Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Процес легалізації і сучасний стан організації Свідки Єгови в Україні

В 1990 р., вперше за весь час існування Свідків Єгови в Україні, розпочався процес їх легалізації й поступового виходу організації з підпілля. Однак щодо неї в нашому суспільстві, передусім в оцінці інших конфесій, на жаль, склався образ якоїсь харизматично-політизованої, сфанатизовано-ізольованої секти. По суті, імідж, накладений на цю релігійну організацію комуністично-тоталітарною пропагандою, міцно тримається в суспільній свідомості і на буденному рівні. Досить сказати, що в сучасній конфесійній пресі, зокрема в католицькій і православній, Свідки Єгови зараховуються до "найбільш шкідливих" і навіть "тоталітарних сект", організацію намагаються зобразити як "нехристиянську течію", оскільки вони відкидають цілий ряд догматів (про Трійцю, безсмертність душі та ін.).

В окремих регіонах, де відчувається тиск деяких церков на місцеву владу, Свідкам Єгови, як у часи більшовицького тоталітаризму, забороняють проводити проповідницьку діяльність. Усе це, звичайно, є порушенням насамперед Конституції України (ст.35), Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також міжнародних правових актів про свободу совісті, релігії і переконань, зокрема Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості на підставі релігії чи переконань, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 25 листопада 1981 р., і Підсумкового документу Віденської зустрічі представників держав — учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (15 січня 1989 р.). Уже сам факт, що Свідки Єгови впродовж існування всіх тоталітарних режимів — санаційного в Польщі, нацистського і комуністичного — жорстоко переслідувалися й вистояли, зберегли свою організацію, залишилися вірні своїм релігійним переконанням, має викликати до них якщо не повагу, то толерантність, незважаючи на те, подобаються вони комусь чи не подобаються.

Вихід із стану підпілля, а отже, і із суспільної ізоляції, можливість вільно проводити свою проповідницько-місіонерську діяльність (організовувати велелюдні конгреси на столичному стадіоні в Києві) засвідчує певні зміни як в теоретичному богослов'ї цієї релігійної організації, так і в буденній свідомості її послідовників, котрі ще кілька років тому ніколи не повірили б у можливість такої свободи, бо жили щоденним очікуванням Армагеддону, а стан переслідування вважали найпереконливішим аргументом істинності своєї віри, посилаючись на апостола Павла: "Хто хоче благочестиво жити у Христі, переслідуваний буде".

Саме сюжети про переслідування ("атака Гога із землі Магог" на вірних), інші апокаліптичні пророцтва домінували в релігійній літературі й проповідях Свідків Єгови. Біблійна хронологія, дослідження "знаків часу" — стрижень віровчення організації, в якому 1914 р. є "початком часу кінця" й другого приходу Христа, а 1975 р. — "закінченням" б тисяч років людської історії й приготуванням до Нового Божого світу і теократичного правління на землі Христа. Отже, віровчення Свідків Єгови має апокаліптичну й мілена-ристську спрямованість. Всесвітня історія зображується як боротьба Бога Єгови і Сатани за панування над світом. Вирішення спірної проблеми "всесвітнього суверенітету", знищення "існуючої злої системи речей", виправдання імені Єгови, зневаженого Сатаною, має відбутися в Армагеддоні — у всесвітній божественній війні ще "за життя нинішнього покоління".

У зв'язку з цим у проповідницькій діяльності Свідків Єгови увага акцентується на глобальних проблемах сучасності, гострота яких асоціюється з наближенням людства до Армагеддону, а можливість вирішення їх — лише із встановленням Царства Божого на землі. У ставленні до політики, ідеологічної боротьби, інших релігій Свідки Єгови дотримуються принципу нейтральності, який, проте, не заважав їм (і це вони роблять досі) піддавати критиці фашизм, расизм, націоналізм, комунізм, тоталітаризм, клерикалізм. Можливо, така позиція комусь не подобається і тепер, як і була вона основним аргументом для їхнього звинувачення тоталітарними нацистськими та комуністичними режимами в минулому. Може, хтось і тепер вважатиме, що Свідки Єгови не патріотичні, що вони космополіти. Але це не може бути причиною для дискредитації послідовників такого віровчення у правовій, демократичній державі.

Ставлення до світської влади, демократичної держави, громадянських обов'язків у Свідків Єгови позитивне, хоча вони й тепер не беруть участі в голосуванні, не вступають в будь-які партії, громадські рухи, профспілки, не йдуть до війська. Лише за відмову служити в Радянській Армії, як засвідчують архівні дані, було притягнуто до кримінальної відповідальності майже 800 послідовників цієї релігійної організації. Нині вони можуть користуватися правом на альтернативну (не військову) службу.

Піддаються критиці релігійні догмати і віровчення про Трійцю, безсмертність душі, пекло, чистилище, рай, відкидаються як незгідні з Біблією вся традиційна релігійна обрядовість і культ. Але це не дає підстав вважати Свідків Єгови не християнською конфесією. Адже в багатьох протестантських течіях теж є своє особливе ставлення до тих чи інших доктрин, таїнств, культу. Отже, Свідки Єгови є однією з багатьох течій протестантизму, яка виникла в США, як про це вже зазначалося, наприкінці XIX ст. У 1884 р. в штаті Пенсільванія зареєстровано її керівний орган Товариство Варто-вої башти, Біблії і брошур, яке очолювали Ч.Рассел до 1916 р., Дж.Рутерфорд (1916-—1942), Н.Кнорр (1942—1978), Ф.Франц (1978—1990). З 1990 р. президентом Товариства є М.Геншель.

