Сугестивні технології маніпулятивного впливу - Петрик В.М. - 8.2. Поняття, форми й методи психологічного захисту

У фаховій літературі поняття "психологічний захист" тісно пов'язане з поняттям цілісності особистості; особлива увага приділяється самооцінці, відчуттю впевненості, самоповазі, Я-концепції, уявленню про себе, індивідуальності. Психологічному захисту може піддаватися як будь-яка цілісність - організація, група людей, сім'я, окрема особа, психіка в цілому, - так і поведінкові прояви (звички, стиль життя, уміння), когнітивні структури (думки, знання, світогляд), мотиваційні утворення (бажання, смаки, переваги). Відбувається це тому, що єдине "Я" захищає саме себе загалом, свої прояви та якості.

У відповідь на порушення або загрозу порушення психологічних кордонів, яке здатне зашкодити цілісності особистості або ЇЇ індивідуальним особливостям, виникає захист в умовах міжсуб'єктної боротьби, який називається психологічним захистом.

У своїй книзі "Психологія маніпуляції" Є.Доценко дає таке визначення: "психологічний захист - це вживання суб'єктом психологічних засобів усунення або послаблення збитку, що завдає йому інший суб'єкт".

Варто також розглянути визначення психологічного захисту, пропоновані іншими науковцями:

o психічна діяльність, направлена на спонтанне усунення наслідків психічної травми (В.Бассін, В.Рожнов);

o способи перероблення інформації в мозку, що блокують загрозливу інформацію ((.Тонконогий);

o механізми, що підтримують цілісність свідомості (В.Ротенберг);

o механізм компенсації психічної недостатності (В.Воловик, В.Вид);

o поведінковий відгук організму на загрозу, метою якого є підтримання нинішньої структури величності (К.Роджерс).

Залежно від суб'єкта захисту та від спрямованості виділяють, по-перше, внутрішньоособистісний та міжособистісний захист; по-друге, - специфічний і неспецифічний захист.

Внутрішньоособистісний захист виникає за умов внутрішньоособистісної боротьби відносно самостійних підструктур. Це можуть бути, наприклад, бажання, уміння, переваги, самовпевненість, самооцінка індивіда. Кожна з цих підструктур визначає особливості внутрішнього світу людини та формує її зовнішню поведінку. Кожна з них має власні устремління, які, щонайменше, не збігаються, а інколи й суперечать одне одному. Відбувається природна конкуренція між ними. Коли вона переростає у внутрішньо-особистісну боротьбу, виникає необхідність у психопогічному захисті, який убезпечує одні внутрішньопсихічні утворення від завдання збитку з боку інших. Такий психологічний захист називається внутрішньоособистісним.

Коли є неузгодженість між особистісними підструктурами, а індивід не усвідомлює цього, йому потенційно загрожують тривожність, дезорганізація. Якщо невідповідності стають настільки очевидними, що мають бути свідомо сприйняті, індивід буде під загрозою і його величність дезорганізується цими суперечностям. В цьому випадку з метою збереження структури величності вступає в дію особистісний захист.

Міжособистісний захист проявляється там, де йдеться про міжособистісну боротьбу. Оскільки люди при спілкуванні є носіями різних бажань, між ними природно виникають суперечності, які викликають прагнення захищатися. Предметом міжособистісного захисту є індивідуальна цілісність, що поєднується з індивідуальною особливістю та направлена проти сипи бажань і устремлінь опонента.

Залежно від спрямованості виділяється специфічний і неспецифічний психологічний захист.

Специфічний психологічний захист направлений на характер загрози. По суті, він нагадує процес вирішення проблем і є пошуковими діями в проблемній ситуації. Такі захисні дії зорієнтовані на стандартний вигляд часто повторюваної загрози. Внаслідок цього специфічний психологічний захист може перетворитися на автоматичний, стати звичкою. Такий вигляд захисту забезпечує детальний аналіз характеру загрози. Результатом цього аналізу буде відчуття, образ.

Неспецифічний психологічний захист спрямований на сам факт загрози й має справу з характеристиками ситуації взаємодії. Йому найбільшою мірою притаманні стереотипізація й генералізація. Завдяки такому захисту час затримки реакції сильно скорочується. Факт присутності загрози діє як ключовий подразник, який запускає один із психічних автоматизмів, що складається з базових захисних установок. Неспецифічний захист забезпечує швидкий аналіз сили загрози. Результатом його роботи є емоційна оцінка.