Абстрагування - це мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відділяє їх від інших і від самих об'єктів.
Абулія - це нездатність людини приймати необхідні рішення та діяти.
Аглютинація - створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих із різних уявлень.
Адаптація - це пристосування організму до умов зовнішнього середовища.
Адаптація відчуттів - це зміна чутливості аналізаторів під впливом дії подразників.
Активна уява - динамічний процес, спрямований на продукування образів уяви.
Активність - це загальна характеристика живих організмів, джерелом якої є потреби.
Акцентуація - перебільшення особистісних утворень у межах психологічної норми.
Акцентуація характеру - це межові варіанти норми як результат підсилення його окремих рис.
Амбівалентність почуттів - одночасне переживання високої інтенсивності позитивних і негативних почуттів щодо одного об'єкта.
Аналіз - це мисленнєва операція, сутність якої полягає у здійсненні поділу цілого на частини, елементи, у вирізненні окремих його ознак.
Аналізатор - апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.
Аналітичне мислення - це розгорнутий у часі процес, який має чітко виражені етапи, достатньою мірою усвідомлені суб'єктом.
Аналогія - уподібнення створення образу уяви на реальній основі.
Антиципація - це здатність людини передбачати результат своєї діяльності.
Апатія - психічний стан, спричинений втомою, тяжкими переживаннями, або хворобою, який виявляється у втраті інтересу, байдужості до оточення.
Аперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, настанов, багатства знань.
Апраксія - це складне порушення цілеспрямованості дій людини, яке викликається локальними розладами лобних ділянок мозку.
Асоціація - встановлення зв'язків між окремими частинами досвіду, який актуалізується при певних умовах.
Астенічні почуття - переживання, що знижують активність особистості.
Атрибуція каузальна - інтерпретація суб'єктом міжособистісного сприймання чинників і мотивів поведінки інших людей на основі власного досвіду проживання подібних ситуацій.
Афект - це сильний, короткочасний емоційний стан, який раптово виникає під впливом несподіваної негативної інформації, має бурхливий перебіг і не контролюється свідомістю.
Афект неадекватності - негативні переживання, які виникають у результаті невдоволення яких-небудь життєво важливих потреб або конфлікту між ними.
Афективна в'язкість - патологічна ригідність (негнучкість, застрягання) емоційних реакцій у поєднанні зі схильністю до зосередження на негативних переживаннях.
Афективне виснаження - результат, наслідок яскравих емоційних виявів або бурхливих переживань.
Афективне збудження - схильність до надмірно легкого виникнення бурхливих емоційних спалахів, неадекватних силі подразника.
Афективний шок - стан гальмування, апатії після пережитого афекту.
Безумовні рефлекси - це вроджені видові реакції організму на багато-значущі подразники, які забезпечують адаптацію організму до незмінних умов середовища.
Велика група - це кількісно необмежене об'єднання людей, умовна спільність, виділена за певними соціальними ознаками, або ж реальна, значна за розмірами та складно організована спільність людей, поєднана спільною суспільною діяльністю (певна організація).
Взаємодія - це процес безпосереднього чи опосередкованого впливу суб'єктів (об'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємозумовленість і взаємозв'язок між ними.
Взаємодія відчуттів - це закономірність відчуттів, яка виявляється у зміні чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.
Взаємодія навичок - це вплив попередніх навичок на утворення нових.
Взаєморозуміння - процес досягнення єдності в думках, цінностях, при якому максимально враховуються позиції людей.
Вибірковість - це властивість психічного відображення реагувати лише на подразники, що відповідають найбільш значущим потребам людини, тварини.
Випереджувальна увага - вид уваги, який передбачає цілеспрямований пошук та відбір інформативних ознак об'єктів, результатів діяльності, планів здійснення мети, оптимальних методів її досягнення.
Витіснення - це механізм психологічного захисту особистості як спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню зі свідомості негативної інформації.
Відображення - це всезазагальна властивість матерії, яка пов'язана зі здатністю об'єктів, явищ до взаємодії та взаємо відтворення.
Відтворення - це мнемічний процес, який актуалізує знання, вміння, навички, що зберігаються в пам'яті.
Відтворювальна (репродуктивна) уява - створення образів, які раніше були сприйняті і закріплені в досвіді людини.
Відчуття - це процес відображення у мозку людини окремих властивостей і якостей предметів, явищ та подій, що безпосередньо діють на органи чуття.
Включення - це механізм психологічного захисту, який виявляється у переоціненні значущості чинника, що травмує. Прикладом є катарсис - зменшення внутрішнього конфлікту під час співпереживання.
