Людина і світ - Юрій М.Ф. - ПЕРЕКОНАННЯ І ВІРА

Найчастіше віру пов'язують тільки з релігійним світоглядом, однак поняття віри значно ширше. Вірити можна не тільки в Бога, але й у можливість побудови певного суспільного устрою, успіх реформ, власні можливості тощо.

Як пов'язані знання, переконання і віра?

Ми знаємо те, що пізнали, що отримало підтвердження в наших практичних справах. Так, ми знаємо, що сонце сходить на сході, а заходить - на заході, і повсякденне життя постійно підтверджує це, роблячи наші знання міцними, перетворюючи їх у переконання. Ми переконані, що і завтра, і післязавтра, і через рік сонце буде сходити на сході, а заходити на заході. Наші переконання базуються на знаннях, але будь-яке знання кінцеве й обмежене. Воно обмежується можливостями людини, можливостями часу, у якому вона живе. Навколишній світ людини нескінченний у часі і просторі, він містить у собі нескінченно велику розмаїтість властивостей, якостей, явищ. Чи можна пізнати все? Нікому і ніколи. У світі завжди є щось недоступне нашому сьогоднішньому пізнанню" хоча, як уже говорилося вище, пізнаване взагалі. Там, де неможливо з тих чи інших причин пізнання, там нерідко відкривається поле діяльності для віри. Ми віримо там, де не знаємо точно.

Відзначимо відмінність віри і знання, скажемо словами Платона: "А тим часом переконанням володіють ті, що довідалися, і ті, що повірили ". Таким чином, бути переконаним у чому-небудь можна як на основі віри, так і на основі знання.

У переконанні-вірі переважає суб'єктивна впевненість. Вона може породжуватися неусвідомленими емоціями і почуттями, різноманітними інтуїціями. При цьому Немає потреби в аргументації, раціональній доказовості. На противагу цьому для переконань-знань характерна опора на достовірну інформацію, логічну обґрунтованість.

У житті людини важливу роль відіграє кожен з цих видів переконання. Переконання це усвідомлена потреба особистості діяти відповідно до своїх ціннісних орієнтацій.

Давно помічено, що особисто значимі, дорогі людині переконання багато в чому визначають її практичну діяльність, поведінку. І не випадково багато хто самовіддано відстоює їх.

Переконання притаманні людині з будь-яким типом світогляду, але джерела їх різні. Одним з них є життєвий досвід. Осмислюючи реальні факти свого повсякденного буття, життя оточуючих людей, людина приходить до важливих для себе висновків і узагальнень. Нерідко переконання виникають не в результаті міркувань, а в підсумку мимовільного засвоєння якоїсь думки, готового висновку чи під впливом почуттів і настроїв.

Наведемо невеликий приклад. В одній зі шкіл старшокласникам була запропонована анкета, що містила наступні питання:

1. Упевнений, що школа дає нам багато зайвих знань: так, ні, не знаю (виберіть відповідь).

2. Моя впевненість заснована на:

а) інтуїції;

б) особистому досвіді;

в) досвіді моїх батьків;

г) думці багатьох, що закінчили школу;

д) спостереженні за долею випускників;

е) вивченні зв'язку між шкільною успішністю і життєвим успіхом.

На перше питання більшість відповіла позитивно. Відбираючи відповіді, багато хто виділили пункти в) і г). А який би вибір зробили ви?

Джерелом переконань може стати наука і теорія. Сила таких переконань у їх обґрунтованості, аргументованості. Разом з тим, залишаючись тільки "головними" і книжковими переконаннями, вони можуть не витримати іспиту в зіткненні з особистим досвідом, повсякденністю.

ФІЛОСОФІЯ ЯК ТЕОРЕТИЧНА ФОРМА СВІТОГЛЯДУ

Співвідношення філософії і науки, а також інтерпретація наукового світогляду і філософії як теоретичної форми світогляду залежать від розуміння природи філософських знань і ролі науки в існуванні людини й суспільства.

Багато філософських шкіл і напрямів, особливо сучасних, свідомо уникають розгляду чи то наукових, чи то світоглядних проблем. Через це з'являються такі трактування співвідношення філософії і науки, розуміння специфіки наукового світогляду і філософії як його теоретичної форми:

1. Філософія - це наука про найбільш загальні закони природи, суспільства, пізнання або філософія - це наука про методи і форми пізнання, тобто методологія науки.

2. Філософія - це не наука. Це світогляд (певний тип світогляду, відмінний, наприклад, від релігійного і міфологічного).