Під керівництвом Бруклінського центру в цілому світі діє більше як 120 філій Товариства Вартової башти, Біблії і брошур. У 235 країнах і самостійних територіях працює понад 7 мільйонів місіонерів, проповідників, спеціальних піонерів і колпортерів. Щорічно приходять в цю релігійну організацію і приймають водне хрещення до 400 тис. неофітів.

За даними Всесвітнього звіту Свідків Єгови за 1997 службовий рік, в Україні налічується більше як 85 тисяч активних проповідників і більше 7 тисяч спеціальних місіонерів-піонерів, які в 1995 році присвятили загалом 15 мільйонів 943 тисячі годин проповідницькій діяльності й проводили спеціальні біблійні студії майже з 53 тисячами "заінтересованих" їхнім віровченням. Унаслідок цієї проповідницько-освітньої діяльності водне хрещення в 1997 р. прийняло 13 тисяч 612 новонавернених. Кількість громад Свідків Єгови в Україні в 1999 р. дорівнювала 710, а число присутніх на "Вечері" (день пам'яті про розп'яття Христа) — майже 265 тисяч. Це свідчить про наявність великого потенціалу для зростання чисельності професійних голосителів, проповідників і піонерів цієї релігійної організації.

Нині спостерігається цілком нове сприйняття дійсності членами цієї релігійної організації. Все більше Свідків Єгови намагаються здобути вищу освіту. Серед студентів вищих навчальних закладів чимало юнаків і дівчат із сімей послідовників цього віровчення. Можна констатувати, що йде переорієнтація на позитивні християнські цінності. В бруклінській літературі (часописи "Вартова Башта", "Пробудись", книжкові видання), у проповідях по-сучасному, цивілізовано, навіть по-науковому дискутуються проблеми сім'ї, здорового способу життя. Актуальними темами стали боротьба з наркоманією, алкоголізмом, аморальністю, СНІДом, дослідження глобальних проблем сучасності, наукова біблеїстика. Все це видруковується й подається літературною українською мовою. Спостерігаються певні зміни у висвітленні історії, культури, духовності різних народів. Світське, актуальне, сьогоденне досить виважено дозується із сакральним, есхатологічним. Менше зустрічається сюжетів з різкою критикою апокаліптичних "трьох нечистих духів, подібних до жаб", тобто нерозривного союзу релігії, політики, комерції і, зокрема, Ватикану та папства, що було характерним для "рутерфордівського періоду". Зрештою, щезає апокаліптичний екстремізм, тобто призначення певної дати виповнення якихось есхатологічних подій, як це було раніше, скажімо, 1925 р. (воскресіння пророків Старого Заповіту і встановлення царства Божого на землі), 1975 р. (кінець 6 тисяч років історії людства від Адама і настання тисячолітнього панування Христа на землі) тощо.

Очевидно, в майбутньому релігійна організація Свідки Єгови в Україні по-іншому — толерантно і з певною повагою — буде сприйматися українським суспільством і в українському конфесійному світі. Що стосується ставлення до неї Української держави, то згідно з Конституцією України і Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", в Україні всі церкви, релігійні організації є рівні перед законом, мають рівні права, і жодна церква чи релігійна організація не має будь-якої переваги чи будь-яких привілеїв перед іншою. Водночас українським законодавством забороняється використовувати релігію з метою розпалювання міжрелігійної чи міжнаціональної ворожнечі.

Контрольні завдання і запитання

1. Розкажіть про діяльність засновника релігійної організації Свідки Єгови Ч.Рассела та її реформатора Дж.Рутерфорда.

2. Що ви знаєте про виникнення і поширення Свідків Єгови в Україні?

3. Охарактеризуйте стан Свідків Єгови в Україні під час радянської влади.

4. Які зміни в ставленні до світу і суспільства відбуваються у свідомості і бутті Свідків Єгови в незалежній Україні?

Тематичні реферати

1. Особливості виникнення та існування Свідків Єгови в Україні в 20—80-х роках XX ст.

2. Теократичний характер релігійної організації Свідки Єгови.

3. Становлення віровчення Свідків Єгови в 20—30-х роках XX ст.

4. Ставлення радянської і нацистської влад до Свідків Єгови.

5. Свідки Єгови на конфесійному просторі незалежної України.

Рекомендована література:

1. З архівів ВУЧК — ГПУ — НКВД — КГБ. — К., 1995.

2. Любащенко В. Історія протестантизму в Україні. — Львів, 1995.

3. Парасей А.Ф., Жукалюк НА. Бедная, бросаемая бурею. — К., 1997.

4. Яроцкий ПЛ. Идеология Бруклинского центра и религиозность Свидетелей Иеговы // Современная религиозность: со-стояние, тенденции. — К., 1987.

5. Яроцький П.Л. Український протестантизм учора і сьогодні // Віче. — 1994. — № 11

6. Яроцкий ПЛ. Эволюция современного иеговизма — К., 1981.

7. Skibinski H. Swiadkowie Jechowy w Polsce // Sekty. Studium socjologiczno-historyczne. — Kelce, 1993.

8. Sheider W.L. Nowozytna historia Swiadkow Jechowy w Polsce. Без вихід, даних.