Загальна соціологія - Примуш М.В. - § 29.2 Функції суспільної думки. Критерії і показники соціальної зрілості

Суспільна думка виконує цілий ряд функції, у тому числі:

• оцінну,

• орієнтуючу,

• виховну,

• регулятивну,

• функцію соціального контролю,

• функцію регламентації.

Усі вони є моментами основної функції регулювання. Суспільна думка впливає не тільки своєю оцінкою, але і визнанням певної цінності, що міститься в ній. Вона орієнтує, виробляє установку на формування певних якостей, лінії поведінки, тобто її ідеологічний вплив несе виховний заряд. Разом з тим вона підтримує одні види відносин, соціальні механізми і відкидає інші, регулюючи тим самим поведінку великих мас людей. У цьому плані можна говорити про захисну, директивну функцію, і всі ці функції тісно пов'язані між собою. При вивченні суспільної думки важливим завданням є вимір рівня її соціальної зрілості. Суспільна думка здобуває зрілість як функціонуюче утворення, проходячи складний шлях розвитку. В остаточному підсумку соціальна зрілість визначається тим, наскільки глибока суспільна думка виражає інтереси спільнот, тенденції прогресивного розвитку суспільства. У літературі пропонуються різні набори показників зрілості. Але справа не в повноті переліку. Важливо визначити критерій, що допомагає відбирати показники. Таким критерієм є глибина і повнота реалізації функцій суспільної думки. Він вимагає насамперед таких показників, що дозволяють судити про характер і вагомість думки, її стабільність, інтенсивність, поширеність.

Показником виступає соціальна спрямованість. Думки щодо соціальної спрямованості можуть бути передовими і відсталими, консервативними і новаторськими, позитивними і негативними і т. д. Показник — компетентність, інтенсивність (відбиває рівень зацікавленості, переконаності, наполегливості у відстоюванні позицій), стабільність, поширеність, результативність. Вивчення суспільної думки України в період виборчої кампанії по виборам у Верховну Раду показало, що думка про необхідність посилення зв'язків і розвитку співробітництва з Росією й іншими країнами СНД є широко розповсюдженою (за винятком західного регіону), стабільною (вона фіксувалося в 1991, 1992,2002 роках). На передодні виборів вона стала інтенсивною і робила регулюючий вплив. Здається, що саме під її впливом майже всі кандидати в депутати були змушені висловитися на її підтримку. У східному і південному регіонах дуже наполегливо відстоювали думку про офіційне проголошення двомовності. У Харкові, наприклад, ніхто з кандидатів не насмілився виразити незгоду з цим, хоча в програмах деяких політичних партій містилися такі заперечення.

Широко розповсюдженою, стабільною була думка про недовіру Верховній Раді. Вона була характерна для всіх регіонів (для жителів західного регіону в меншій мірі). 51 % населення заявили про те, що не мають ніякої довіри, 30 % сказали про незначну довіру і тільки 2 % виразили повну довіру.

Якщо думки зустрічають нерозуміння і протидію, то інтенсивна думка приймає характер соціально напруженої. Форми і рівні соціальної напруженості суспільної думки різноманітні. Вона може виражатися в підвищеній тривожності, більш чіткій поляризації думок і в їхньому протистоянні, конфлікті.

В умовах кризи суспільства інтенсивна суспільна думка, як правило, носить соціально напружений характер, тому що не задовольняються життєво важливі потреби й інтереси людей.

Соціальна напруженість підсилюється в зв'язку з поширенням соціального песимізму, стурбованості, непевності в майбутньому, підозрілості, агресивності, ціннісно-нормативним вакуумом, і внаслідок того, що суспільна свідомість не готова до сприйняття ряду соціальних проблем.

Як показали дослідження суспільної думки населення України в 1998—2002 рр., при загальному прийнятті ідеї ринку як і раніше сильна орієнтація на зрівняльні цінності, на допомогу з боку держави. Уявлення про те, що тільки держава може захистити людину від економічних труднощів було характерне для 70 % населення й у 1998, і в 2002. Тільки 19 % опитаних допускає велику різницю в доходах, більшості (63 %) імпонує ідеал рівного розподілу матеріальних благ. Більшість не підготовлена і до сприйняття ситуації з зайнятістю. І хоча більш 80 % знає про скорочення штатів, що почалося, безробіття сприймають як випадкове і тимчасове явище.