Внутрішня (інтернальна) локалізація контролю - це схильність людини пояснювати причини своїх дій і поведінки внутрішніми чинниками (здібності, характер, внутрішній стан і т.ін.).
Внутрішня увага - увага суб'єкта, пов'язана зі структурною організацією його діяльності і спрямована на потреби, мотиви, цілі, плани, рішення діяльності.
Вольова регуляція - це опосередкований метою і мотивами стан оптимальної мобілізованої людини, оптимального режиму її активності й правильного спрямування цієї активності.
Вольова регуляція поведінки - це регуляція спонукання до дій, яка відбувається на основі довільної форми мотивації, коли людина умисно й усвідомлено створює допоміжні спонукання (гальмування) до дії через зміну смислу дії.
Вольове зусилля - це стан емоційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву тощо) і створює допоміжні мотиви до дії.
Вольові дії - це дії, скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов'язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.
Вольові риси - риси, що проявляються в умовах, які спонукають особистість головно до вольових зусиль, здійснення вольових дій і зумовлюються потребою людини в активній та змістовній діяльності.
Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.
Воля розуміється як внутрішня активність особистості, пов'язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції.
Впізнавання - найпростіше відтворення минулого досвіду в умовах його повторного сприймання.
Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування.
Гармонійна особистість - людина, яка перебуває в єдності зі світом, людьми і самою собою.
Геніальність - особистісна характеристика людини, найвищий ступінь розвитку її обдарованості, таланту.
Гіперболізація - прийом створення образів уяви, що полягає у збільшенні предмета або окремих його частин.
Глибина розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка полягає у здатності суб'єкта виділяти суттєві характеристики об'єкта і робити відповідні узагальнення.
Гнів - емоційний стан сильного обурення, невдоволення. Гнучкість розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у вмінні змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблеми, коли змінились її умови і вибір не підтвердився.
Готовність до відтворення - це індивідуальна особливість пам'яті людини, яка виявляється в тому, наскільки швидко та легко в потрібний момент вона може пригадати необхідні їй знання, вміння, навички.
Гра - це вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально-закріплених способах здійснення предметних дій - у предметах науки і культури, кінцевим результатом якого є емоційне освоєння досвіду людини.
Група - обмежена в розмірах спільність людей, що виділяється із соціального цілого на основі визначених ознак (характеру виконуваної діяльності, соціальної або класової приналежності, структури, композиції, рівня розвитку і т. д).
Групова інтеграція - 1) стан групи, що характеризується упорядкованістю внутрішньогрупових структур, погодженістю основних компонентів системи групової активності, усталеністю субординаційних взаємозв'язків між ними, стабільністю і наступністю їхнього функціонування і т.д., ознаками, що свідчать про психологічну єдність, цілісність соціальної спільності;
Групова увага - зосередження уваги групи в умовах роботи в колективі.
Дедуктивний умовивід - це форма мислення, яка дає змогу зрозуміти конкретний факт на основі загального положення.
Депресія - емоційний стан пригніченості, сумного настрою, який пов'язаний з усвідомленням власної неповноцінності та песимізмом.
Диференціація - це процес поділу, розчленування цілого на якісно відмінні частини.
Дія - відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети.
Діяльність - це усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання та перетворення світу.
Довготривала пам'ять - виявляється в запам'ятовуванні та відтворенні знань, умінь і навичок, розрахованих на їхнє довгочасне зберігання та використання у діяльності.
Довільна пам'ять - це вид пам'яті, що характеризується усвідомленням мети щось запам'ятати, відтворити.
Довільна увага - це вид уваги, зумовлений потребами діяльності, який полягає у свідомому спрямованому зосередженні уваги.
Довільна уява - це вид уяви, який полягає у створенні того чи іншого нового образу зі спеціальною метою.
Довільні дії - це цілеспрямовані дії, які виходять з усвідомлених мотивів та нерозривно пов'язані з відображенням мети і засобів її досягнення.
Допитливість - інтелектуальне почуття, яке виявляється як потреба в пізнанні.
Думка - одиниця мислення, в якій виражається процес пізнання світу, інших людей і самого себе.
Евристика - наука, що вивчає закономірності пошукової діяльності людини.
Експресія - зовнішнє вираження емоцій.
Екстеріоризація - процес переходу від внутрішньої (психічної) до зовнішньої (предметної) дії.
Екстероцептивні відчуття - це вид відчуттів, які відображають якості предметів і явищ довколишнього світу, утворені аналізаторами, рецепторна частина яких перебуває на поверхні тіла.
