Регіональна економіка - Манів З.О. - 13.10. Екологічний фактор розвитку продуктивних сил.

До половини XX століття розвиток виробництва і його продуктивних сил, як правило, здійснювався за рахунок екстенсивного господарювання. Цей процес просувався повільно і в більшості випадків він не впливав на стан навколишнього середовища. Однак, починаючи з другої половини XX століття вплив людини на природу різко посилився. Високими темпами стало розвиватись промислове виробництво, транспортні засоби, галузі важкої промисловості, паливо-енергетичний комплекс, хімічна промисловість. Це призвело до значного зменшення лісових масивів, родючих земель, забруднення навколишнього середовища. Небезпечними стали викиди в атмосферу окису вуглецю і двоокису сірки великими тепловими електростанціями, хімічними комбінатами та нафтопереробними заводами, транспортними засобами та відходами господарської діяльності.

Найбільший вплив на забруднення атмосферного повітря України займає енергетична та вугільна промисловість (46% шкідливих речовин від загального обсягу витоків). Металургійна промисловість в загальному обсязі становить 30,7%, хімічна і нафтохімічна - 5%, причому на ці галузі припадає понад 40% всіх викидів вуглеводнів'. На сьогодні в багатьох промислових регіонах рівень забруднення атмосфери залишиться ще високим. Це, зокрема, в Дніпропетровську, Запоріжжі, Луганську, Кривому розі, Маріуполі тощо.

За останні роки набуває загрозливих розмірів пошкодження і використання земельних ресурсів. Із-за непродуманої політики землекористування мільйони га продуктивних земель сьогодні не використовуються для сільськогосподарського виробництва і знаходяться в занедбаному стані, втрачають свою родючість. Нині площа еродованих угідь становить майже 30%.

В значних кількостях земля вилучається з сільськогосподарського обороту під міське, промислове, транспортне та інше будівництво.

Напруженою залишається ситуація із станом водних ресурсів, які на сьогодні є дифицтними як для розвитку промисловості, так і сільськогосподарського виробництва. У зв'язку із зростанням безпосереднього водоспоживання з'являються складності з водопостачанням міст, населених пунктів, промисловості і сільського господарства.

Великої шкоди водним ресурсам завдається скиданням забруднених і не очищених стоків у головні водні басейни і річки (у ріки України щорічно скидається біля 2,7 млрд. м3 забруднених стоків). Основна їх кількість скидається в річки Донецького та Придніпровського районів (близько двох третин). За таких обставин головною екологічною проблемою залишається збереження якості води в усіх джерелах.

Тривога за наслідки забруднення природного навколишнього середовища вимагає невідкладних заходів щодо скорочення надходження забруднювачів, особливо в сферу життєдіяльності людини. Тут гармонійно має поєднуватись система виробництво - природа. Сьогодні необхідно забезпечити таку взаємодію компонентів цієї системи, при якій високі темпи економічного зростання та задоволення потреб населення поєднувались із збереженням та відновленням якості навколишнього середовища. Однак розширення природокористування у процесі подальшого розвитку продуктивних сил супроводжується вичерпанням природних ресурсів і накопиченням у навколишньому середовищі відходів виробництва и споживання. А це призводить до деградації географічного середовища й скорочення її соціальних функцій та погіршення умов життєдіяльності суспільства. Щоб уникнути цього, необхідно провести ряд заходів з метою раціоналізації природокористування й екологізації виробничо-господарської діяльності. Ці заходи мають стати програмним документом комплексу взаємопов'язаних робіт, що здійснюються за спеціальною довгостроковою програмою. Ця програма має сприяти максимальному збереженню природних компонентів у зоні техногенного впливу. Це є головним і найскладнішим завданням екологізації виробництва, яке безпосередньо пов'язане з розміщенням продуктивних сил.

Найбільш ефективним засобом запобігання руйнівному техногенному впливу переробних виробництв є створенням маловідходних і безвідходних технологій та використання відходів виробництва. Тому в екологізації переробної фази велике значення має розвиток спеціалізації, що може стати ефективним засобом зниження матеріаломісткості продукції та глибокої послідовної переробки сировини і використання відходів.

Екологізація виробництва є складовою частиною екологічної політики держави, яка передбачає проведення комплексу заходів правового і економічного регулювання. До них належить, в першу чергу, плата за користування природними ресурсами й за забрудненість навколишнього середовища, а також формування спеціальних фондів охорони навколишнього середовища, які формуються за рахунок обов'язкових платежів та добровільних внесків.

Врахування екологічного фактору в розміщенні продуктивних сил також повинно передбачати:

недопустимість концентрації шкідливих виробництв у населених пунктах і регіонах з високою концентрацією населення;

потрібно враховувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови, враховуючи розу вітрів та основні потоки повітряних мас;

в районах з шкідливим виробництвом створювати санітарні зони, лісові смуги, не допускати будівництва жилих масивів та об'єктів соціально-побутового призначення.