Для зняття соціальної напруженості необхідне твердження в суспільстві більш реальних уявлень про соціальні процеси.

В умовах кризи суспільна думка міняється особливо швидко. Протягом 1990 - 1993 рр. Інститут соціології АН України провів 7 соціологічних опитувань, матеріал яких свідчить, наприклад, про визначену динаміку думок з питань приватизації. У 1991р. більшість жителів висловилося за введення приватної власності на землю, дрібні і середні підприємства. Але в 1993р. таких було менше. У деяких регіонах істотно менше, що, схоже, пов'язане з дискредитацією ідеї в процесі "дикої" приватизації, яка збагачувала окремих осіб і вела до зубожіння більшої частини населення.

Разом з тим, у 1993р., у порівнянні з 1991р., зменшилося число тих, хто не висловив свою думку з приводу приватизації. Чітко визначилися полярні думки різних соціальних категорій. Поляризація думок була характерна і з інших питань, пов'язаних зі змінами в економіці. Це говорить про те, що йде активний процес формування суспільної думки.

Таким чином, представляється необхідним при соціологічному аналізі суспільної думки розмежовувати рівні й етапи його розвитку. Суспільна думка може існувати як особливого роду оцінне судження, як позиція, як практичне відношення, як виникаюча і функціонуюча думка. Різні види суспільної думки виконують специфічні функції, а, отже, їхній вимір вимагає особливих підходів, методів. При аналізі соціальної зрілості функціонуючої думки обов'язковим, наприклад, е вивчення рівня її соціальної напруженості.

Розвиток суспільної думки залежить від багатьох факторів, що діють на мікро- і макрорівнях. Це стан соціально-економічних процесів і політичних відносин у країні, моральна атмосфера, кризовий характер свідомості, рівень зрілості конкретних соціальних груп і багато іншого. У сучасних умовах загальною тенденцією розвитку є:

• зростання залежності процесу інституціоналізації суспільної думки, її ефективністю від розвитку демократії;

• посилення взаємозв'язку суспільної думки і засобів масової інформації.

Які ж канали одержання інформації про суспільну думку? У нашій країні дуже активно використовувався такий канал, як всенародні обговорення. Практично всі найважливіші законопроекти виносилися на всенародне обговорення, хоча це було фікцією, тому що не були ще розроблені реальні механізми обліку думок.

Особливим каналом є референдум, тому що фактично це не всенародне обговорення, а голосування населення з особливо важливих питань, що використовується органами влади для ухвалення остаточного рішення. В останні роки в політичному житті країни спостерігається захоплення референдумом. Різні політичні сили пропонують органам влади проведення численних референдумів. Але, якщо суспільна думка не склалася чи вона невиразна, суперечлива, референдум як голосування типу "так" — "ні" може тільки ввести в оману й ускладнити ситуацію.

Управлінськими ланками різного рівня широко використовувалися для аналізу суспільної думки вивчення листів різних груп населення, вивчення процедур і результатів зборів у трудових колективах і за місцем проживання, форумів, нарад, систематичних зустрічей керівників регіонів з населення й ін.

Ефективне використання всіх каналів, у тому числі засобів масової інформації, залежить від рівня розвитку демократії, культури, наявності реальних воль, прав особистості, волі слова, печатки, зборів і т. д.

Одним з каналів одержання інформації про суспільну думку є конкретно-соціологічні дослідження. На відміну від інших каналів, вони дозволяють не просто зафіксувати, але і виявити, вимірити рівень соціальної зрілості, напруженості думки, колізію думок. їхньою перевагою є наукова обґрунтованість, надійність. Разом з тим це трудомісткий і дорогий канал. Тому поряд із соціологічним аналізом суспільної думки варто використовувати і всі інші канали.

