Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Завдання консультанта

Причини алкоголізму

Алкоголізм - це одна з найважливіших соціальних проблем сучасності, одна з найскладніших медичних проблем і, зрештою, одна з найскладніших проблем психологічної й психологічної допомоги.

Причини алкоголізму намагаються пояснити по різному, і кінцевого пояснення не існує. Одні науковці вважають, що алкоголізм можна діагностувати, коли вживання алкоголю порушує здоров'я і стає необхідним для підтримування нормальної активності. Інші вчені стверджують, що алкоголізм належить до особистісних порушень, що проявляються в психічній і фізичній залежності. Треті називають алкоголізм процесом уживання алкоголю, змінами психічного стану, що створює проблеми у стосунках із членами сім'ї, родичами, друзями, співробітниками, протиправні дії. В останньому випадку абсолютна кількість вживаного алкоголю не дуже важлива.

Як правило, фахівці відрізняють соціальні, біологічні і психологічні причини алкоголізму. Біологічні причини вбачають в особливостях метаболізму індивіда - деякі люди дуже чутливі до алкоголю. Інші навпаки, вирізняються підвищеною толерантністю, вживають надмірні дози спиртних напоїв і не стають алкоголіками.

Добре відомий факт, що діти алкоголіків частіше страждають алкоголізмом, а це вказує на важливість генетичних факторів. Ті, хто наголошує вагомість біологічних причин походження алкоголізму, надають перевагу лікуванню фармакологічними засобами. Однак таке лікування неефективне.

Психологічні причини алкоголізму вбачають у спробах індивіда вирішити проблеми з допомогою найдоступнішого засобу - алкоголю. Оскільки спиртні напої дійсно допомагають тимчасово зменшити емоційну напругу, вживання алкоголю може стати звичним засобом зняття стресів. Поступово для досягнення бажаного результату потрібні все більші дози. Із збільшенням кількості алкоголю й частоти його вживання виникають типові розлади: мислення стає обмеженим, сповільнюються фізичні реакції, псуються стосунки з людьми. Нові проблеми, серйозніші від тих, заради яких уживався алкоголь.

Дослідження особистості алкоголіків засвідчують, що більшість із них емоційно незрілі, ні від кого не залежні й пасивні. Через низький поріг чутливості, вони постійно відчувають потребу зменшенні тривожності. До вживання алкоголю спонукає і те, що він полегшує прояв почуттів, в т. ч. ворожих, сексуальних та інших. З іншого боку, після епізодів інтенсивного п'янства почасти проявляється почуття провини, і бажання позбутися поганого настрою знов спонукає до вживання алкоголю.

Завдання консультанта

1. Стратегія й тактика роботи консультанта зумовлена розумінням причин алкоголізму.

Деякі консультанти алкоголізм розуміють як шкідливу звичку, слабкість характеру. Серйозної причини для виливки ніби й немає - просто п'ють тому, що подобається, не вистачає волі, хтось розсердив, неможливо противитись впливу друзів, або просто так вийшло.

2. Консультант при такому підході відверто говорить клієнту, що він думає про алкоголіків узагалі й конкретно про клієнта, а також пояснює, що той повинен робити. Зрозуміло, слід перестати пити, більше часу приділяти уваги сім'ї, роботі, знайти хобі і т. п. Інколи настанови мають хороший безпосередній ефект - клієнт перестає пити й починає "нове життя".

Проте слід пам'ятати, що алкоголіку неважко на деякий час кинути пити. Він кидає пити десятки й сотні раз із різних причин. Інколи буває співпадання з "виховними" зусиллями консультанта, і перерва у питті буває дещо довгою. Якщо виливка супроводжує гостре почуття провини, зусилля клієнта можуть зменшити переживання й потреби у випивці значно зменшиться.

Отже, повчання й моралізаторство у роботі з алкоголіками не завжди даремна трата часу.

Тим не менше проблема лишається - через деякий час клієнт, як правило, починає пити знову.

Висування на перший план психологічних факторів зумовлено перевагами психологічної допомоги при алкоголізмі перед біологічною терапією. Одначе вибір способів конкретної допомоги алкоголізму залежить від обізнаності консультанта в проблемі алкоголізму. Наприклад, консультант, буває обтяжений негативними, переживаннями у зв'язку з алкоголізмом рідних чи сам зловживає алкоголем, і це впливає на його настанови. Він може відчувати антипатію до алкоголіка і не бачити в ньому людини. Відсутність співчуття дає змогу встановити з клієнтом продуктивний консультативний контакт. У таких випадках слід відмовитись від роботи, тому що для успішного консультування за відштовхуючою поведінкою алкоголіка варто все ж побачити обличчя людини.

