Психодіагностика - Галян І.М. - Анкетування як різновид письмового опитувального діагностичного методу

Метод анкетування виник ще у XVII ст. при розробленні "політичної арифметики". Тоді наукових принципів його проведення не існувало, інформацію збирали освічені люди за допомогою спеціальних формулярів. Із розвитком психології, підвищенням освіченості населення анкетування все більше поширювалося в різних сферах, ставши ефективним методом психодіагностики.

Анкетування (франц. enquête, букв. - розслідування) - проведення опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків.

Уперше анкетування у психодіагностиці застосував у 80-ті роки XIX ст. англійський учений Френсіс Гальтон (1822-1911), який вивчав походження розумових якостей особистості за самозвітом опитуваних. У сучасній психології анкетування вважають допоміжним методом дослідження, а у соціології, демографії воно забезпечує до 80% інформації.

Перед опитуванням необхідно ретельно підготувати анкету, що передбачає: аналіз теми, виокремлення проблем анкетування; розроблення пробної анкети з більшістю відкритих питань; пілотажне анкетування та аналіз його результатів; уточнення формулювань інструкцій і змісту питань; анкетування; узагальнення та інтерпретацію результатів, підготовку звіту.

За змістом (спрямованістю) питання допомагають з'ясувати:

- особистість респондента (стать, вік, освіта, професія, родинний стан). На підставі цих даних обробляють матеріал в межах підгрупи людей, за необхідності зіставляють подібну інформацію з різних підгруп;

- факти свідомості (думки, мотиви, очікування, плани, оцінні судження респондента);

- факти поведінки (реальні вчинки, дії і їх результати). Залежно від форми відповіді питання поділяють на

закриті, напівзакриті і відкриті.

Закриті питання містять набір можливих відповідей. Респондент позначає графічно свій вибір із кількох варіантів. Традиційно використовують такі варіанти відповідей на закрите питання:

а) дихотомічна( "так - ні", "правильно - неправильно", "згоден - незгоден");

б) поліваріантна, що передбачає вибір відповіді з кількох варіантів (наприклад, до питання: "Лекції з яких дисциплін ви відвідали на цьому тижні?" пропонують варіанти відповідей: "психології", "соціології", "політології", "філософії", "естетики");

в) шкальна, яку використовують за необхідності виявити інтенсивність ставлень, переживань і вражень (наприклад, "цілком згоден", "погоджуюсь, але бувають винятки", "не знаю", "не погоджуюсь, але іноді буває", "зовсім не згоден");

г) таблична, яку застосовують для полегшення підрахунку відповідей, подальшого їх опрацювання та побудови на цій основі профілю, наприклад:

Під час опрацювання даних, отриманих від великих груп респондентів, використовують кодування відповідей на закриті питання. Для цього всі відповіді позначають тризначними числами, в яких перші дві цифри позначають порядковий номер питання, а третя - порядковий номер відповіді. Поширене кодування, за якого всі цифри позначають порядкові номери відповідей. Досліджуваному пропонують підкреслювати або виділяти коди обраних відповідей.

Використання в анкеті закритих питань дає змогу ефективно зіставляти результати респондентів. Однак у них відсутня повнота вираження індивідуальних думок або оцінок, що іноді викликає невдоволення досліджуваних. Такі питання можуть зумовити необдумані "машинальні" відповіді.

Якщо укладач не обізнаний з усіма можливими варіантами відповідей або має намір точніше і повніше з'ясувати індивідуальні погляди обстежуваних осіб, то використовує напівзакриті питання, які, крім переліку готових відповідей, містять графу "інші відповіді" і певну кількість незаповнених рядків (переважно 5-7).

Відповідь на відкриті питання формулює сам респондент, що утруднює порівнювання їх. Тому такі питання використовують або на ранніх стадіях складання анкети, або за необхідності максимально виразити наявні у групі індивідуальні варіанти відповідей. Відкриті питання доречні за необхідності забезпечення анонімності респондентів.

Залежно від способу формулювання питання можуть бути прямими і непрямими. Пряме питання спрямоване на безпосереднє, відкрите одержання інформації від респондента. На нього передбачають також безпосередню і чесну відповідь. Однак багато респондентів дає соціально схвалювану, а не відверту відповідь. Тому замість прямого питання "Що заважає Вам..?" складають непряме питання, що маскує критичний потенціал переданої інформації, наприклад: "Іноді можна почути думку, що деякі викладачі на низькому фаховому рівні проводять свої заняття. Чим Ви це пояснюєте? ".

За функцією питання анкети поділяють на інформаційні (основні), питання-фільтри і контрольні (уточнювальнї). Інформаційні (основні) питання спрямовані на одержання інформації від кожного респондента. Питання-фільтри використовують за необхідності отримати відомості лише від деяких респондентів (анкета в анкеті). Початок і закінчення фільтра чітко позначають графічно. Наприклад:

"Наступні два питання тільки для студентів-психологів.

Чи навчаєтеся ви на психологічному факультеті?

Яка якість практичних занять із психології спілкування?

Увага! Питання для всіх".

Обмеження кількості респондентів, здійснюване фільтром, допомагає уникнути перекручувань інформації, спричинених відповідями некомпетентних осіб. Контрольні питання уточнюють правильність повідомлених респондентами відомостей, виключають з подальшого розгляду недостовірні відповіді або навіть анкети. До контрольних належать питання двох видів. Одні є повторенням інформаційних питань, сформульованих іншими словами (якщо відповіді основного і контрольного питань протилежні, їх виключають з наступного аналізу). Інші - виявляють осіб, які мають підвищену схильність до вибору соціально схвалюваних відповідей. У них передбачено безліч відповідей там, де на практиці може бути лише одна, наприклад: "Чи вередували Ви в дитинстві?"; "Чи були випадки, коли Ви брехали іншим людям?"; "Чи завжди Ви охоче приходите на допомогу незнайомцям?". Імовірність одержання на них щирої, але непоширеної відповіді дуже мала.

Для підвищення ефективності контролю під час анкетування основне і контрольне питання не розміщують поруч, інакше їх взаємопов'яжуть; відповіді на прямі запитання контролюють непрямими; особливо контролюють найсуттєвіші питання в анкеті.

Необхідність у контролюванні знижується, якщо більшість питань містить відхилення від відповіді, виражає невизначену думку ("не знаю", "важко відповісти", "коли як").