Особливого значення набувають соціологічні дослідження суспільної думки в умовах відновлення суспільства. Вони дають уявлення про інтереси, потреби, позиції соціальних спільнот, привертають увагу до реальних соціальних протиріч розвитку суспільства, їхнього власного становища і тим самим сприяють формуванню соціального мислення, активізації діяльності людей. Уже саме по собі звертання до вивчення суспільної думки робить виховний вплив, тому що створює обстановку довіри, поваги, будить свідомість, дозволяє реалізувати принцип гласності, мобілізує на певні дії.

При цьому сила виховного, регулюючого впливу соціологічних досліджень залежить від їхньої організації, зокрема, від своєчасного проведення, гласності матеріалів і висновків, організаційної завершеності. Дослідники від інформації про суспільну думку переходять до визначення оптимального шляху рішення практичних проблем, обґрунтовують правомірність використання тих чи інших форм, показників свідомості і діяльності, формулюють практичні речення, рекомендації і підводять до управлінських рішень.

В Україні створені центри спеціального соціологічного вивчення суспільної думки. Разом з тим, ще багато соціологічних Досліджень відрізняються кустарним характером, недостатньою оперативністю, низькою методологічною і методичною культурою проведення і використання результатів соціологічного аналізу. Варто враховувати, що діапазон інтерпретації і пояснення даних дуже великий і треба мати досвід, високу соціологічну культуру, щоб орієнтуватися в емпіричному матеріалі.

Забезпечення високої якості й оперативності соціологічних досліджень вимагає аналізу методики і техніки вивчення суспільної думки в інших країнах, особливо в США, де в цьому відношенні накопичений великий досвід.

Масові опитування в США з'явилися ще в XIX столітті. Спочатку вони носили характер так званих "солом'яних опитувань" — неофіційних підрахунків голосів виборців, яким займалися в період виборчих кампаній газети і журнали. Всесвітню популярність одержала діяльність з вивчення суспільної думки ж. "Літерарі дайджест", що розсилав мільйони бюлетенів своїм передплатникам, потім власникам телефонів і автомобілів. У 1924, 1928, 1932 роках він правильно пророчив результати виборів. Однак у 1936 році була допущена серйозна помилка. Журнал пророкував перемогу Лендону з рахунком 57,1 % голосів і поразку Рузвельтові з рахунком 42,9 %. У дійсності, Рузвельт здобув перемогу, одержавши 62,5 % голосів. Помилка була дуже великою — 19,6 %, і журнал змушений був відмовитися від опитувань.

Помилка була пов'язана з тим, що власниками автомобілів і телефонів у той час були тільки особи із середнім і вищим рівнем доходів. Тим часом Рузвельта підтримували і менш заможні шари. Крім того, не були враховані особливості поштових опитувань, при яких відповіді надсилають тільки найбільш активні респонденти. Основний недолік "солом'яних опитувань" — відсутність науково обґрунтованої вибірки, велика питома вага випадкових обставин. В американських роботах з суспільної думки фігурує приклад так званого "національного кукурудзяного опитування", що уособлює панування випадків. Бізнесмен зі штату Теннессі, що займався виробництвом кукурудзяних зерен, проводив опитування під час президентських виборів і правильно пророкував переможців. Метод його був простий: на всіх пакетах з кукурудзою, що продавалися в громадських місцях, були написані імена кандидатів у президенти. Покупці інтуїтивно вибирали пакети з зображенням кандидата, якому надавали перевагу.

У 30-х роках відбувається перехід до професіоналізму у вивченні суспільної думки. Вводиться в практику науково обґрунтована вибірка, більш ретельно розробляються анкети, створюються професійні підрозділи, зайняті опитуваннями. Новий етап у розвиток аналізу суспільної думки пов'язаний з ім'ям Д. Гелапп. У 1933 році він був директором дослідницького відділу рекламного агентства в Нью-Йорку, досліджував читаність газет і журналів, вивчав думку виборців, застосовуючи різні методики. У 1935 році він створює при Принстонському університеті Американський інститут суспільної думки. До речі, у 1936 році саме він проаналізувавши вибірку, пророчив помилку "Літерарі дайджест", і обґрунтував висновок про перемогу Рузвельта.

