Психологія праці - Баклицький І.О. - Етапи розроблення системи прогнозування успішності.

Прогнозування успішності діяльності — це формування прогнозу — аргументованого ймовірнісного висновку про індивідуальну поведінку в майбутньому. Для наукового обґрунтованого формування прогнозу треба розробити систему прогнозування успішності діяльності.

Розроблення системи прогнозування успішності діяльності охоплює такі етапи:

1) психологічне вивчення діяльності;

2) підбір і розроблення методів добування висхідної інформації;

3) розроблення критеріїв;

4) опрацювання правил перетворення висхідної інформації в інтегрувальну діагностичну оцінку;

5) визначення валідності системи прогнозування діяльності (рис. 10.1):

Висхідним етапом розроблення системи прогнозування є психологічний аналіз діяльності. Використовують вимоги, які пред'являє діяльність до структури психологічних властивостей. Оскільки успішність діяльності залежить від міри взаємного структурного співвідношення її зі здібностями особистості, вивчення психологічної структури діяльності дає ніби віддзеркалене уявлення про структуру здібностей до неї. Крім того, результати вивчення особливостей діяльності дають змогу вибрати критерії для судження про точність зроблених прогнозів.

Наступний етап — розроблення системи прогнозування. Він полягає у виборі методів добування інформації про професійно значимі властивості. Важлива роль належить тестам.

Розрізняють два основні підходи до конструювання тестових методик — аналітичний і синтетичний. При аналітичному підході виділяють вивчення окремих психічних властивостей. До другого підходу відносять методичні прийоми, які ґрунтуються на імітації або створенні спрощених моделей цілісної діяльності й окремих її структурних елементів.

Кожний із цих підходів має свої переваги та недоліки. Визначивши властивості людини стосовно завдань, які виділені при психологічному аналізі діяльності, можна встановити її придатність не тільки для цієї конкретної діяльності, а й для інших випадків, де вимагається поєднання цих властивостей. У цьому випадку аналітичний підхід доцільний, оскільки використання синтетичних методик для прогнозування успішності діяльності людини у відповідній ситуації навряд чи дасть підстави для передбачення рівня її функціонування у випадку, якщо структура системи буде частково або повністю відрізнятися від структури технічних засобів, які застосовують для прогнозування.

Головним із недоліків аналітичного підходу є фрагментарність, "розірваний" характер інформації, яку отримуємо. Показники психологічних випробувань, які одержали за допомогою аналітичних методик, досить нерівноцінні і не збігаються з дослідженнями функцій в їх структурному взаємозв'язку в умовах реальної (спільної) діяльності.

Синтетичні підходи діагностики здібностей більш прогностичні. Це пояснюється тим, що в цих методиках з більшою або меншою повнотою й адекватністю моделюється діяльність. Оптимальна конструкція діагностики повинна поєднувати переваги аналітичних і синтетичних методик і мати змогу досліджувати індивідуальну своєрідність взаємозв'язку і взаємодії властивостей, які вивчають у процесі модельного досвіду. Таким вимогам відповідають методики комплексного характеру. Наприклад, для раціонального розташування кадрів НДІ і КБ. У 1986 р. Е. С. Чугунова запропонувала трьох рівневу комплексну методику:

1. Оцінка за об'єктивними результатами трудової діяльності на підставі вивчення документів. її проводили за результатами минулої і за оцінкою поточної діяльності, об'єктивно враховуючи кількість і якість робіт, які виконують (умовно рівень А).

2. Оцінки за судженнями групи експертів — групова оцінка особистості (ГОО, рівень Б) — 109 запитань: а) ставлення до роботи; б) загальний стиль поведінки і діяльності; в) знання; г) якість розуму; ґ) інженерно-організаційні уміння; д) адміністративно-організаторські уміння; е) ставлення до людей; є) ставлення до себе.

3. Оцінювання особистісних якостей і здібностей інженерів за результатами екзаменаційних завдань (тестів) (рівень В).

Спосіб дослідження, за яким вивчають не самі об'єкти пізнання, а їхні моделі та результати дослідження, що переносять з моделі на об'єкт, називається методом моделювання. Це отримання нових знань, нової інформації про модельовані об'єкти. Моделі поділяють на матеріальні й уявні.

