Диференціальна психологія - Палій А.А. - Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

Основою феноменології стильового підходу в межах описаних вище теоретичних напрямів вважають комплекс кількох когнітивних стилів.

Полезалежність - поленезалежність

Його описав Г. Віткін у зв'язку з вивченням ефектів "фігура - фон" у тестах просторової орієнтації та "частина - ціле" в перцептивних тестах. Тенденція контролювати вплив зорового поля за рахунок опори на внутрішній досвід і легко виокремлювати частину зі складної фігури отримала назву "поленезалежність" (ПНЗ), а тенденція покладатися на зовнішнє видиме поле і зазнавати труднощів при виділенні частин із цілого - "полезалежність" (ПЗ).

Віткін визначав ПЗ - ПНЗ як структурувальну здатність у сприйнятті. Вона співвідноситься з такими показниками інтелектуальної діяльності, як "гнучкість завершення гештальту" за Терстоуном (завдання: відшукати просту деталь у ряді складних геометричних фігур тощо); "адаптивна гнучкість" за Гіл-фордом (завдання на кмітливість: знайти суперечність у проблемній ситуації або змінити задане розташування сірників з метою отримання певної геометричної фігури); успішність виконання просторових субтестів шкали Векслера ("Кубики" і "Складання фігур"); успішність розв'язання задач Дункера (здатність долати "функціональну фіксованість") і Лачинса (здатність переходити від старих способів розв'язання завдань за зміни умов). На думку Віткіна, всі психологічні вимірювання (у т. ч. ПЗ - ПНЗ) певною мірою характеризують здатність долати складно організований контекст.

Проте з часом з'ясували, що показники ПЗ - ПНЗ стосуються ширшого спектра проявів інтелектуальної активності, зокрема навчання. Незалежні від поля люди включаються в процес навчання радше як його активні учасники, ніж як глядачі. Тому ефективності навчання поленезалежних осіб сприяє внутрішня мотивація, а полезалежних - зовнішнє підкріплення.

ПЗ - ПНЗ впливає на роботу з текстом: поленеза-лежні учні мають переваги, коли текст потребує пере-структурування і реорганізації.

У сфері міжособистісних стосунків полезалежні особи чутливіші до соціальної інформації, доброзичливі і товариські, схильні тримати коротшу фізичну дистанцію в умовах реального спілкування, прагнуть підтримки і допомоги, прислухаються до думки авторитетів. У свою чергу, поленезалежним особам властиві протилежні психологічні якості.

Оскільки полезалежні особистості мають корисніші в міжособистісних стосунках установки і якості, то, на думку Віткіна, можна говорити про більшу розвиненість у них соціальних здібностей, а у поленезалежних - когнітивно-переструктурувальних. Це є доказом біполярної природи когнітивного стилю: полюс ПНЗ свідчить про інтелектуальну компетентність особистості, а полюс ПЗ - про соціальну. Згодом Віткін розширив трактування ПЗ - ПНЗ, зробивши акцент на характері спрямованості суб'єкта: на зовнішні фактори (тенденція бути полезалежним) або на внутрішні (тенденція бути поленезалежним).

Вузький - широкий діапазон еквівалентності

Цей когнітивний стиль характеризує індивідуальні відмінності в схильності використовувати або багато, або мало категорій при сприйнятті подій (тобто демонструвати при оцінюванні об'єктів строго деталізовані критерії або навпаки - узагальнені). Вітчизняні автори цей стильовий параметр інтерпретують як "аналітич-ність" (здатність виявляти відмінності в ряді об'єктів) і "синтетичність" (схильність виявляти схожість у ряді об'єктів).

Р. Гарднер і співавтори наголошують, що вузький діапазон еквівалентності співвідноситься: близькістю вільних асоціацій до слова-стимулу; буквальністю відтворення і меншою оригінальністю в розповідях по ТАТ; тенденцією наближати свої оцінки до деякої середньої величини; перевагою простих, симетричних фігур у тесті Баррона - Велша, а також схильністю пропонувати одноманітні відповіді при виконанні тесту "Способи використання предмета" Гілфорда.

Отже, аналітичність можна тлумачити як наслідок використання жорстких суб'єктивних критеріїв або оцінних шкал з малою ціною поділу, а синтетичність - як результат використання м'яких критеріїв або слабо-диференційованих оцінних шкал.

Особи з широким діапазоном еквівалентності ("синтетики") в тесті Роршаха дають більше відповідей у зв'язку з різними аспектами людського життя, більше виділяють цілісних людських фігур, у них більше відповідей типу "людські рухи". При описуванні картинок ТАТ у "синтетиків" переважає звернення в минуле, тобто орієнтація на пошук причин того, що відбувається.