Робота із сімейно-сексуальними дисгаміями може здійснюватися і в межах такого особливого психотерапевтичного напряму як секс-терапія.
Секс-терапія (лат. sехиs - стать / грец. therapeia- лікування) (сексуальна терапія) - вид комплексної психотерапії функціональних сексуальних розладів, що використовує принцип біхевіоральної (поведінкової) терапії.
За такого підходу окремі симптоми розглядають поза їх зв'язком із патогенезом і захворюванням, вважають неправильною поведінкою, яка може бути скоригована спеціальними прийомами.
Метою секс-терапії є зміна сексуальної поведінки, встановлення між партнерами довіри, взаєморозуміння та взаємоприйняття.
Первинний варіант секс-терапії був запропонований В.-Х. Мастерсом та В. Джонсон, які описали методику та результати п'яти років роботи з 510 парами, що мали сексуальні дисфункції. Вони звели патогенез сексуальних розладів до патологічного умовного рефлексу як наслідку тривожності або невпевненості, а лікування - до тренування гальмівних умовних рефлексів, підкріплення їх безумовною захисною реакцією на подразники.
Залежність сексуальних дисфункцій не від одного, а від обох партнерів зобов'язує працювати лише з парою. Методика включає дво- і тритижневі цикли занять за ретельного планування їх програми на кожен день з використанням таких форм: з'ясування анамнезу; обговорення скарг; функціональний тренінг (поступове тренування порушеної функції за допомогою спеціальних вправ); обговорення відчуттів, які виникають; комунікаційний тренінг (ліквідація непорозумінь і напруги в стосунках партнерів); соматичне обстеження; бесіди кожного партнера з лікарем своєї і протилежної статей; спільна дискусія.
Як стверджують фахівці, послуговуючись методом секс-терапії, можна ліквідувати вагінізм (100% успішного лікування протягом двотижневого курсу), прискорену еякуляцію (більше 80% успіху), недостатність ерекції у чоловіків або відсутність коїтального оргазму в жінок. Для різних розладів розроблено різні програми лікування.
Наслідком розвитку секс-терапії є різноманітні її модифікації, що відрізняються: питомою часткою функціонального, комунікаційного та автостимуляційного тренінгів; умовами .лікування - стаціонарними, амбулаторними, готельними, які допомагають парі вийти зі звичного оточення, тощо.
Прибічникам секс-терапії опонують представники класичної психотерапії, які вважають, що спрямованість на зовнішні прояви з ігноруванням внутрішніх патогенетичних механізмів різних сексуальних розладів може призвести до застосування вульгаризованих дій, основними компонентами яких є різні варіанти мануального впливу на статеві органи партнера, іноді більше подібні на мастурбацію.
Загалом співвідношення сімейної психотерапії та специфічної парної терапії (секс-терапії) обумовлюється переважанням дисгармонії міжособистісного рівня або розбіжностями індивідуальних особливостей і програм сексуальної взаємодії партнерів.
Висновки
1. Сексуальні розлади є хворобливими змінами, що впливають на отримання статевого задоволення обома сексуальними партнерами і на їх плодючість. Від сексуальних розладів страждають 20-75% жінок, 7-59% чоловіків. Психічні чинники як єдину причину статевої дезадаптації зафіксовано у 46% хворих.
2. Сексуальні розлади спричинюють фактори, які впливають на фізіологічний стан організму, а також вікові, психологічні, соціокультурні, психопатологічні. Сексуальні розлади проявляються як за різних психоневрологічних та соматичних захворювань, так і за їх відсутності. Вони можуть бути окремим симптомом (окремим захворюванням) або сукупністю патологічних проявів, які взаємодоповнюються. Розлади, які виникають в одного партнера, згодом помітні і в іншого.
3. Основними розладами сексуального життя чоловіка є імпотенція, розлади еякуляції, безпліддя; жінки - вагінізм, фригідність, безпліддя та психосоматичні розлади дітородної функції. Групу сексуальних розладів обох статей утворюють: розлади сексуального потягу, синдром нерозпізнання сексуального об'єкта, віргогамія, сексуальна аверсія, диспауренія, сексуальна анестезія, розлади оргазму, безпліддя.
4. Транссексуалізм - невідповідність статевої ідентифікації суб'єкта його біологічній статі, переконаність у "неправильності" своєї статі, бажання належати до протилежної, попри правильне формування гонад, урогенітального тракту і вторинних статевих ознак. Його причинами є вплив ендогенних та екзогенних факторів, які в процесі внутріутробного розвитку призводять до порушень мозкових структур, що відповідають за статевий потяг і статеву поведінку. Залежно від прояву розрізняють легкий та виражений транссексуалізм.
5. У сексопатологічній практиці застосовують системний підхід до вивчення психологічних особливостей хворого, який передбачає дослідження спрямованості особистості, досвіду, індивідуальних особливостей психічних процесів, типу вищої нервової діяльності. Комплексне вивчення особистості хворого поєднується з традиційними прийомами індивідуально-біографічного обстеження і методом структурованого інтерв'ю.
6. Головним завданням терапії сексуальних розладів є нормалізація соматичних проявів емоційних реакцій, підвищення стійкості хворого до психічних впливів, усунення функціональних порушень, попередження їх відновлення чи хроніфікації. Усі методи терапії сексуальних розладів поділяють на такі групи: медикаментозна терапія, фізіотерапія, тренінгові методи, гіпнотерапія, психотерапія, партнерська і групова психотерапія. На результат лікування впливають біографічні, партнерські чинники, психосексуальний розвиток, чинники, обумовлені сексуальним розладом, а також особливості процесу лікування. Негативними факторами при лікуванні є тривала хвороба, низький рівень сексуальнорольової самооцінки хворого, високий рівень невротизації, наявність в анамнезі психосексуальної травматизації, первинний характер сексуального розладу, розвиток розладу на органічному фоні з важким перебігом тощо.
7. Сімейні дисгамії є неузгодженістю взаємин між подружжям. При цьому повна відсутність сексуальної патології або наявність у подружжя перверсій не мають принципового значення. Динаміка дисгамій характеризується такими закономірностями: за будь-якого варіанта дисгамій без ефективної допомоги порушуються міжособистісні стосунки, сексуальна взаємодія; якщо дисгамія починається з порушення міжособистісних стосунків, то розлад сексуальних взаємин і розірвання шлюбного союзу виникає швидше, ніж за ізольованої сексуальної невідповідності.
8. Залежно від причин виникнення всі дисгамії поділяють на сексуальні та особистісні. У виникненні сексуальних дисгамій провідну роль відіграють сексуальні характеристики партнерів, при особистісних дисгаміях основою конфліктних взаємин є особливості структури особистості одного або обох членів подружжя, їх домінуючих мотивів. У більшості випадків простежується поєднання обох етіологічних чинників.
9. При діагностуванні сімейно-сексуальних дисгамій враховують особистісні особливості кожного члена подружжя, аналізуються стосунки в динаміці від знайомства до розірвання стосунків, здійснюють порівняльний мотиваційний і порівняльний аналіз шкал ціннісних орієнтацій. Загальну стратегію сімейної психотерапії потрібно спрямовувати не на минулі конфлікти сім'ї, а на реальні та імовірні проблеми.
10. Секс-терапія є різновидом комплексної психотерапії функціональних сексуальних розладів, що використовує принцип біхевіораль-ної терапії. її метою є зміна сексуальної поведінки, встановлення між партнерами довіри, порозуміння та взаємоприйняття.