Матеріальні — це різні предмети моделі, які відтворюють процеси діяльності, але тільки в змінних просторово-часових масштабах. Уявні моделі відрізняються тим, що їх конструюють у формі образів мислення, які є лише в голові дослідника. Те, що їх фіксують у різних знакових системах (малюнок, схема, графік, математична формула) не змінює їхньої сутності.

Уявні моделі відіграють важливу роль у прогнозуванні. Будь-який прогноз розпочинаємо з того, що уявно переносимо (продовжуємо) в майбутнє явище, а закінчуємо тим, що відтворюємо його в майбутньому при необхідності в спрощеному вигляді — тобто модель, тому що насправді такого явища немає. Іншими словами, будь-який прогноз завжди починається з екрополяції (у широкому значенні слова) і завжди завершується прогностичною моделлю (у = а0 + а1k1 + е). Досліджується система близька до формули.

Особливе місце серед уявних моделей у прогностиці належить математичним моделям, які виражені відповідними математичними символами, що ґрунтуються на існуванні кореляції між окремими елементами явищ, які прогнозують. Кореляція має особливо велику евристичну цінність при дослідженні процесів і явищ, які не пов'язані між собою чіткими причин-но-наслідковими відношеннями. При математичному моделюванні весь арсенал методів прикладної математики, враховуючи динамічні й інші види оптимального прогнозування, теорії ймовірності, масового обслуговування, ігор, мережевого планування і управління, дослідження операцій, математичну теорію кореляції тощо.

Узагальнення робіт у галузі прогностичного моделювання дає змогу окреслити деякі загальні висхідні принципи побудови людей і зазначити відповідну послідовність їхнього розроблення:

1. Як будь-яке прогнозування дослідження, побудова моделей починається з визначення цілей і формування конкретних завдань прогнозування. Золоте правило: якщо проблема незрозуміла, то краще не братися за її моделювання.

2. Відповідно до цілей прогнозування збирають і систематизують інформацію, яка належить до змодельованих завдань. Достовірність і повнота висхідної інформації — необхідна умова побудови наукового обґрунтування моделей.

3. Далі треба виділити основні фактори, які впливають на зміну тенденцій і закономірностей об'єкта або психічного явища, що досліджують. Здебільшого до моделі входять найважливіші погляди наукового пізнання риси і не входять несуттєві. Будуючи моделі, не треба засмічувати їх другорядними, малозначимими факторами, які насильно впливають на кінцеві результати ускладнюють аналіз моделей і збільшують модель інформації, яка переробляється.

4. Побудова моделі або набору моделей, які пов'язані з діяльністю, що виконують різними способами. Єдиного методу створення математичних й ідеальних моделей немає. У кожному конкретному випадку таку модель створюють, враховуючи завдання, які вона повинна вирішувати.

5. Основна причина широкого розповсюдження методів математичного моделювання — використання для реалізації тих методів ЕОМ, які допомагають виконувати великий обсяг обчислювальних робіт, що ґрунтуються на спеціальних алгоритмах і є складним ланцюгом логічних й обчислювальних операцій. Тому важливим етапом моделювання є складення найекономніших алгоритмів для розв'язання відповідних завдань і введення потрібних даних в ЕОМ.

6. Заключний етап прогностичного моделювання — перевіряє й уточнює створені моделі шляхом розв'язання завдань практично.

Тому з більшими обґрунтуваннями можна допустити, що оптимальна конструкція діагностичних моделей повинна, по-перше, відповідно поєднувати рисунки аналітичних і синтетичних методик; по-друге, володіти ще однією важливою якістю — можливістю дослідження індивідуальної своєрідності взаємозв'язку і взаємодії властивостей, які вивчають у процесі модельного досвіду. Згадані вимоги будуть задавати методики комплексного характеру.

Вибір або розроблення критерію — об'єктивної міри успішності діяльності. Отже, критерій — це те, що повинно бути передбачено. Критерій використовують на етапах розроблення систем прогнозування для визначення інформативності показників і методик, для верифікації прогнозу.