Екстраверсія - спрямованість особистості на довкілля, на оточуючих людей, предмети, події.
Емоційність - загальна характеристика емоційної сфери людини.
Емоція - переживання людиною свого ставлення до якогось об'єкта або події; рефлекторна психотерапевтична реакція, пов'язана з проявом свого суб'єктивного пристрасного ставлення (у вигляді переживання) до ситуації та її результату.
Емпатія - емоційний аспект розуміння іншої людини, здатність емоційно відгукнутися на її проблеми, переживати разом з нею, співчувати їй.
Емпіричні поняття - це житейські, донаукові поняття, що відображають чуттєві ознаки, властивості (тобто виділені з допомогою органів чуття).
Забування - це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого та виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання.
Заміщення - це механізм психологічного захисту особистості як перенесення дії, спрямованої на недоступний об'єкт, на дії з доступним об'єктом.
Запам'ятовування - це процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.
Заперечення - механізм психологічного захисту особистості, який виявляється в тому, що інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається.
Зберігання - процес пам'яті, що забезпечує утримання матеріалу в пам'яті впродовж певного часу.
Звичка - негнучка, малоусвідомлювана форма поведінки, яка не має
Згуртованість групи - ступінь міцності соціально-психологічних зв'язків у групі.
Здібності - індивідуально-психологічні особливості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності. Злість - роздратовано-ворожий стан.
Знання - це сукупність відомостей про навколишній світ, здатність людей орієнтуватись у системі соціальних взаємин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях.
Зовнішня (екстернальна) локалізація - це схильність людини приписувати причини своїх дій та поведінки зовнішнім чинникам (доля, обставини, природні перешкоди тощо).
Зовнішня увага - це вид уваги, яка спрямована і викликається зовнішніми подразниками.
Зосередженість - це властивість уваги, яка означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних подразників, які не стосуються діяльності, що становить предмет уваги суб'єкта.
Ідеал - приклад, взятий особистістю за зразок поведінки.
Ідеальне - активне відображення у свідомості людини об'єктів у вигляді образу, духовних вартостей та орієнтацій.
Ідентифікація - механізм психологічного захисту особистості як несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе.
Ідентифікація внутрішньогрупова - форма відносин, при якій переживання одних членів групи сприймаються іншими як мотиви, поведінки, що організовують їхню власну діяльність, спрямовану одночасно на здійснення групової мети і на усунення фруструючих впливів.
Ізоляція - механізм психологічного захисту особистості як відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують.
Ілюзія - неадекватні сприймання, які неправильно відображають об'єкти, що діють на аналізатори.
Індивідуальна увага - це вид уваги, який полягає у зосередженні уваги суб'єкта на своєму завданні.
Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індукція - умовивід, у результаті якого на підставі знань про окремі об'єкти певного класу дістають загальний висновок, який стосується всіх об'єктів цього класу.
Індукція навичок - це позитивний вплив попередніх навичок. Інертність розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у малорухомості мислення, у здатності мислити звичним способом, за звичною схемою.
Інстинкт - це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена, видова форма поведінки тварин.
Інтелект - індивідуальні особливості структури пізнавальної сфери людини.
Інтенсивність відчуттів - це кількісна характеристика відчуттів.
Інтенсивність уваги - це властивість уваги, яка означає напругу, силу зосередженості уваги на об'єкті.
Інтерес - форма прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості, усвідомлення мети діяльності; емоційний вияв пізнавальних потреб особистості.
Інтеріоризація - процес переходу від зовнішньої реальної дії до внутрішньої, ідеальної.
Інтеріоцептивні відчуття - це відчуття, рецептори яких розташовані на внутрішніх органах і відображають їхній стан.
Інтерференція навичок - це негативний вплив раніше утворених навичок на утворення нових.
Інтроверсія - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях і думках, схильність до самоаналізу, замкненість.
Інтуїтивне мислення - це вид мислення, який протікає згорнуто в часі, швидко, в ньому відсутній поділ на етапи, він малоусвідомлений.
Іронія - тонка, прихована насмішка при зовнішньому позитивному, навіть схвальному ставленні до того, про кого йдеться.
Категоризація - віднесення поодинокого об'єкта, події, переживання до певного класу.
Квазіперсоналізація - це реалізація потреби бути особистістю поза ефективною діяльністю, спроба з непридатними засобами.