Інститут Геллапа проводить двічі на тиждень загальнонаціональні і регіональні опитування і публікує їхні результати в 150 газетах. Щомісяця видається журнал "Індекс суспільної думки", де публікуються результати з коментарями, діаграмами, схемами. Крім загальнонаціональних опитувань проводить опитування окремих груп населення, у тому числі студентів, молоді, конфіденційні опитування для комерційних і промислових сфер. Має 30 філій у 50 країнах.

У результаті багаторічного експериментування Д. Геллап зупинився на вибірці 1500 осіб, хоча в окремих випадках опитується 5000 і більше. Так, вивчаючи думки з приводу сухого закону, він опитав 12 тис. осіб і довів, що після 400 число супротивників закону залишалося більше 60 %. Опитування проводяться шляхом інтерв'ю, що триває від години до півтори годин. У 40-і - 50-і роки створюються соціологічні центри з вивчення суспільної думки в інших університетах, зокрема, при Чикагському, Колумбійському, Денверському, Мічиганському та ін. університетах.

Новий рубіж розвитку аналізу суспільної думки — 60-і роки. Створюється в 1963 р. інститут С. Харріса, який. спирається на 250 газет, що має філії в різних країнах, у тому числі, у Франції, Японії, Латинській Америці. С. Харріс опитує звичайно 1600 осіб, має кілька варіантів загальнонаціональної вибірки, що передбачає районування за регіонами, потім за видами поселенських утворень, за ділянками усередині цих утворень. Опитуються жителі 16 будинків у кожній ділянці. Як правило, у вибірці пропорційно представлені люди різного віку, освіти, груп доходу, віросповідання, чоловіки і жінки, білі і чорні.

У 1967 році створюється Національна Рада з опублікування даних опитувань, яка вимагає, щоб при публікації обов'язково вказувалися: число опитаних, вибірка, методика опитування, хто замовник і т. п. Створюється на базі бібліотеки в штаті Масачусетс Роуперівський науково-дослідний центр, у якому є банк соціологічних програм і банк даних соціологічних досліджень, проведених у США.

Відкриті загальнонаціональні опитування, проведені спеціальними інститутами, університетськими центрами, відрізняються високим професіоналізмом, мають солідне наукове забезпечення.

У свій час англійський соціолог Бенджамін Кідд заявив, що наука формування і виміру суспільної думки стає основною наукою цивілізації, оволодінню якої всі уряди і всі зацікавлені впливові угруповання присвятять у майбутньому свої зусилля. На прикладі США ми бачимо, як розвивалася ця наука, як зважувалися методологічні, методичні, організаційні питання вивчення суспільної думки, як функціонує суспільна думка як соціальний інститут.

План семінарського заняття

(2 год.)

1. Суспільна думка та її відмінність від оцінного судження, знання, переконання, настрою.

2. Функції суспільної думки. Критерії і показники соціальної зрілості. Канали вивчення суспільної думки і досвід її вивчення в інших країнах.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Суспільна думка як складний духовний елемент. Суспільна думка студентської молоді.

2. Вивчення настрою жителів Україні в період виборчих кампаній.

Додаткова література з теми

1. Высшая школа: испытание рынком. — М.: Изд-во МГУ, 1993.

2. Ганчев Д. Изучение и формирование общественного мнения. — М.: Мысль, J983.

3. Горшков М. К. Общественное мнение: история и современность. — М.: Изд-во политической литературы, 1988.

4. Заславская Т. И. Социализм, перестройка и общественное мнение // СОЦИС. —1991. — № 8.

5. Массовая информация и общественное мнение молодежи / Под. ред. Оссовского В. Л. — К.: Наукова думка, 1990.

6. Опитування громадської думки. Відп. ред. Паніна Н. В. — К., 1995.

7. Петровская Л. Н. США: политика сквозь призму опросов. - М,

8. Общественное мнение: стратегия массовых опросов ii СОЦИС. -1993. —№