Людина і світ - Юрій М.Ф. - СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ОСОБИСТОСТІ

Від людини, що займає соціальний стан, оточуючі очікують відповідної поведінки. Приміром, статус учителя припускає конкретний набір дій (проведення уроків, перевірка зошитів, зустрічі з батьками учнів), певну манеру спілкування зі школярами, колегами (стриманість, тактовність), досить строгий стиль в одязі. Зовсім іншої рольової поведінки очікують, приміром, від поп-зірки.

Опанувати соціальними ролями, яких, як і статусів, у людини безліч, буває непросто. Часом людина поводиться зовсім не належно до своєї статусної ролі. Уявімо собі літнього академіка, що, виступаючи на науковій конференції, говорить на молодіжному сленгу, а після засідання відправляється на дискотеку. Чи ігуменю монастиря, що фотографувалася у вечірньому одязі для модного журналу. Звичайно, наш час не знає таких твердих обмежень і умовностей за рангом та чином, як, припустимо, станове суспільство Середньовіччя. Проте розбіжність очікуваного відповідно до статусу поведінки і реальних вчинків особистості викликає нерозуміння з боку навколишніх, а нерідко й осуд.

Слово "роль" найчастіше пов'язують з театральною дією. Саме порівняння ролі людини в суспільстві й образному її втіленні актором на сцені дозволило Шекспірові заявити вустами одного з героїв п'єси "Як вам це сподобається?":

Увесь світ - театр.

У ньому жінки, чоловіки - всі актори.

У них є виходи, відходи.

І кожен не одну відіграє роль.

Сім дій у п'єсі тій.

Дитина, школяр, юнак, коханець,

Солдат, суддя, старий.

І все-таки в реальному житті ролі людини не замовлені їй від народження. Людина одночасно й автор, і актор нею самою написаної драми. Інша справа, що роль свою їй доводиться і "писати", і "грати", виходячи зі сформованих вимог суспільства стосовно неї (не виключаючи, звичайно, її власних цілей і здібностей).

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Оволодіння людиною набором ролей нерозривно пов'язано з засвоєнням соціальних норм. Саме з їхньою допомогою суспільство пред'являє своїм представникам ті вимоги, які повинні задовольняти їхню поведінку (згадаєте основні види соціальних норм).

Процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і духовних цінностей називається соціалізацією.

Поза постійними зв'язками з іншими людьми соціалізація неможлива. Особливо ці контакти важливі в ранньому віці. Відомо чимало випадків, коли діти, через різні причини, були різко обмежені в спілкуванні з оточуючими людьми. Це завдавало розвитку дитини непоправний збиток.

Вже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її відносини з матір'ю, а потім з іншими близькими, починається перший етап соціалізації особистості. Надалі велику роль у збагненні світу дорослих набуває гра. У ній діти часто наслідують дорослим, приймають, за висловом одного психолога, ролі іншого. Згадайте свої ще недавні дитячі ігри: ким тільки в них ви не були! - будівельниками, шоферами, лікарями, продавцями; хлопчики грають "у війну ", дівчатка - "у доньки - матері".

У спілкуванні з дорослими, у грі дитина поступово вчиться бачити себе так, як її бачать інші, у неї розвивається самопізнання. З цього моменту, вважають психологи, можна говорити про соціальну особистість.

Приблизно до 8-9 років освоюється інший тип ігор - гра за правилами. З цього віку стають зрозумілими ідеї справедливості, рівної участі. А скільки емоцій викликає свідоме відхилення одного з учасників від прийнятих правил; його обвинувачують у шахрайстві, нерідко виключають із гри. Таким чином, норма, правило вже сприймаються як щось необхідне і дотримуване усіма. Виникає основа для початку досить тривалого процесу усвідомлення моральних норм, духовних цінностей, що затвердилися в даному суспільстві.

Соціалізація особистості продовжується надалі і, на думку багатьох дослідників, супроводжує людину все життя. Соціалізація дорослої людини - це освоєння нею нових соціальних ролей: працівника, батька, дружини, керівника і багатьох інших.