3. Консультанти, котрі вбачають проблеми п'янства в життєвих турботах, в намаганні втекти від важкої реальності, всю свою енергію спрямовують на розкриття труднощів і проблем, яких уникають клієнти.

І більшість клієнтів охоче говорять про свої труднощі - тяжке, бездомне дитинство і юність, невдалий шлюб, проблеми на роботі і т, д. Це почасти викликає співчуття, навіть бажання конкретно допомогти (дати грошей, щось купити, знайти житло). Доброчинність консультанта інколи має безпосередній ефект, але, як правило, не надовго.

4. Консультант повинен бути люб'язним із клієнтом, проте не м'якосердим, оскільки легко можна стати жертвою маніпуляцій клієнта, бо алкоголіки відзначаються умінням викликати співчуття, залучити на свою сторону і таким чином утримувати консультанта на безпечній відстані.

5. Убачаючи причини алкоголізму тільки в життєвих труднощах, ми часто не зачіпаємо суттєвий фактор - внутрішні конфлікти, страх перед самим собою.

В чому вихід? Насамперед консультанту слід мати на увазі, що деяким алкоголікам узагалі неможливо допомогти. Важлива також думка консультанта про алкоголіка. Багато алкоголіків чутливі до критики, вони займають захисну позицію. Алкоголік такою ж мірою вартий поваги, як і будь-яка людська істота. У бесіді слід допомогти йому зрозуміти самого себе. Більшість алкоголіків, не дивлячись на чутливість до критики, мають низький рівень самооцінки. Безмірне п'янство часто спонукає ненависть до себе і бажання до самознищення.

6. Консультанту необхідно звернути увагу на сексуальну сферу алкоголіка. Хворим алкоголізмом властиві страхи з приводу статевої потенції і взагалі повноцінності свого статевого життя. Оскільки алкоголік багато часу проводить в одностатевій компанії, у нього можуть виникнути страхи через мастурбації чи гомосексуальні бажання.

7. Розкрити суть внутрішнього світу свого клієнта не легко і навіть ризиковано. Клієнт, зіткнувшись із фактом, що його страхи, таємниці статевого життя доступні сторонній людині, може відчувати напади і починає агресивно реагувати на консультанта, а потім п'янствувати ще інтенсивніше.

Хоч і парадоксально, але подібним чином алкоголік сприймає поверховий підхід консультанта, намагання уникнути обговорення гострих питань і відмову від проникнення до його внутрішнього світу.

Консультант по суті опиняється в безвихідному становищі - що б він не робив, все закінчується одним результатом - поверненням клієнта до алкоголю. Це вражає професійне самолюбство і є однією з головних причин, відмови консультантів у допомозі алкоголікам.

8. У роботі з алкоголіками за думкою Birol (1973) цит. за Р. Кочунасом, 1999), консультант повинен врахувати дві важливі речі. По-перше, слід відмовитись від професійної зарозумілості, тобто не думати про свою силу й владу над клієнтом і не жадати їх безкінечної вдячності, перестати гордитися своїми успіхами. По-друге, слід ясніше усвідомити схильність алкоголіків підтримувати і ще більш роздмухувати "авторитет" консультанта, щоб потім "підірвати" його. Якщо консультант знає про це, то для нього менш болючою є спроба клієнта зачепити Його самолюбство, а окрім того, він буде спокійно реагувати на запобігання клієнта, вбачаючи в них лиш спосіб опиратися консультуванню, а значить, продовження самознищення.

9. Консультант повинен враховувати деструктивність алкоголіка стосовно самого себе. Опираючись консультанту, алкоголік уникає саморозуміння. Оскільки самодеструктивна тенденція становить ледве не суть проблеми алкоголізму, слід усіляко виставляти її перед клієнтом. Не усвідомивши бажання до самознищення, клієнт не зрозуміє причини своєї пристрасті до алкоголю.

Дуже важливо як говорить про це алкоголік і чи він сам знає, що руйнує сім'ю й життя рідних. Варто наголошувати на надуманому, хоч і не усвідомленому характері бажання вживати алкоголь, що частково виявляється в ухиленні від зусиль консультанта.

10. Консультант повинен не лише пояснити суть нинішніх дій клієнта, але передбачити його поведінку після припинення консультування і чим усе закінчиться. Передбачення, засновані на реаліях життя клієнта, дає йому змогу визначити точку відліку - коли багато з того, про що говорив клієнт, почне збуватися, тоді він зможе спокійніше подивитися на своє минуле без зайвої озлобленості і вини.

