Регіональна економіка - Манів З.О. - 18.2. Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі.

Сучасна екологічна ситуація в системі природокористування в світовому масштабі характеризується певними особливостями, які відчутно впливають на стан навколишнього природного середовища. Це, зокрема:

кількісне і масштабне розширення енергоречевого обміну між суспільством і навколишнім середовищем; х глобалізація впливу людства на біосферу;

постійне зростання негативного антропотехногенного навантаження на довкілля, тощо.

Сучасним методам і способам природокористування притаманні такі особливості, як висока ресурсомісткість та відходоємкість, марнотратство та антиекологічність, нераціональність та неефективність - як з позиції економіки, так і екології.

Проведені вченими дослідження свідчать, що відносно благополучні в екологічному аспекті території швидко зменшуються, так як не уділяється належної уваги цьому питанню, в той же час виникають нові, ще більш складніші проблеми, пов'язані з серйозними соціально-економічними і політичними суперечностями.

Дослідження соціально-продуктивної діяльності людей дає можливість пізнати закономірності процесу взаємодії природи і суспільства. Як відомо, людина не може існувати не споживаючи природних ресурсів та не змінюючи довкілля. Використання сил і ресурсів природи відбувається в процесі праці, яка спрямована на задоволення власних потреб як людини, так і всього суспільства. В нинішніх умовах господарювання залежність людини від довкілля набуває нових форм, а суперечливий характер взаємовідносин з природою поступово стає помітнішим. Чим глибше і повніше людина використовує природу в процесі своєї трудової діяльності, тим вищого рівня розвитку досягають її продуктивні сили і знання природних закономірностей.

Одночасно природа протистоїть людині як своєрідна система зі своїми внутрішніми законами, екологічними взаємозв'язками та взаємозалежностями, здатністю до самовідновлення та саморозвитку. Досвід показує, що людська діяльність найчастіше здійснюється всупереч закономірностям функціонування багатоаспектних екологічних відносин, а це призводить до порушення рівноваги та відповідних змін в природному навколишньому середовищі. Такі зміни спричиняють передбачувані наслідки для самих людей і суспільства. Таким чином взаємодія суспільства і природи розгортається за принципом зворотного зв'язку, що призводить до істотних змін взаємодіючих сторін аж до якісного їх перетворення. Ці перетворення можуть бути настільки потужними, що їх вплив один на одного неможливо об'єктивно оцінити без урахування дії антропотехногенних навантажень. Отже пізнання соціальних явищ потребують відповідного вивчення і оцінки особливостей та дії екологічного чинника.

Оцінюючи сучасну обстановку щодо екологічної ситуації в світі можна констатувати, що людство планети опинилося у пастці гострих екологічних проблем власного соціально-економічного розвитку. Постійне нарощування обсягів енергоречовинного обміну між суспільством і природним навколишнім середовищем шляхом прискорення зростання темпів науково-технічного прогресу, залучення в господарський оборот всезростаючі обсяги природних ресурсів та посилення антропотехногенного тиску на довкілля - створює напружену ресурсно-екологічну ситуацію. Оскільки навколишнє природне середовище є не лише джерелом виробничої і перетворювальної діяльності людини, а й виконує важливу позавиробничу функцію фізичного, психологічного, естетичного середовища людського буття, то зрозуміло, що деградована, забруднена природа об'єктивно перешкоджає процесам суспільного відтворення, є загрозою здоров'ю та життєдіяльності людини.

Невиважена антропотехногенна діяльність тим гостріша, чим активнішим і масштабнішим є суспільне споживання природних ресурсів та благ. За умов демографічного "вибуху" і науково-технічної революції діє своєрідний "екологічний бумеранг", який завдає як природі, так і людству щораз більшої шкоди.

За оцінкою Міжнародного фунтового центру (Нідерланди) внаслідок антропотехногенної діяльності вже деградовано понад 15% світового суходолу. В загальному обсязі цієї площі майже 6% земель зруйновано водною ерозією, 28% - вітровою, понад 12% засолено через неправильне зрошення, 5% - виведено з обороту внаслідок надмірного забруднення хімічними речовинами та деструкції (знищення лісів, розорювання земель, промислове будівництво тощо).

Наукові дослідження і підрахунки засвідчують, що кожної години на планеті 1700 акрів продуктивних грунтів стають пустелю через нераціональне використання, п'ять-шість видів тваринного і рослинного світу зникають, знищується понад 3000 акрів тропічних лісів. Через втрату родючості фунтів, опустелювання територій, вирубування лісів лише в Африці наприкінці 80-х років минулого століття постраждали біля 30 млн. осіб у 21 країні, з яких 10 млн. змушені були стати "екологічними біженцями", тобто змінити місце проживання саме через кризову ситуацію.1

Заданими ООН майже 900 млн. осіб нині проживають у посушливих регіонах нашої планети, де відбуваються процеси інтенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Соціально-економічні й екологічні втрати оцінюються в 40 млрд. дол. Біля 100 країн світу зазнають негативного впливу опустелювання, причому 81 з них належить до слаборозвинутих, де населення потерпає ще і від злиднів, хвороб, голоду тощо.