Класифікація - це операція пошуку істотних і спільних ознак, елементів, зв'язків для певної групи об'єктів з метою створення основи для розподілу об'єктів на групи, підгрупи, класи.
Колектив - група людей, об'єднаних спільними цілями і завданнями, які збігаються з цілями суспільства, що досягла в процесі виконання спільної соціально значущої діяльності високого рівня розвитку.
Колективна увага - зосередження уваги певної групи індивідів на одному об'єкті.
Коливання (флуктуації) уваги - це періодична, короткочасна, мимовільна зміна напруження уваги до певного об'єкта або діяльності.
Конкретизація - це мисленнєва операція здійснення переходу від загального до часткового з метою встановлення їхньої відповідності істотному.
Константність - відносна постійність величини, форми, кольору предметів, що сприймаються при зміні відстані, ракурсу, освітленості.
Контраст відчуттів - це зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника.
Концентрація уваги - це властивість уваги, яка виражає єдність зосередженості та інтенсивності уваги.
Короткочасна пам'ять - характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і нетривалим зберіганням.
Креативність - творчість, здатність до створення нового, оригінального.
Критичність розуму - усвідомлений контроль за перебігом інтелектуальної діяльності людини, під час якого відбувається оцінення роботи думки, вироблених гіпотез, шляхів їхнього доведення.
Лабільність - швидкість виникнення та перебігу процесів збудження і гальмування.
Лідер - людина, яка завдяки своїм особистим якостям (професійним, організаційним, комунікативним тощо) має найбільший вплив на членів соціальної групи.
Лідерство - стосунки домінування і підкорення, впливу і наслідування в системі міжособистісних стосунків у групі. Літота - уявне зменшення предмета. Логіка - це наука про форми і закони мислення.
Логічне мислення - це вид мислення, що відбувається з опорою на поняття, судження, в яких виражені виділені властивості за допомогою логіки, без використання емпіричних даних.
Локус контролю - це схильність людини приписувати відповідальність за результати своїх дій зовнішнім силам і обставинам, або навпаки - власним зусиллям та здібностям.
Мала група - відносно стійке, нечисленне, пов'язане спільною метою об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт між його членами.
Ментальність - це притаманний нації варіант світосприймання, поведінки, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі.
Мимовільна пам'ять - це вид пам'яті, при якій фіксація інформації здійснюється без мети, без вольового зусилля, спрямованого на запам'ятовування.
Мимовільна увага - це вид уваги, що виникає незалежно від наміру та мети людини.
Мимовільна уява - створення нових образів, що не скеровується спеціальною метою.
Мислення - процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їхніх істотних властивостях і зв'язках.
Міжособистісна взаємодія - це певна форма життєдіяльності людей, спосіб передачі форм культури та суспільного досвіду.
Міжособистісні стосунки - це взаємозв'язки між окремими людьми (групами людей), які об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної діяльності і, зокрема, спілкування, суб'єктивно переживаються та оцінюються ними
Міцність запам'ятовування - це індивідуальна особливість пам'яті, яка виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу або повільності його забування.
Мова - це система словесних знаків, яка включає в себе слова з їхніми значеннями і синтаксис - сукупність правил, за якими будується речення.
Мовленнєва діяльність - процес використання людиною мови для спілкування.
Мотивація досягнення - це наполегливість у досягненні своєї мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання досягти успіху.
Мотиви - це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності.
Мрія - створений фантазією образ бажаного майбутнього, що спрямований на перспективу життя і діяльності людини.
Навички - це опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльності.
Навіювання - це цілеспрямований вплив однієї людини на іншу, яка некритично, пасивно, в обхід своїх думок сприймає цей вплив.
Навчання - вид практичної чи теоретичної діяльності, який за своєю сутністю є пізнавальним процесом засвоєння людиною соціального досвіду.
Наочно-дійове мислення - це вид мислення, який полягає у тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та здійснення рухового акту.
Наочно-образне мислення - це вид мислення, який полягає в оперуванні образами уявлень та перетворенні ситуації в плані образів.
Наслідувальність розуму - виявляється в постійному копіюванні відомих способів міркування, у відсутності потреби зробити самостійні кроки в розв'язанні проблеми.
Настанова - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.
Настрій - це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.
Наукові поняття - це форма мислення, яка полягає у відображенні об'єктивно істинного в об'єктах або явищах.
Національна самосвідомість - це усвідомлення людиною своєї причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця й ролі у світовій цивілізації та права на національну незалежність.
Неофіційна група (неформальна) - реальна соціальна спільність, що не має юридично зафіксованого статусу, добровільно об'єднана на основі симпатії, дружби, спільності інтересів чи прагматичних цілей.
