Ця задача трохи більш складна хоча б тому, що, перш ніж батько почне виражати свої почуття дитині, вона повинна сама постаратися в них розібратися. Для цього консультантом повинна бути проведена спеціальна робота, спрямована на виявлення того, що ховається за батьківською гіперопікою. Тут не має сенсу вдаватися в "психоаналіз" батьківських почуттів, і тому на питання: "А чому, ви ним (неї) так опікуєте, так керуєте ним (нею)?", задовольнитися першою відповіддю, що для більшості клієнтів однозначна: "Я за нього боюся", "Я тривожуся за неї". З погляду глибинної психології, безумовно, ця відповідь не повна. Тут можна було б говорити і про потреби батька, як усякої людини, контролювати й керувати іншими, і про реалізації проблем власної значимості, і про страх самітності, і багато про що інше, що у випадку рефлексуючого клієнта і достатньої кількості часу для обговорення, цілком може бути порушено, і що очевидно гарантувало б набагато більший успіх наміченим змінам.
Але найчастіше, через різні обмеження у консультуванні, ці питання не можуть бути опрацьовані. Тому, на наш погляд, краще орієнтувати батька на шлях поведінкових змін, пов'язаних із компенсацією батьківської тривоги й потреби в контролі, чим починати глибинний аналіз без можливості його успішно закінчити. Такою важливою поведінковою зміною є переорієнтація батька з постійного контролю на прояв власних почуттів і переживань, зв'язаних із дитиною, неадекватним вираженням яких, у якомусь сенсі, є гіперопіка. Така ціль, на перший погляд, здається зовсім простою. Це значить, що клієнт повинен замість "Не смій і думати про те, щоб кинути інститут!" сказати "Я так боюся, що ти зламаєш усе життя, якщо кинеш учитися. Мені у свій час усіх радили закінчити дисертацію, а я саме заміж вийшла, часу зовсім не було, а в результаті я залишилася ні з чим, і страшно боюся, що в тебе теж так вийде".
Здавалося б, різниця невелика, але дивно, наскільки клієнтам буває важко просто завершити фразу "Я почуваю, що...". Вираження власних почуттів буває дуже ефективне для вирішення ситуації, адже часом саме тому, що власні почуття цими людьми рідко проговорюються перед ким-небудь або аналізуються, почуття й переживання інших залишаються для них також незрозумілими або тлумачаться дещо примітивно: "Він чинить так мені на зло", "Вона нічого не розуміє". Але як лише клієнт зуміє розкрити іншому - у даному випадку власній дорослій дитині - свої почуття, йому, можливо, відкриються і переживання дитини; і, розібравшись в них, батько, можливо, перестане відчувати потребу контролювати або тривожитися по будь-якій причині (усе, можливо, виявиться не таким страшним: дитина не занадто пасивна, друзі не такими розпущеними і т. д.).
У ході бесіди з клієнтом доречно не просто обговорити проблему почуттів, але і розповісти про те, чому так необхідно ділитися ними з оточуючими, дати відчути, що значить виражати їх. Так, клієнтові можна запропонувати програти ситуацію, використовуючи техніку "порожнього стільця", на якому він повинен представити сидячого свого сина або дочку, тобто тих, кому необхідно розповісти, які почуття й переживання відчуває він із приводу труднощів і сварок, що виникають у стосунках щодня. Використання з цією метою прийомів гештальт-терапії повинно обов'язково об'єднатися з обговоренням того, про що саме було важко говорити і чому, як ці труднощі можна перебороти, як точніше сформулювати те, що клієнт хоче сказати, і т. д.
Організація довірливої розмови
Стосунки - надзвичайно складний процес, тому часто буває доречно трохи форсувати таку переорієнтацію, організувавши довірчу розмову батька з дитиною. Ціль такої розмови - показати синові або дочці клієнта, що ставлення до нього (до неї) змінилося, постаратися вийти на рівень більш глибокого, чим раніш, контакту і взаємодії, розповівши про себе, про свої почуття й переживання, в основі яких лежить батьківське занепокоєння, тривога й любов до дитини. Така розмова, у якому обоє - і батько, і дитина - мають змогу покаятися у своїх "гріхах", відкрити душі, позбутися образ, що нагромадилися, і претензій, може виявитися дійовою віхою в їхніх взаєминах.
