Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Модуль 1. Загальні засади організації психологічного консультування

1. Консультування як вид психологічної допомоги

Обравши фах психолога, кожен студент замислюється над тим, що у майбутній професійній діяльності йому обов'язково доведеться бути консультантом. Отож постають питання: "Що собою являє психологічне консультування і як слід розуміти цей термін? Спробуємо у цьому розібратися.

Психологи-науковці (Альошина Ю. Е,1999, Бодальов А. А., Сто-лин В. В., 1989; Петровская Л. А. 1989, Кочунас Р. 1999 та ін.) наголошують, що поняття "психологічне консультування" є чи не найбільш уживаним у літературі, присвяченій питанням психологічної допомоги.

Проте в його трактуванні різними авторами існують певні розбіжності. Оволодіння практикою роботи у галузі психологічної допомоги неможливе без подолання плутанини у вживанні цих понять,

без чіткого презентування окремих видів діяльності практичного психолога. У зв'язку з цим доцільно дотримуватися позиції розмежування понять "психологічне консультування" і "психокорекція", "психотерапія".

В україномовній науковій літературі існують також розбіжності вживання термінів "психокорекція" і "психотерапія". Напевно, що такі обставини поділу цих понять у вітчизняній психології пов'язані насамперед не з особливостями роботи, а з укоріненим і узаконеним положенням про те, що психотерапією можуть займатися лише люди, які мають спеціальну медичну освіту. Це обмеження, на наш погляд, є штучним, оскільки психотерапія має на увазі не медикаментозний, а психологічний вплив. До того ж термін "психотерапія" (psychotherapy) є міжнародним і в більшості країн світу однозначно використовується стосовно методів роботи, яку виконують професійні психологи. Однак традиція використання терміну "психокорекція" стосовно психологічної роботи в нашій країні вже склалася, і нам доведеться використовувати його поряд із терміном "психотерапія", що є загальноприйнятим у світовому співтоваристві.

Безсумнівно, що відмінності між психотерапією й консультуванням дещо умовні, що вже не одноразово відзначалося різними авторами (Sorey G., 1977; Поляков Ю. Ф., Співаковська А. С, 1985).

У віковій та педагогічній психології поняття "психологічне консультування" найчастіше трактується як вид психологічної допомоги, який має діагностично-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності педагогів і батьків (І. Дубровіна, Р. Овчарова).

Інколи завданнями психологічного консультування вважають не лише діагностичні та рекомендаційні, а й корекційні (Г. Бурменська, О. Карабанова, О. Лідере).

Поняття "психологічне консультування" вживають і в тих випадках, коли йдеться про інформування психологом різних спеціалістів (лікарів, юристів, політиків і т. д.) з тих чи інших питань, що потребують його компетенції.

Нарешті, психологічне консультування почасти розуміється як будь-яка послуга або комплекс послуг, що надаються у психологічній консультації.

Вищенаведене дає змогу стверджувати що, у вітчизняній психології поняття "психологічне консультування" вживається то в більш широкому, то в менш широкому значенні. При цьому кожний з цих аспектів у різних авторів представлений неоднаковим змістом.

Окрім цього зазначимо, що у теорії та практиці психологічної допомоги в нашій країні широко застосовуються праці представників західної психології, котра має свої традиції щодо тлумачення понять "психологічна допомога", "психологічне консультування", "психотерапія" тощо, які не завжди збігаються з вітчизняними.

Аналіз різних поглядів показує, що найсуттєвішою ознакою, за якою проводиться це розмежування, є характер завдань, котрі постають перед спеціалістом, який надає допомогу.

У психологічному консультуванні ця допомога не передбачає глибинних змін в особистості людини, в той час як психокорекція та психотерапія орієнтовані саме на такі зміни. Відповідно різняться між собою інші суттєві характеристики цих видів психологічної допомоги; тип клієнта, з яким має справу консультант, проблеми, що вирішуються у процесі психоконсультування, форми роботи, її тривалість тощо.