Неуважність - нестійкість уваги, поверхова зосередженість, легкість
Неусвідомленість мислення - виявляється в тому, що суб'єкт відчуває труднощі, пояснюючи, які орієнтири добирав для вироблення припущення, якими прийомами можна перевірити правильність його припущень і помилок тощо.
Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги, загальна здатність психіки пристосуватись до нових завдань і умов життя.
Образ - суб'єктивне цілісне відображення дійсності, в якому одночасно виявляються три форми існування матерії, виражені в категоріях простору, руху і часу.
Образна пам'ять - виявляється в запам'ятовуванні і відтворенні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв'язків між ними.
Обсяг поняття - це певна сукупність, множина, клас предметів, кожний з яких має ознаки, відображені в змісті поняття.
Обсяг уваги - це властивість уваги, яка полягає у відображенні кількості об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю.
Особистість - це системна соціальна якість індивіда, яка виникає в результаті його активної взаємодії з довкіллям.
Офіційна група (формальна) - реальна чи умовна соціальна спільність, що має зовні задані соціально значущі цілі діяльності, юридично зафіксований статус, нормативно визначену структуру (керівництва та підлеглості), нормативно закріплені права й обов'язки її членів.
Пам'ять - це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, збереження та відтворення.
Пасивна уява - вид уяви, що не передбачає визначення мети, інколи -це ілюзія життя.
Пасивний психологічний захист - це особлива регулятивна система, яку використовує особистість для усунення психологічного дискомфорту і переживань, що загрожують "Я-образу", та збереження його на рівні, бажаному й можливому за цих обставин.
Педагогічне спілкування - це система методів і прийомів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань педагогічної діяльності, а також організовують, спрямовують соціально-психологічну взаємодію педагога та вихованців.
Передувага - стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення в роботу.
Переключення - це властивість уваги, яка полягає у довільній зміні людиною спрямованості своєї уваги з одного об'єкта на інший.
Переконання - це система усвідомлюваних потреб, які спонукають діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.
Підкреслення - це спосіб створення образів уяви, що полягає в акцентуванні якоїсь частини образу або якоїсь якості.
Післядовільна увага - це вид уваги, зумовлений пізнавальним інтересом, під впливом якого довільна увага переростає в мимовільну. Пластичність - гнучкість, легкість пристосування до нових умов. Поверховість розуму - протилежна глибині індивідуальна якість мислення, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв'язків між ними, на основі яких не можна зробити правомірних висновків.
Подразливість - здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища певними біологічними процесами.
Поняття - це форма мислення, яка відображає предмети і явища реального світу в їхніх істотних ознаках і відношеннях.
Порівняння - це мисленнєва операція, яка полягає у відображенні ознак подібності. Індивід може порівнювати наочно дані або уявлювані об'єкти, створюючи їхні образи.
Потреба - це стан живої істоти, що відображає залежність її від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.
Потяг - це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь.
Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.
Прагнення особистості - це мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями.
Практичне мислення - це вид мислення, який полягає у фізичному перетворенні дійсності.
Праця - соціально зумовлений вид діяльності, який виявляється у зв'язку із значеннями, зафіксованими в закріплених знаряддями схемах дій, мовленнєвих поняттях, соціальних ролях, цінностях і соціальних нормах.
Пригадування - вид довільного відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.
Пристрасть - це стійке й тривале почуття, пов'язане зі стійким прагненням людини до певного об'єкта.
Проблемна ситуація - це суперечність між обставинами та умовами, між тим, якими знаннями володіє на сьогодні суб'єкт, і тим, до чого він прагне.
Продуктивне мислення - це вид мислення, у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал, які впливають на темп засвоєння знань, на широту їхнього перенесення в нові умови, в самостійному оперуванні ними.
Проекція - несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче собі зізнатися, розуміючи їхню соціальну неприйнятість, на інших.
Пропріоцептивні відчуття - відчуття, рецептори яких розміщені в рухових апаратах нашого організму, дають інформацію про рух і положення нашого тіла в просторі.
Радість - це позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю задовольняти актуальну потребу, вірогідність якої в цей момент була невеликою й невизначеною.
Раціоналізація - механізм психологічного захисту особистості як псев-дорозумне пояснення людиною своїх бажань, учинків, насправді зумовлене причинами, визнання яких загрожувало 6 втратою самоповаги.
Реактивність - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники.
Реальна група - це обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та об'єднана реальними стосунками у процесі взаємодії.