Підбір показників, які використовуватимуть як критерій, відбувається на основі психологічного аналізу діяльності. Загальні вимоги, які ставлять до показників, можна звести до таких основних положень або принципів: адекватність цих показників із погляду цілей системи прогнозування, використання в основному об'єктивних показників, які характеризують діяльність у широкому значенні цього слова, вимога переваги використання і суб'єктивних оцінок експертів.

Уточнюють прийоми одержання висхідної інформації і розробляють правила її перетворення в інтегральну діагностичну оцінку. Вирішальну роль відіграє вибір або адаптація статистичного алгоритму. Від вибору відповідного алгоритму залежить повнота і раціональність використання інформації.

Завдання, які вирішують за допомогою статистичного алгоритму, полягають у визначенні інформативних показників і методик, розробленні правил зведення інформативних показників, визначенні мети класів значень цих показників для формування прогнозу. Розв'язують поставлені завдання за допомогою емпіричної процедури. На деякій вибірці суб'єктів дослідження треба одержати інформацію за допомогою показників і методик, які відібрали на підставі психологічного аналізу діяльності, а також отримати індивідуальні оцінки її успішності.

Оцінювання міри інформативності показників. Оскільки індивідуальний прогноз і прогноз успішності діяльності здебільшого відбувається у формі віднесення індивіда до одного або декількох класів, то виникає необхідність зведення декількох інформативних показників в один інтегральний. Для того треба найперше підсумувати інформативні показники. Проста сума не дає уявлення про величину вкладу кожного показника в оцінку критерію. Деякі з показників мають більше значення для оцінки критерію, тому вони повинні входити в суму з більшою вагою. Отже, вага показника відповідає мірі його інформативності, тобто величині його вкладення в оцінку успішності діяльності або критерію. Це означає, що завдання статистичного алгоритму зводиться до знаходження ваги всіх інформативних показників. Цей крок розроблення системи полягає в тому, що за допомогою статистичного алгоритму й експериментальних даних визначають вагу і зводять у таблицю. Наприклад, для відбору спеціалістів однієї з операторських професій вибрано 10 методик.

А. Б. Бесіда, Щоб виявити сили й усвідомленості мотивації вибору професії (коефіцієнт — 2) і для оцінки загального розвитку (коефіцієнт — 1).

В. Спостереження за абітурієнтом у процесі виконання завдань: прибирання території, служба чергового по приміщенню; щоб оцінити виконання, сумлінність, колективізм (коефіцієнт —1).

Г. Аналіз документів абітурієнта з метою оцінки його громадської активності, морального обличчя й інших особистісних якостей (коефіцієнт — 2).

Д. Методика дослідження короткотривалої пам'яті (коефіцієнт —- 1).

Б. Методика дослідження оперативної пам'яті (коефіцієнт — 3).

Ж. Методика для дослідження деяких інтелектуальних особливостей (коефіцієнт — 2).

3. Методика на "відшукування чисел з переключенням" (коефіцієнт — 2).

И. Апаратна методика для дослідження сенсомоторної координації (тренометр, координомір) (коефіцієнт — 3).

К. Апаратна методика для дослідження емоційної стійкості (удар струмом) (коефіцієнт — 3).

Щоб обчислити інтегральні оцінки, спочатку треба виставити їх з кожної методики, враховуючи дев'ятибальну шкалу. Наприклад, А — 7, Б — З,

В — 7, Г — 5, Д — 4, Е — З, Ж — 4, 3 — 5, И — 5, К — 6. З врахуванням діагностичних коефіцієнтів інтегральна оцінка дорівнює:

Статистичні алгоритми, які використовують у системах прогнозування успішності діяльності, можна поділити на п'ять груп:

1) порівняльний аналіз крайніх груп ("сильні", "слабі");

2) метод кореляційних плеяд;

3) факторний аналіз;

4) послідовний аналіз;

Завершальний етап розроблення прогнозування — визначення її валід-ності, тобто наскільки добре система працює, для чого призначена. Цей етап є контрольним випробуванням системи.