Розмежування названих понять не означає, звичайно, їх віддаленості одне від одного. Насправді, вони і ті реальності, що стоять за ними, близькі між собою: психологічне консультування майже завжди містить у собі психотерапевтичні елементи, часто передбачає подальшу психокорекцію чи психотерапію; у свою чергу психокорекція і психотерапія не обходяться без епізодів психологічного консультування. Узагальнюючи вищенаведене маємо змогу визначити сутність цього феномену.

Отже психологічне консультування це вид психологічної допомоги клієнтам, які опинилися у складній життєвій ситуації, і має на меті створення сприятливих психологічних умов для повноцінного особистісного розвитку.

Те, із якими проблемами прийшов клієнт, між особистісними або глибинними особистісними, часто виявляється вже у формах звернення до консультанта за допомогою, у специфіці скарг і чекань від зустрічі з психологом. Клієнти психолога-консультанта, звичайно, наголошують на негативній ролі інших у виникненні власних життєвих складностей; у клієнтів, орієнтованих на глибинну психокорекційну роботу, локус скарг, звичайно, Інший: їх частіше турбує власна нездатність контролювати і регулювати свої внутрішні стани, потреби й бажання. Так, для клієнта психолога-консультанта будуть характерні скарги типу: "Ми з чоловіком постійно лаємося" або "Жінка ревнує мене без усякого приводу". Ті, хто звертаються до психолога, частіше говорять про свої проблеми інакше: "Я не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу на чоловіка" або "Увесь час не упевнений у тім, як до мене ставиться дружина, мені здається, що вона мене обманює, ревную її і, напевно, без усякої на те причини". Таке розмежування в локусі скарг має достатньо вагоме значення і, зокрема, те, що самим клієнтом уже здійснена певна робота з аналізу власних проблем і невдач. Той факт, що відповідальним за те, що відбувається з людиною вона сприймає на себе - крок, що вимагає неабиякої мужності, - гарантія того, що вона готова до глибокого й відвертого самопізнання.

У вітчизняній психології загальноприйнятим є розуміння психологічного консультування як виду психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвій ситуації.

Однак при цьому в деяких працях сучасних науковців термін "психологічне консультування" вживається як синонім понять "психотерапія" (позамедична модель), і "психологічна корекція", оскільки вказані поняття, на думку авторів, тотожні як за змістом (використання групової динаміки, особливостей контакту консультанта і клієнта, спеціальних технік), так і за кінцевою метою - створення сприятливих умов для повноцінного особистісного розвитку, спілкування, життя в цілому тих, хто звертається по допомогу (Семья в психологической консультации: Опыт й проблеми психологического консультирования / Под ред. А. А. Бодалова, В. В. Столина. Москва, 1989).

Цікавими є підходи до обґрунтування деякими авторами означеного феномену, які не заперечуючи близькість за змістом понять "психологічне консультування" і "психотерапія", вважають доцільним усе ж закріпити поняття "психологічне консультування" за сферою допомоги здоровим людям, залишивши поняття "психотерапія" сфері допомоги психічно хворим, оскільки, по-перше, консультативна робота із здоровими людьми не є терапією (лікуванням) у точному значенні цього слова, по-друге, професійні дії психолога-консультанта і психотерапевта у цих різних сферах допомоги людям мають суттєві відмінності, що зумовлюються передусім мірою відповідальності спеціаліста за стан клієнта (Е. Ейдеміллер, В. Юстицький, Г. Абрамова).

Існує ще одна позиція, згідно із якою консультування зорієнтоване переважно на допомогу клієнтові в реорганізації його між особистісних стосунків, у той час як психотерапевтичний вплив спрямований насамперед на розв'язання глибинних особистісних проблем людини, покладених до основи більшості життєвих труднощів і конфліктів (Ю. Альошина, 1999).

Отже, як бачимо із вищенаведеного розмежування понять "психологічне консультування" і "психотерапія" тут здійснюється за ознаками розбіжностей змісту роботи, яку виконують психолог-консультант і психотерапевт, що зумовлює різні вимоги до ступеня їхньої психологічної підготовки.

Консультативна діяльність соціально-психологічної служби за своїми завданнями наближена до просвітницької та профілактичної і є однією з важливих форм їх проведення.

Разом із тим консультування - це специфічний вид практичної роботи психолога, що характеризується особливими формальними і змістовими ознаками.