою результат синтезу правових уявлень, квінтесенцію юридичних знань і досвіду. Світоглядні ідеї XX століття відповідно визначають й складові типу (стилю) домінуючого наукового мислення, під яким розуміється "ансамбль", сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених наукових ідей, принципів, форм відбиття і пізнання дійсності, її істотних зв'язків і відношень, напрямків розвитку. Зокрема, сучасний тип науково-правового мислення передбачає:

¨ рішучий поворот юридичних досліджень до правди життя, до істини, тобто до повної їх адекватності об'єктивним процесам;

¨ очищення правознавства від нашарувань догматичного й апологетичного характеру, від абсолютизації сформованих на практиці політичних і правових форм організації суспільства;

¨ радикальне підвищення його критично-аналітичної спрямованості. Конструктивно-критичний аналіз державно-правової дійсності - найважливіша соціальна функція юридичної науки;

¨ забезпечення наукового передбачення розвитку державно - правовових явищ (систем), що служить важливим показником ефективності, науковості того методологічного інструментарія, який використовується;

¨ розширення його діапазону, тобто розгляд правових явищ із філософських, соціологічних і психологічних, а не тільки спеціально-юридичних, позицій;

¨ глибоке з'ясування процесів, що відбуваються у правовому розвитку світу (як у міжнародному праві, так і у внутрішньому праві інших країн), визначення шляхів розвитку внутрішнього права у взаємозв'язку з економічними, соціальними, соціально-психологічними, політичними аспектами світового політико-правового розвитку.

¨ зміною соціальної позиції ученого, що нерозривно пов'язана із суворим науковим дослідженням, із чітким логічним аналізом досліджуваних фактів, із послідовністю практичної перевірки результатів, його соціальною відповідальністю і т.д.