3. Філософія це і наука, і світогляд, тобто філософія виконує в культурі, духовному житті суспільства функції науки і функції світогляду.

Розглянути співвідношення філософії і науки, визначити роль філософії у життєдіяльності людини, духовній культурі суспільства можна лише у широкому соціально-історичному контексті, тобто не з погляду якоїсь окремої філософської школи, а з погляду всієї історії культури і філософії крізь призму всієї сукупності філософських знань, ролі філософії, її впливу на розвиток науки і пізнання.

Філософія, філософське знання виконують такі функції:

1. Наукова. У філософських ученнях на основі узагальнення, аналізу знання, набутого завдяки природничим і гуманітарним дисциплінам просвіт (його структуру, закономірності) створюється цілісна картина світу, розглядається питання про природу людини, її походження й способи існування. Таким чином, філософія це узагальнене знання про світ у цілому, основні сфери його буття (про природу, суспільство, свідомість), а також закономірності функціонування й розвитку сфер.

2. Логіко-методологічна, або гносеологічна. У філософії досліджується пізнавальна діяльність людини в усіх її аспектах (див. додатково тему "Пізнання").

3. Світоглядна. Це одна із головних функцій. І в цьому плані філософія багато в чому збігається із світоглядом і називається системно-раціоналізованим світоглядом.

Науковий світогляд - це також системно-раціоналізований світогляд. Проте науковий світогляд неможливий без філософського знання. Сама по собі наука (прикладна чи теоретична), наприклад, математика, фізика, хімія, біологія, психологія і т. д. не може бути світоглядом. По-перше, тому що наука досліджує окремі, відносно автономні системи, грані буття світу чи людини. По-друге, мета наукового пізнання і науки - отримання справжнього знання про світ, про те, як він влаштований і які його закономірності, з особливої точки зору, передусім безвідносно до об'єкта пізнання.

Наукове знання повинно бути максимально очищене від спотворень, які привносить суб'єкт пізнання своїми органами чуттів, ступенем розвитку мови, понятійного апарату і т. д. Воно має бути так само максимально незалежне від оціночного ставлення, тобто безвідносне у створюваній картині світу і сутності людини від цілей і цінностей людського існування, уявлень про сенс життя.

Науковий світогляд ґрунтується на принципах раціонального пізнання, має чітку структуру, логічно оформлений. Він відкидає догматизм, виходить із критичного ставлення до змісту світоглядних уявлень, спирається на обов'язкову їх практичну перевірку. Науковий світогляд є базою для формування переконань.

Відповідаючи за своєю природою теоретичному рівню світогляду, науковий світогляд може бути названий світорозумінням.

Науковий світогляд - не антипод філософського як теоретичної форми світогляду, а філософськи осмислене знання. Це філософська концепція, що ґрунтується на науковому пізнанні світу й людини. У цьому плані слід розуміти и інший статус філософії як науки. "Якщо існує наука, справді необхідна людині, то це та, якій навчаю я, а саме: належним чином знати вказане людині місце у світі і з якої можна навчитися того, яким слід бути, щоб бути людиною", говорив І. Кант.

Філософія - це історична форма світогляду або сиетемно-раціоналізований світогляд. Будь-яка філософська концепція завжди виражає певні світоглядні настанови. Навіть твердження про те, що філософія - це не світогляд, розкриває певну філософську позицію, тобто дає світоглядну оцінку самій філософії.

Філософія є теоретичною формою світогляду, тому що у вирішенні онтологічних і гносеологічних проблем виходить із світоглядних принципів та настанов. Вона пропонує їх розв'язання стосовно буття людини, через розуміння її сутності і призначення.

Філософія виконує функції світогляду в його теоретичній формі ще Й тому, що все аксіологічне знання (етика, естетика) - предмет філософського дослідження. Філософія є системно-раціоналізованим світоглядом, оскільки вирішення світоглядних проблем ґрунтується на принципах і методах теоретичного пізнання. А це передбачає дотримання законів мислення, правил висновку і доведення. Філософія ґрунтується на властивих теоретичному й науковому пізнанням формах відображення - поняттях, судженнях, висновках, концепціях. На основі створюваної картини (моделі буття світу й людини) вибудовується світоглядна концепція, де не лише вказуються життєві орієнтири, а й здійснюється логічно послідовне обґрунтування цілей, цінностей людського індивідуума, розкривається його призначення, аргументується вибір сенсу життя.