Аб'юз - нестерпні умови життя дитини (постійне жорстоке биття, сексуальне насильство, голод, відсутність елементарного догляду, турботи і медичної допомоги).
Ад'єкт - об'єкт, який утворився в результаті відокремлення від материнського цілого.
Активна уява - техніка роботи з образами, запропонована в юнгіанстві, що полягає в інтерактивній взаємодії з образами і символами, які продукуються несвідомим.
Ампліфікація (лет. amplificatio - збільшення, розширення) - у психотерапії - збагачення змісту образів, символів або інших продуктів мислення і уяви людини за рахунок міфологічної, релігійної, літературно-художньої традиції.
Аніма (лат. anima - душа) - архетип структури особистості, уособлення жіночого начала в чоловічій психіці; відповідає за емоційне і чуттєве життя чоловіка, його кохання, пристрасті, відіграє важливу роль у подружніх стосунках.
Анімус - архетип чоловіка у психіці жінки, який формується на основі досвіду спілкування з чоловіками і регулює інтелектуальну активність жінки, її кар'єру, впливає на мислення і абстрагування.
Архетип (грец. archйtypes - першообраз) - універсальна структура, що акумулює досвід колективного несвідомого, об'єднаний навколо важливих образів чи ідей (Тінь, Персона, Божественне Дитя, Велика Мати), і через яку несвідоме впливає на поведінку та психіку.
Архетипічна психологія - заснований Дж. Хілманом пост'юнгіанський напрям, що грунтується на визнанні незалежної цінності архетипів і пропонує як основний терапевтичний метод інтерактивну взаємодію з їх проявами та уособленнями.
Відреагування - дії, адресовані психотерапевту, які клієнт із різних причин (страх, повага, несміливість, трансферентна закоханість) спрямовує на своє оточення.
Гештальт (нім. Gestalt - образ, структура, цілісна форма) - цілісна структура, що описує єдність і взаємозалежність потреб особи, її власної активності і навколишнього середовища.
Грубий опір - поведінка клієнта, яка проявляється у порушеннях графіка (сетингу) терапевтичної роботи (спізненнях, пропусках сеансів тощо) або впертому мовчанні.
Депресивна стадія (позиція) - друга стадія розвитку об'єктних відносин, що визначається спробами дитини перебороти відчай і тривогу від того, що мати залишає її на деякий час.
Дефлексія (лат. de - префікс, що означає відміну, видалення, і flexio - згинання) - намагання людини уникнути спілкування з іншими тут-і-тепер.
Децентрація (лат. de - префікс, що означає відміну, і centmm - центр, осередок) - подолання егоцентричності особистості завдяки зміні її поглядів, позицій при зіставленні їх із поглядами і позиціями інших людей.
Дискурс (лат. dicursus - міркування) - мовлення в контексті життєвого світу людини, "мовлення, занурене в життя".
Дискурсивна практика - специфічна форма використання мови для мовлення, яке структурує окремий психотерапевтичний напрям або школу.
Дистанціювання (лат. distantia - відстань) - здатність до об'єктивного розгляду автоматизмів (дій, які відбуваються без участі свідомості).
Довільно плаваюча увага - модус професійної активності пси-хоаналітика, який допомагає йому виокремлювати головне та другорядне в дискурсі пацієнта і визначається несвідомими інтенціями психотерапевта та його досвідом аналітичної роботи.
Екзистенційний (лат. existentia - існування) вакуум (лат. vacuum - пустота) - специфічний психічний стан, що переживає людина у зв'язку з втратою сенсу життя; супроводжується відчуттями нудьги і порожнечі.
Злиття - недостатнє відокремлення людиною себе від навколишнього світу.
Значущий дотик - форма терапевтичного контакту, вибудувано-го на автентичному досвіді близькості, розуміння і прийняття клієнта при безпосередній тактильній взаємодії.
Ізоляція (франц. Isoles - відділяти, відокремлювати) - відокремлення суб'єкта від звичних умов життя, спілкування і власного внутрішнього світу.
Імагінативна (лат. imago - образ) активність - творча уява, організована за певними приписами, що продукує образи і символи, які потім стають об'єктом психотерапевтичної інтерпретації.
Індивідуація (лат. individuo - неподільний) - відновлення та розгортання первинної цілісності і єдності індивіда, максимальна реалізація його сутності.
Інтенціональність (лат. intentio - намір, прагнення, спрямованість) - базова сенсоугвірна спрямованість свідомості до світу, що полягає у формувальному ставленні до предмета і прагненні особистості реалізувати власні наміри.
Інтерпретація (лат. interpretado - пояснення) - у психотерапії - тлумачення певних аспектів життя, ідей, образів, довільних асоціацій.
Інтроекція (лат. intro - всередину і jectio - вкидання) - поглинання і привласнення будь-яких норм, стандартів поведінки, поглядів, думок і цінностей без спроби розібратися в них і критично переосмислити.
Інцест (лат. incestum - непристойний) - сексуальні стосунки з близькими родичами.