Одним із головних факторів є забезпечення населення планети питною водою. Нині біля 250 млн. осіб у багатьох державах світу споживають неякісну питну воду. Заданими Всесвітньої організації охорони здоров'я, внаслідок вимушеного користування забрудненою питною водою, щорічно хворіє понад 500 млн. осіб в 75 країнах світу. В той же час до природних водойм, що використовуються, щорічно надходить майже 500 млрд. тонн промислових і побутових стоків, декілька мільйонів тонн нафти. Слід пам'ятати, що однієї літри нафти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зрошення, технічних потреб) одну тонну води (1 млн. літрів). Окремі моря, прісні водойми, яким людство зобов'язане водою, теплом, відпочинком, киснем, харчуванням, перетворюються на величезні "сміттєзбірники сучасності". За рахунок екологічного чинника серед інших погіршення стану здоров'я людей оцінюється фахівцями в 30-40%, а стосовно онкологічних захворювань - понад 50%.

Майже в усіх країнах світу серйозну тривогу викликає надмірне забруднення шкідливими викидами атмосферного повітря. Динамічна рівновага, яка донедавна існувала в природі стосовно виділення і поглинання кисню, вуглекислоти й азоту, невпинно порушується, особливо в останній період в зв'язку з розвитком автомобілізації, урбанізації, електрифікації та індустріалізації діяльності людства. Наукові дослідження і підрахунки доводять, що за останні 50 років було використано кисню приблизно стільки ж, скільки за попередній мільйон років, або 0,02% від його запасу в атмосфері.

Як уже вище було сказано, забруднення атмосфери негативно впливає на здоров'я людей. За тривалої дії запилення і насиченого шкідливими газами повітря розвиваються пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма та інші хвороби органів дихання. Проведені дослідження медиків-науковців підтверджують, що забруднення повітря пошкоджує шкіру, знижує опір організму і в кінцевому рахунку призводить до погіршення загального стану здоров'я, росту захворюваності і смертності населення, виснаження трудового потенціалу будь-якої держави.

Забруднення атмосферного повітря промисловими викидами сприяє появі кислих дощів, "озонових дір", розвитку "парникового ефекту" на планеті. Заданими наукових досліджень до 60% озонового шару над Антарктидою вже знищено, а над Північною частиною земної кулі - від 9 до 20%. Це спричиняє зниженню захисної дії озону від сонячного ультрафіолетового опромінення і поширення захворювань шкіри, зору тощо.

Прогнози вчених засвідчують, що до 2025 р. світовий сумарний викид двоокису вуглецю від двигунів внутрішнього згорання може зрости з 25 до 44%, що в свою чергу зумовить посилення дії "парникового ефекту" (потепління клімату), а потім - танення льодовиків і значне підвищення рівня світового океану, яке призведе до порушення нормального функціонування екосистем. До 2030 р. очікується зростання середньорічної температури на планеті на 1,5 - 4,5°С, а це призведе до підняття рівня океану на 20-140см. Для економіки країн світу, особливо тих, що межують з океанами, будуть величезні матеріальні додаткові втрати. Наприклад, для економіки США матеріальні втрати оцінюються в межах 60 млрд. дол. Для країн інших континентів розташованих нижче рівня океану та для острівних держав втрати будуть ще більшими.

За даними Світової статистики нанесені щорічні збитки від деградації природи оцінюються у відсотках до ВНП: 0,4-2 - у розвинутих країнах (США, ФРН, Велика Британія, Нідерланди, Японія); 3-5 -у державах Східної Європи; 6-15 -у країнах СНД (на Україні -10-15%); 6-18 - у країнах "третього світу" (Нігерія, Буркіна-Фасо, Ефіопія тощо)1.

Через кризовий стан навколишнього природного середовища окремі території планети мають міжнародно визнаний статус зон екологічного лиха. До них, зокрема, належать: Азовське, Чорне, Балтійське та Японське моря, Урал, Арал, Приаралля, Перська і Мексиканська затоки, Кузбас, Тюменський нафтопромисловий регіон, Нова Земля, Сахель, Ефіопія та інші.

Серед Європейських країн Україна має найвищий інтегральний показник антропотехногенних навантажень на навколишнє природне середовище практично на всій території. Величезних розмірів набрали забруднення повітряного басейну, водних і земельних ресурсів у Чорнобильській зоні (Житомирська, Київська і Чернігівська області). Більшість населення України споживає неякісну питну воду, забруднені продукти харчування. Це в великій мірі сприяло стійкій тенденції до депопуляції населення. За останній період кількість населення України зменшилось майже на 5 млн. осіб. Практично йде процес виснаження національних продуктивних сил, який сьогодні уже досяг критичної межі.

Огляд світової екологічної ситуації і и оцінка наочно підтверджують наявність складних екологічних проблем, які мають важливе соціально-економічне підґрунтя і потребують термінового їх вирішення з метою недопущення переходу цих явищ за межу критичного стану.

Зростання просторових масштабів природокористування та посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків призвело до екологічної взаємозалежності держав, виникнення транскордонних екологічних ефектів антропотехногенної діяльності, експорт власних національних екологічних проблем за кордон. Тому проблеми сучасної екологічної ситуації практично торкаються всіх держав світу і їх вирішувати необхідно спільними зусиллями, маючи єдину програму розроблену і узгоджену з усіма зацікавленими державами і термінами її практичного втілення в життя.