Психологія праці - Баклицький І.О. - Рівень діяння.

Діяння — цілісний цикл трудової діяльності, який має повну психологічну структуру й охоплює багато проміжних цілей, які підпорядковані деякій більш-менш перспективній меті. Діяння — це категорія, передусім, суб'єктивна і визначається ієрархією цілей, особливостями мисленнєвих перспектив, які задає людина сама собі.

До складу цього рівня входять основні компоненти: загальні здібності (активність, саморегуляція); орієнтування в людській картині світу, світогляд, життєві цілі, ідеали, ціннісні уявлення, професійні особисті плани, характер як система відносин до різних сторін дійсності; орієнтування в конкретній життєвій ситуації — її відображення у вигляді мисленнєвих образів різного рівня; орієнтування в галузі власної безпосередньої діяльності; усвідомлення свого "Я", своїх можливостей, станів у реальній ситуації, вольові якості, здібності, які забезпечують виконання задумів; спеціальні здібності, конкретні мотиви діяльності; загальна працездатність, особливості соматичного і нервово-психічного здоров'я, загальної громадянської вихованості, підготовленості.

Рівень дій.

Дія — сукупність процесів пізнання та виконання, які спрямовані (завдяки мотивації) на досягнення ближньої усвідомленої мети. Дія — категорія суб'єктивна, яка визначається динамікою безпосередніх цілей. Наприклад, для водія-початківця дією може бути переключення ручки коробки передач. Для досвідченого водія, який виконує це переключення звичним рухом, це не є дією (оскільки немає особливої мети — переключити передачу); дією для нього є: "змінити напрямок руху", "обігнати". Отже, виконуючи ту саму справу, різні люди можуть мати різні системи дій і різну їх кількість.

До складу цього рівня входять такі основні компоненти: здатність побудувати адекватне "до логіки" уявлення мети, здатність довільної регуляції, саморегуляції мотивів, елементів дій, рухів, актів уваги, орієнтування, засвоєння і проведення відповідних виконавчих операцій на руховому або сенсорному, перцептивному або інтелектуальному рівнях, а також на рівні самооцінки своїх станів і їх саморегуляції.

Рівень макроелементів дії.

Здатність відображати дійсність на сенсорному, перцептивному та репрезентативному ("представницькому" і логічному) рівнях; здатність проводити виконавські акти на пізнавальному рівні, рівні самооцінки та саморегуляції параметрів дії.

Рівень мікроелементів дії.

Це рівень важливих, але малопідзвітних і відпливаючих від довільної регуляції особливостей дій, пізнавальних і виконавських актів, процесів мотивації дій (зміни на рівні мікроінтервалів часу, мікроамплітуд рухів). Ми натрапляємо як на природні, так і на набуті регуляторні механізми, які забезпечують фізіологічний баланс організму зі зовнішнім середовищем, баланс функцій всередині організму, автоматичну саморегуляцію [5].

Загалом під суб'єктом можна розуміти системну різнорівневу організацію психіки, яка охоплює низку властивостей людини як індивіда, так і особистості, що відповідає соціальній ситуації розвитку, предмета, цілям, засобам й умовам трудової діяльності [5; 7; 8; 16].

Ключові поняття теми

Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, професійно значимі індивідуально-психологічні властивості, свідомість, професійна самосвідомість, особливості соціального досвіду, статево-вікова мінливість, спрямованість, активність, можливість, установка, мотив, мета, інтерес, переконання, ідеал, звичка, рівень домагань, фрустрація, стрес, функціональний стан, внутрішній конфлікт, психологічна криза.

Формалізована структура змісту теми

Запитання для самостійного опрацювання

1. Які основні ознаки суб'єкта праці?

2. Як співвідносяться поняття "індивід", "суб'єкт праці" та "індивідуальність"?

3. Що є фундаментальним рушієм людської активності?

4. Які основні групи професійно значимих властивостей працівника?

5. Я кою е структура суб'єкта праці?

6. Що таке "спрямованість особистості"?

7. Якими є основні групи мотивів працівника?

8. Охарактеризуйте систему відносин суб'єкта праці.

9. Які Ви знаєте функціональні стани суб'єкта праці?

10. Як пов'язані між собою самооцінка працівника та рівень домагань?

11. Які чинники зумовлюють становлення професіонала?

12. Що таке "професійна позиція особистості"? 18. Як поділяються цілі професіонала?

14. Що таке "соціальна роль"?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи згідні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати суб'єктом праці?

2. Як Ви сприймаєте твердження, що між поняттями "суб'єкт праці" та "індивідуальність" принципової різниці немає?

3. Чи достатньо, характеризуючи суб'єкт праці, зазначити такі ознаки: "активний індивід", "включений у суспільно-корисну діяльність"?

4. Чи можна розуміти спрямованість працівника як прояв усіх притаманних йому спонукань?

5. Чи достатньо, характеризуючи професійний інтерес, вказати, що це "стійке", вибіркове ставлення людини до явищ й об'єктів дійсності?

6. Чи можна вважати твердження, що "переконання — це знання, істинність яких для працівника є незаперечною і які постають для нього як керівництво для дії?

7. Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета працівника найповніше характеризує його сутність?

8. Чи може у людини з адекватною самооцінкою виникнути стан психологічної кризи?

9. Що можна додати до твердження — силою розвитку професіонала є різноманітні протиріччя, які породжуються його діяльністю й умовами життя?

10. Чи можна пришвидшити формування професійно значимих властивостей у працівника?

Завдання та проблемні ситуації

1. Які зовнішні виявлення суб'єкта праці свідчать про рівень його розвитку?

2. Як можна психологічно обґрунтувати твердження, що професійний інтерес є важливим мотивом професійного становлення і засобом підвищення його ефективності?

3. Який можна зробити висновок про рівень індивідуальної та професійної свідомості?

4. Чи є мотиваційний конфлікт закономірним наслідком завищених домагань особистості?

5. У чому може виявитися негативна та позитивна роль у професійному житті працівника? Чи є змога формувати її цілеспрямовано?

Література

1. Ананьев В. Г, Теория ощущений. — Л., 1961.

2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л., 1969.

3. Дмитриева М.А., Крылов А. А., Нафтульев А. И. Психология труда и инженерная психология. — Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1979.

4. Душков Б. А. Индустриально-педагогическая психология (труд, организация, управление). — М.: Просвещение, 1981.

5. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: Изд-во Москов. ун-та, 1988.

6. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. — Казань, 1969.

7. Мерлин В. С. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

8. Методология исследований по инженерной психологии и психологии труда / Под ред. А. А. Крылова. — Ч. I. — Л.: ЛГУ, 1974.

9. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

10. Пуни А Ц. Психологические основы волевой подготовки в спорте. — Л., 1977.

11. Пушкин В.Н. Оперативное мышление в больших системах. — М.: Л., 1965.

12. Ружичка І. Психологія і робота з людьми: Пер. з чеської. — К.: По-літвидав України, 1984,

13. Семиченко В. А. Психологія емоцій. — Луганськ: НПО "Осирис", 1996.

14. Столяренко Л. Д. Основы психологии. — Ростов: Феникс, 1997.

15. Теплое Б.М. Проблемы индивидуальных различий. — М., 1961.

16. ХьеллЛ., ЗигнерД. Теория личности (Основные положения, исследование и приминение). — СПб.: Питер Ком, 1998.

17. Щокін Г. В. Як читати людей за їх зовнішнім виглядом. — К.: Україна, 1992.

18. Эльконин Д. Б. К проблеме переодизации психического развития в детском возрасте // Вопросы психологии. — 1971. — № 4.