Людина і світ - Юрій М.Ф. - § 7. Право в системі соціальних норм

Чому право - це "моральний мінімум"? У чому основний зміст права: забороняти чи дозволяти карати? Чому закон суворий, але в законах порятунок?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПОНЯТТЯ:

Соціальні відносини, соціальні норми, соціальний контроль, соціальні інститути.

Право займає особливе місце в системі соціальних норм, про що говорилось вище. Підкреслимо: сутність права наука визначає як нормативну форму організації суспільних відносин. При цьому, на відміну від всіх інших соціальних норм, правові норми носять загальнообов'язковий характер, закріплені в законах і інших установлених суспільством і державою правових актах, які покликані чітко визначати межі можливої поведінки і покарання за правопорушення.

МОРАЛЬ І ПРАВО

Вивчаючи характеристики різних соціальних норм, ви, мабуть, помітили, що усі вони певною мірою взаємозалежні. Особливо глибокий зв'язок моралі і права. Не випадково існує вислів, що право - " моральний мінімум". Мораль - це внутрішній, духовний регулятор нашої життєдіяльності, що дозволяє судити про добро і зло, гарне і погане як навколо нас, так і в собі самому.

Мораль і право дійсно мають ряд загальних, а точніше, наближених рис. Насамперед у них, як в особливих соціальних регуляторів, близькі соціальні завдання: сприяти суспільній згоді" гармонізації відносин між людьми, а також між людьми і навколишнім середовищем. Далі, у них близькі духовні, ідейні основи: обоє ці регулятори виходять з ідеї справедливості, гуманності. Нарешті, деякі учені відзначають, що і мораль, і право регулюють діяльність людей за допомогою особливих правил - норм. І в цьому, на їхню думку, також виявляється певна подібність.

Правове регулювання майже неможливе без опори на мораль. Більшість норм права, що містять заборони (особливо в карному праві), прямо започатковують себе з моралі (не порушувати особисту недоторканість, не ображати людини, не брехати, не обмовляти, не лжесвідчити, не брати чужого, не порушувати правил спільного проживання, суспільного порядку тощо).

І все-таки мораль і право - різні, самостійні, суверенні, як кажуть правознавці, соціальні регулятори, і кожний з них має свою особливу цінність. Здається, що ви і самі вже непогано це розумієте.

Справді, їхні відмінності видно вже в самій формі існування. Право завжди оформлене у вигляді державних чи міжнародних правових документів. Моральні ж принципи і норми неможливо уявити собі у формі якого-небудь , державного правового акта - закону, указу, наказу, постанови тощо.

А якщо подивитися глибше, у саму суть, то з'ясовується, що духовна основа моралі набагато ширша: тут і любов, і милосердя, і жаль, і великодушність, і всепрощення, і покаяння, і самопожертва, і багато чого іншого. Навіть найбільш справедливі і гуманні норми права не можуть дозволити собі всього цього: вони завжди зобов'язані бути строгими, визначеними, навіть жорсткими, інакше перестануть бути мірою, межею свободи.

По-різному забезпечується дотримання норм права і моралі, різні і наслідки їхнього порушення. Дія норм права забезпечується силою держави, за їхнє порушення неминуче покладене покарання у вигляді штрафів, конфіскацій, позбавлення волі тощо.

А якою силою забезпечується дія норм моралі? І які наслідки порушення цих норм? Подумайте.

Можна назвати ще одну відмінність - за сферою дії: сфера дії моралі також ширша правової. Мораль проникає в такі далекі куточки особистих, інтимних відносин, у такі таємні схованки душі, які неодмінно повинні бути закриті для сторонніх очей і вух, звичайно, для державно-правового регулювання. І це зрозуміло. Як сказала одна мудра людина: "Життя моєї душі належить тільки мені".

Далі нам необхідно глянути на право у всьому його гігантському обсязі.