Ремінісценція - це мимовільне відтворення у свідомості того, що неможливо було пригадати.
Репродуктивне мислення - це вид мислення, яке забезпечує розв'язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів.
Референтна група - це реальна чи умовна соціальна спільність, з якою людина порівнює себе, як з еталоном, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооціненні.
Рефлексія - усвідомлення суб'єктом того, як його сприймають і оцінюють інші індивіди або спільноти; аналіз власного психічного стану.
Ригідність - інертність, нечутливість до зміни умов, нерухомість, стереотипність мислення.
Риси характеру - це набуті впродовж життя складні індивідуальні особливості людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.
Рівень домагань особистості - це прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.
Розвиток - це рух від простих форм і структур до вищих, складніших.
Розподіл уваги - це властивість уваги, що виявляється в одночасній увазі до двох або кількох об'єктів та виконанні дій з ними чи спостереженні за ними.
Розуміння - завжди пов'язане з мисленням і є однією з форм, властивістю, компонентом мислення.
Роль - спосіб конкретної поведінки особистості у конкретній соціальній ситуації.
Рухливість нервових процесів - швидкість зміни збудження та гальмування, здатність змінювати поведінку залежно від умов.
Рухова пам'ять - це запам'ятовування, зберігання і відтворення людиною своїх рухів.
Самоактуалізація особистості - це використання індивідом усіх своїх талантів, здібностей, можливостей.
Самооцінка - це та цінність, значущість, якої надає собі індивід загалом та окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки.
Самоповага - співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує.
Самосвідомість особистості - усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок.
Самостійність розуму - це індивідуальна особливість мислення людини, яка полягає в тому, що суб'єкт виявляє прагнення самостійно проаналізувати задачу, прийняти рішення, обстояти правильність його.
Свідомість - це вища, інтегрована, керована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.
Сенситивність темпераменту - властивість темпераменту, що визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини реакцію.
Сенсибілізація - це форма взаємодії відчуттів, яка виявляється у підвищенні чутливості одного аналізатора при зниженні чутливості іншого, або як результат вправляння.
Сенсорна пам'ять - це вид пам'яті, що виявляється у миттєвому відбитку різної модальності в аферентній частині аналізатора.
Сентиментальність - схильність до легкого виникнення розчуленості. Сила волі - це сукупність виявів позитивних (базальних і системних) вольових якостей особистості.
Сила нервової системи - функціональна витривалість, здатність витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження.
Синестезія - це взаємодія відчуттів, яка полягає у виникненні під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.
Синтез - розумова операція, пов'язана з мисленнєвою побудовою цілого із частин або з поєднанням різних елементів, сторін об'єктів у єдине ціле.
Система - сукупність елементів, система з її елементами, зв'язками, взаємозв'язками, що утворює певну цілісність, єдність.
Систематизація - мисленнєва операція, яка спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше утворення за ними груп або класів об'єктів.
Словесно-логічна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення понять, суджень, умовиводів, які відображають предмети та явища в їхніх істотних властивостях.
Соціально-психологічна ідентифікація - уміння зрозуміти іншу людину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію (децентрація).
Соціально-психологічна рефлексія - усвідомлення суб'єктом того, як він сприймається іншими людьми.
Соціально-психологічний тренінг (СПТ) - напрям практичної психології, змістом якого є підвищення комунікативної компетентності людини й оволодіння нею навичками та прийомами міжособистісного спілкування.
Спілкування - взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру.
Спогади - це форма відтворення індивідом подій власного життя.
Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Воно є найрозвинішою формою навмисного сприймання.
Сприймання - це пізнавальний психічний процес відображення у свідомості людини предметів і явищ навколишнього світу.
Ставлення - це позиція особистості до всього навколо і до самої себе, що зумовлює певний характер її поведінки стосовно кого-небудь чи чого-небудь.
Стенічні почуття - переживання, які підвищують активність особистості.
Стереотип - це відносно стійкий і спрощений образ об'єкта, який складається в умовах недостатньої інформації або є результатом узагальнення власного досвіду особистості.
Стиль спілкування - це індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії - в ділових і особистісних стосунках у стилі керівництва і виховання дітей, способах прийняття рішень і розв'язання конфліктів, у прийомах психологічного впливу на людей.
Стійкість розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у постійному орієнтуванні на закономірні характеристики об'єкта.
Стійкість уваги - це властивість уваги, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності.
Стрес - психофізіологічний стан крайньої психологічної (емоційної) напруги, який призводить до негативн