Інший - об'єкт, завдяки якому індивід усвідомлює фундаментальні відмінності власних якостей, екзистенції, бажань та ін.
Катексис - спрямування сексуальної енергії лібідо на певні об'єкти, образи, форми активності та ін
Кларифікація - в когнітивній психотерапії - процедура прояснення, за допомогою якого клієнт вчиться розпізнавати свої ірраціональні установки, узагальнювальні судження, алогічні умовиводи та інші огріхи когнітивного функціонування, що призводять до психологічних проблем.
Клієнт-центрована психотерапія - метод, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму і психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям.
Когнітивна (лат. cognito - знання) психотерапія - сукупність психотерапевтичних методів, що грунтуються на уявленні про примат свідомого, раціонального аспекту психіки у розв'язанні психологічних проблем, зокрема особистих та емоційних.
Когніція - думка, погляд або переконання людини щодо властивостей навколишнього світу, причинно-наслідкових зв'язків.
Конгруентність (лат. congruens - збіг) - рівнозначність, взає-мовідповідність якісно рівноцінних станів, процесів або переживань.
Лібідо (лат. libido - бажання) - психічна енергія сексуального характеру, що може витрачатися (катектуватися) на задоволення певної кількості бажань або прагнень, які конкурують одне з одним.
Логотерапія (грец. logos - сенс, знання і therapeia - лікування) - метод психотерапії, що грунтується на системі філософських, психологічних і медичних поглядів на природу людини, центральним компонентом якої є прагнення до сенсу.
Межі Я - специфічне відчуття відокремленості власного Я від думок, поглядів, бажань інших людей.
Міметична (грец. mitotes - наслідувач) копія - відтворення клієнтом у терапії своїх проблем або витіснених бажань.
М'язовий панцир - психосоматичний феномен, пов'язаний Із формуванням системи м'язових "зажимів", який відповідає невротичній структурі характеру і є тілесним аналогом психологічних захистів.
Нарцисизм (грец. Narkissos - ім'я міфічного персонажа) - ідеалізація власного Я, прагнення справляти враження бездоганної істоти - розумної, красивої, довершеної, а також ненаситний пошук підтримки цієї ілюзії оточенням.
Негативна терапевтична реакція - прояви поведінки клієнта, пов'язані з його небажанням закінчувати терапію.
Ноогенні (грец. noos - розум, мислення) неврози - неврози, породжувані втратою сенсу життя.
Об'єктні (лат. objectus - предмет) відносини - будь-які стосунки суб'єкта з іншими людьми.
Означуване - у структурному психоаналізі - несвідоме. Реальне, те, що повинно бути визначене за допомогою лінгвокультурних чинників (у психоаналізі - спеціальних семіотичних процедур).
Означувальне - у структурному психоаналізі - слова, образи, почуття, культурні концепти, символи, за допомогою яких визначаються інтенції та змісти несвідомого-Реального.
Онейрологія - наука про сон і сновидіння.
Опір - специфічна установка пацієнта на заперечення знань, одержаних у результаті інтерпретації несвідомого змісту і витіснених бажань.
Параноїдно-шизоїдна стадія (позиція) - перша стадія розвитку об'єктних відносин (за М. Кляйн), на якій немовля не відрізняє себе від навколишнього світу і не розрізняє позитивних і негативних аспектів дійсності; фіксація на ній призводить до розхитування меж Я і виникнення персекуторної тривоги (тривоги переслідування).
Перенос (трансфер (лат. transtero - переношу)) - трансформація психотерапевтичних відносин, що відбувається під впливом несвідомих бажань пацієнта І полягає в тому, що він переносить на аналітика почуття, пов'язані зі значущою фігурою власного дитинства (мати, батько, близькі родичі).
Персона - "зовнішній" архетип структури особистості, який уособлює риси і якості, необхідні для суспільного життя та спілкування.
Проекція (лат. projection - викидання) - винесення зовні внутрішніх процесів або їх причин, спроба покласти на середовище відповідальність за те, що виходить із самої людини.
Психологічний захист - стійкі способи сприйняття і переживання світу, властиві кожній людині, у процесі яких окремі аспекти дійсності вона змінює, викривляє так, щоб дійсність здавалася зручнішою, сприятливішою, не загрозливою.
Психологічний тренінг (англ. training - тренування) - стандартизовані форми поведінкової терапії, поширені в сучасному суспільстві, у межах яких відбувається оволодіння новим (або ефективнішим) досвідом спілкування, самопізнання, професійної діяльності, креативності, відносин з певними категоріями людей та ін.
Психосоматичний резонанс - психосоматичний відгук у тілі терапевта на процеси й реакції, що відбуваються в тілесній сфері клієнта у процесі психотерапії.
Психотерапія (грец. psycho - душа і therapeia - лікування) - галузь психології, що вивчає механізми, способи і прийоми професійного надання психологічної допомоги з метою розв'язання проблем, звільнення від психосоматичних симптомів або актуалізації резервів особистісного зростання.