Подібна тактика консультанта значно ефективніша, ніж моралізаторство.

Працюючи з алкоголіком, консультант повинен враховувати деякі принципи, а саме:

1. По-перше, консультування повинно відбуватись тоді, коли клієнт не зловживає алкоголем.

2. По-друге, контакт із клієнтом - алкоголіком дещо амбівалентний, оскільки залежність від консультанта часто підміняється ворожим, маніпулятивним ставленням до нього. Консультанту доводиться підсилювати залежність клієнта від себе, замінюючи нею залежність від алкоголю, яку алкоголік, схильний відхиляти. Він думає, що може контролювати як своє п'янство, так і життя взагалі, хоч у дійсності все навпаки.

3. По-третє, консультант зобов'язаний розібратись у своїх реакціях контрперенесення стосовно клієнта. При роботі з алкоголіками почасти виникає почуття безнадійності, оскільки здається, що затрачені зусилля даремні. Консультант повинен чітко розуміти, що він не в силі одразу і назавжди зупинити п'янство алкоголіка. Він може лише допомогти алкоголіку прагнути до тверезості, але не здатен примусити його облишити пити. Клієнт лише власними зусиллями може повністю звільнитись від п'янства. Розуміючи дійсність, консультант повинен визначити допустимі межі негативних впливів клієнта й умови, за дотримання яких можливе консультування. Якщо умови не будуть прийняті, консультування необхідно припинити, але все ж лишити шанс для повернення клієнта.

Напевно, найкращих результатів у допомозі алкоголікам досяг поширений у всьому світі рух "Анонімні алкоголіки" (АА), що спирається на програму 12 кроків. Програма "АА" стосується самої серцевини проблем алкоголіка - страху перед собою.

Часто алкоголіки власну настанову стосовно допомоги виражає словами: "Ви не зможете мені допомогти. Я п'ю щоденно, втратив роботу, мене залишила дружина і діти". Цим він хоче наголосити на власному падінні, деструктивності власної поведінки, а головне сказати, що простий смертний йому не в змозі допомогти. Учасники "АА" на своїх зібраннях переконують алкоголіка, що в його поведінці немає нічого страшного і така вже його доля, що серед них вія стане іншою людиною. Вони говорять: "Подивись на нас. Ось він почав пити в чотирнадцять років і три рази сидів у тюрмі, а цей поміняв двадцять місць роботи, і дружина не лише залишила його, а й покінчила собою".

Таким чином до алкоголіка повертається відчуття й надія, що, навіть як "знищеною" людиною, щось можна змінити, якщо визнати себе невиліковно хворим.

Члени груп "АА" не нав'язують свою допомогу, алкоголік повинен прийти сам і попросити допомогу. Для того щоб це сталося, необхідно досягти межі падіння, котра у кожного своя, опинитися в кризі, коли стає зрозуміло, що проблема всередині, що ти став рабом алкоголю і без сторонньої допомоги не вибратися. "АА" готові допомогти в будь-якому випадку, незалежно від глибини падіння.

Дуже важливий психологічний фактор програми "АА" - вимога до новачка більше говорити про себе, особливо про те, який він поганий. Таке "самооголошення" допомагає йому виявити почуття вини, висловити таке, що накопичувалось роками і, про що він не смів говорити і в чому боявся зізнатися навіть собі. Тут суттєвий не лише факт можливості висловитись, скільки відсутність спроб осудження, бо ніхто не намагається здаватись кращим. Це дає велику впевненість у підтримці своїх друзів по нещастю.

Дуже важливий пункт програми "АА" - повернення до віри в Бога, "наскільки я його розумію". Це допомагає уникнути найбільшої тривожності.

Програма "АА" дає змогу також відновити між особистісні контакти, котрі в минулому житті алкоголіка, як правило, були беззмістовними і одноманітними.

Інколи важко пояснити, чому той, хто приєднався до "АА", перестає вживати алкоголь. Думають, що це трапляється з причини ідентифікації до себе подібним. Признаючи в інших ті ж самі проблеми, легше поводитися подібним чином, а також глибше зазирнути у власну внутрішню сутність. В ефективності "АА" суттєвою обставиною є те, що член "АА" залишається неп'ющим, коли допомагає іншим, докладає зусиль заради інших. Зміцнюючи інших, новоприбулих учасників груп "АА", він сам набирається сил.