У даному випадку хотілося б звернути увагу на одне з найважливіших правил консультування. Якщо необхідно, щоб якась подія в житті клієнта відбулася, її варто максимально конкретно обговорити, а по можливості навіть призначити час її реалізації у ході бесіди. Конкретне обговорення - це вибір підходящого місця, часу, перебір можливих варіантів початку і т. д. Така конкретизація необхідна для того, щоб виявити можливі перешкоди на шляху виконання задачі, що можуть бути не замічені при поверхневому обговоренні, але дещо швидко розкриваються, коли починається конкретне планування. Наприклад, клієнтка рішається поговорити з дочкою, але виявляється, що та дуже пізно повертається додому, коли батьки вже сплять, а на вихідні батьки їдуть на дачу. Таким чином, для того щоб провести довгу, спокійну розмову, потрібно спеціально знайти й спланувати зручний для обох сторін час. Консультант, виступаючи в цій ситуації у якості "генератора ідей", може значною мірою сприяти доцільному рішенню цієї проблеми. Коли ж якесь рішення, прийняте не "у принципі", а цілком конкретно (призначений його час, обрана відповідна форма), то, по-перше, не виконати його набагато складніше, і, по-друге, аналіз причин невиконання може стати гарною базою для більш глибокого розуміння причин розбіжностей. Так, наприклад, у нашому випадку клієнтці, можливо, доведеться один раз лягти спати пізніше, для того щоб дочекатися дочки і поговорити з нею. 1 навіть якщо до цієї години вона буде настільки роздратована, що нормально поговорити з дочкою їй не удасться, ця розмова, що не відбулася, може стати прекрасним матеріалом для більш глибокого обговорення її взаємин із своєю дитиною, оскільки виникле під час чекання роздратування дещо показове і може стати основою для аналізу стосунків клієнтки з дочкою. (Див. Алешина Ю. Е."Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М.: Независимая фирма "Класс", 1999).
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Наведіть приклади ситуацій психоконсультування і обґрунтуйте доцільність застосування тієї чи Іншої тактики корекції стосунків батька і дитини.
2. Які особливості проведення розмови про власні почуття під час психоконсультування?
Рекомендована література
1. Семья в психологической консультации. Опыт и проблемы психологического консультирования / Ред. А. А. Бодалёв, В. В. Сто-лин. - М., 1989.
2. Алешина Ю. Э., ГозманЛ. Я., Дубовская Е. М. Социально-психологические исследовательские приемы супружеских отношений: Спецпрактикум по социальной психологии. -М., 1987.
3. Алешина Ю. Э., Данилин К. Э., Дубовская Е. М. Спецпрактикум по социальной психологии:, семейное и индивидуальное консультирования. - М., 1989.
4. Кочунас Р. Основы психологического консультирования. Пер. с литовского. - М.: Академический проект, -1999. -240 с.
5. Ballnt М. The Doctor, His Patient and the Illness, ti. У.: International University Press, 1957.
6. BalintM., Balint E. Psychotherapeutic Techniques in Medicine. London: Tavistock Publications, 1959.
7. BuberM. Between Man and Man. London: Collins, 1961.
8. Bugental J. F. T. The Art of Psychotherapist, ti. Y: Morton, 1987.
9. Bugental J. F. T. The Search of Authenticity: An Existential-Analytic Approach to Psychotherapy. N. Y: Holt, Rlnehart and Winston, 1965.
10. Corey G. Theory and Practice of Counseling and Psychotherapy. 3rd Ed Monterey, Calif.: Brooks/Cole, 1986.
11. Cox M. Structuring the Therapeutic Process: Compromise with Chaos. London: Jessica Rlngsley Publishers, 1988.
12. EdelwlckJ., Brodsky A. Burnout: Stages of Dlslllisionment in the Helping Professions. N. Y.: Human Sclehces Press, 1980.
Використана література