Вікова психологія - Сергеєнкова О.П. - Поняття про кризи та сенситивні періоди психічного розвитку людини

Суттю кризи є перебудова внутрішнього переживання, що визначає ставлення дитини до середовища, зміна потреб і спонук, керуючих її поведінкою.

Л.С. Виготський

Становлення та функціонування особистості супроводжується як відносно стабільними періодами психічного розвитку, так і кризовими. Саме кризи, що зазвичай розгортаються в перехідні періоди психічного розвитку індивіда, свідчать про завершення одного циклу становлення особистості і початок наступного. Джерелом переживання кризи є суперечність, що розгортається між психічними й фізич-

ними можливостями індивіда та системою його взаємин з навколишніми людьми.

Криза психічного розвитку - явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми

Нормативні кризи ще називають кризами розвитку

Людина може переживати як нормативні, вікові кризи, так і ненормативні. Вікові кризи мають типовий характер, тому що характеризуються однаковими віковими рамками перебігу, чинниками та симптомами. Науковці виокремлюють наступні вікові кризи психічного розвитку:

Рис. 1.26. Перелік вікових криз психічного розвитку

Ненормативна криза психічного розвитку виявляється як явище загострення суперечностей психіки людини, спричинене складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають непланований і автономний щодо вікових криз характер.

Зміст та причини вікових криз ґрунтовно розроблені щодо етапів становлення особистості, тоді як переживання криз розвитку впродовж дорослості лише вивчається. Більшість психологів вказує на типовий характер так званої кризи середини життя, яка розгортається приблизно в 40 років і пов'язується з аналізом та оцінкою особистістю життєвих досягнень.

Переживання кризи дітьми та дорослими супроводжується різною симптоматикою:

Рис. 1.27. Симптоми криз психічного розвитку

Криз може і не бути, якщо психічний розвиток дитини складається не стихійно, а є розумно керованим процесом - процесом виховання.

О.М. Леонтьєв

Дискусійним в науці залишається питання обов'язковості гострого перебігу кризи розвитку та її неминучості взагалі. Окремі психологи зазначають, що неминучими є не кризи, а прогресивні якісні "стрибки" розвитку психіки індивіда. Наприклад, якщо дорослі своєчасно змінюють ставлення до дитини, передбачаючи зміни її психіки, то перебіг кризи пом'якшується. Слід пам'ятати й про те, що рамки та особливості переживання вікових криз є умовними, тому що індивідуальність кожної дитини накладає відбиток на час і зміст кризових переживань.

Китайський ієрогліф, який позначає поняття "криза", перекладається двояко - "небезпека" і "можливість"

Будь-яка криза має дві сторони - руйнування старих психічних якостей, що втратили своє розвивальне значення, і формування нових особистісних функцій. Саме перша сторона кризи супроводжується негативними поведінковими реакціями індивіда - тривожністю, конфліктністю, пригніченістю тощо. В цілому ж кризи мають позитивне призначення - розв'язуючи суперечності психіки, людина розвивається. Конструктивно розв'язана криза забезпечує якісні прогресивні зміни психічного розвитку, тоді як занедбана - пригнічує особистість.

Для організації ефективного соціального впливу на формування особистості необхідно знати та враховувати сенситивні періоди її розвитку. В певні періоди життя дитина є особливо чутливою до визначеного педагогічного впливу, тобто сенситивною до нього.

Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості

Якщо втрачено сенситивний період, то в подальшому відповідні йому психічні якості дитини розвиваються важко та не досягають досконалості.

Я.Л. Коломинський

Сенситивність варто тлумачити як найбільш сприятливі і своєчасні умови для розвитку певної психічної функції, якості. Важливо враховувати, що більшість сприятливих умов для розвитку певних психічних функцій має тимчасовий, скороминущий характер. Приміром, ранній період є сенситивним для розвитку мовлення, так як:

o по-перше, в цьому віці діти дуже чутливі до розвивального впливу дорослих, їх мовленнєві навички інтенсивно поповнюються і вдосконалюються,

o по-друге, якщо дитина в цьому віці не отримує адекватної стимуляції зі сторони дорослих, то втрати у розвитку мовлення можуть бути незворотними.

Сенситивність залежить від ряду факторів, найбільше від закономірностей дозрівання мозку людини та попередніх надбань її психічного розвитку. Відтак, межі переживання сенситивного періоду є індивідуальними для кожної людини. Важливо також пам'ятати, що врахування сенситивного періоду передбачає опору не лише на сформовані психічні процеси, а здебільшого ті, що знаходяться в процесі дозрівання. Ефективний процес навчання активізує задатки дитини, стимулюючи їх розвиток до рівня знань, вмінь, здібностей.

Для сучасної науки є відкритим питання визначення сенситивних періодів для всіх психічних функцій, що формуються в онтогенезі людини.

Йдеться про поняття зони найближчого розвитку

Література до розділу

1. Вожович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - СПб.: Питер, 2009.

2. Вікова психологія / За ред. Костюка Г.С. - К.: Радянська школа, 1976.

3. Вікова та педагогічна психологія / За ред. Скрипченка О.В. - К.: Просвіта, 2001.

4. Власова О.І. Педагогічна психологія. - К.: Либідь, 2005.

5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Петровского А.В. - М.: Просвещение, 1981.

6. Гальперин П.Я. Актуальные проблемы возрастной психологии. - М.: Просвещение, 1989.

7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Педагогика, 1986.

8. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2002.

9. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська освіта, 1989.

10. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа,

1974.

11. Мухина В.С. Детская психология. - М., 1985.

12. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - Кн. 2: Психология образования. - М.: Владос, 1999.

13. Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы. - М., 1995.

14. Психология человека от рождения до смерти. Психологический атлас человека / Под ред. А.А. Реана. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007.

15. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. Дубровиной И.В. - М.: Просвещение, 1991.

16. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология. - СПб.: Питер, 2001.

17. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. - К.: Академвидав, 2006.

18. Сапогова Е.Е. Психология развития человека. - М.: Аспект-

Пресс, 2001.

19. Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. - М.: Просвещение, 1995.

20. Фельдштейн Д.И. Особенности развития деятельности ребенка в онтогенезе // Вопросы психологии - 1981. - № 6.

21. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991.

22. Шеффер Д. Дети и подростки: Психология развития. -СПб.: Питер, 2003.

23. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1981.

24. Эриксон Э. Детство и общество. - СПб.: Питер, 1996.