Рапорт (франц. rapport - повернення) - міжособистісний зв'язок, у якому один із суб'єктів свідомо регулює поведінку та дії іншого, який неусвідомлено підкоряється впливу (наприклад, у гіпнозі).
Реальне (лат. realis - дійсний, справжній) - регістр психіки, де накопичений досвід до-мовного, до-мовленнєвого існування.
Регресія (лат. regressus - зворотний рух) - процес повернення індивіда на попередні стадії розвитку особистості, об'єктних відносин чи когнітивних процесів, що відбувається в умовах різкого погіршення умов існування, при хворобах, травмах або в межах спеціального психотерапевтичного впливу (аналітична регресія).
Ретрофлексія (лат. retro - назад і fiexio-згинання, відхилення) спрямування людиною всієї енергії на зміну себе.
Роджеріанство - запропонована К.-Р. Роджерсом модель гуманістичної (центровано? на клієнті) психотерапії, згідно з якою спеціально організовані терапевтичні відносини є основним чинником особи стіс них змін.
Самість - центральний архетип структури особистості, який уособлює максимальну повноту її самореалізації. творчий потенціал і різноманітні можливості та життєву силу.
Самоактуалізація (від лат. actualis -дійсний, справжній) - прагнення людини до повнішого розвитку і реалізації власного потенціалу і можливостей; синонім поняття "самореалізація".
Семіозис (грец. sema - знак) - породження нових сенсів або трансформація і зміна існуючих.
Семіосфера (семіотичний простір) - сукупність усіх шкіл, напря мів і підходів до надання психологічної допомоги, об'єднаних спільною метою, принципами і правилами семіотичних трансформацій.
Сетинг (англ. set - встановлений) - розпорядок психотерапевтичного процесу (частота зустрічей, їх кількість, вартість сеансу тощо).
Символ (грец. symboion - знак, прикмета) - специфічна форма знакового виразу вищої, принципово не знакової суті, що співвідноситься з групою сенсів та значень І сприяє висловлюванню комплексу відчуттів чи емоцій (переживань).
Символічне - у структурному психоаналізі - регістр психіки, де зосереджені культурні норми та обмеження, змісти, значення та інші семіотичні ресурси для означування (артикуляції) імпульсів і змістів Реального.
Симулякр (лат. simulatio - вдавання) - заміна реальних речей або відчуттів підробками.
Соматичний (лат. soma - тіло) (вегетативний) резонанс - здатність терапевта до ідентифікації з соматичними реакціями клієнта; наявність соматичного відгуку у відповідь на процеси і реакції, що відбуваються в тілесній сфері клієнта у процесі психотерапевтичної взаємодії.
Теменос -- місце або стан, у якому клієнт відчуває себе захищеним від хтонічних. тіньових аспектів колективного несвідомого або власної психе.
Терапевтичний (грец. therapeia-лікування) альянс (франц. alliance, від allier - сполучати) - раціональні нетрансферентні відносини психотерапевта з клієнтом, що містять загальний договір про терапію, її тривалість, мету, частоту зустрічей, вартість і умови припинення.
Тілесна техніка - психотерапевтичні І розвивальні прийоми, значення і зміст яких пов'язані з опрацьовуванням І актуалізацією тілесного (соматичного) потенціалу особистості.
Тілесність - сутнісна характеристика людини, що полягає в соматичному опосередкуванні явищ суб'єктивної реальності внутрішнього світу.
Тінь - архетип структури особистості, який відображає негативні, "нижчі" риси і сторони людської природи: заздрість, жадібність, боягузтво, недбайливість тощо.
Фантазм (грец. phantasia - уява) - несвідомий сценарій отримання задоволення, план і спосіб задоволення бажань Реального, про які суб'єкт нічого не знає.
Фіксація (франц. fixation - закріплювання, установлення) - зупинка психічного (психосексуального) розвитку на одній зі стадій, природа якої визначатиме у майбутньому специфіку психологічних проблем дорослої особистості.
Усвідомлення - центральна процедура гештальттерапії, у процесі якої клієнт входить у повноцінний контакт з навколишнім світом, усвідомлюючи власні бажання, почуття та відповідні їм властивості середовища.
Уявне - регістр психіки, де містяться уявлення людини про себе і власне Я, місце локалізації психологічних захистів і опору.
Холдинг (англ. holding, від hold - тримати) - взаємини матері і немовляти: мати не просто тримає дитину на руках, а одночасно "підтримує" світ навколо неї, захищає, пояснює, надає впевненості тощо.
Шизоаналіз (грец. schisd - розсікаю) - психотерапевтична парадигма, що грунтується на запереченні легітимності просоціальних форм активності і підтриманні стратегій ухилення від соціально-нормативної детермінації людської екзистенції.
Я-концепція (лат. conceptio - сприйняття) особистості - стійка система уявлень особистості про себе, яка грунтується на усвідомленні й оцінюванні своїх фізичних характерологічних та інших властивостей; інтегрований образ власного Я, на основі якого людина формує свої стосунки з іншими людьми.