Людина і світ - Юрій М.Ф. - ЩО Ж ТАКЕ ДЕМОКРАТІЯ?

Що таке демократія? У чому її достоїнства і недоліки? Чи може і як українська молодь сприяти ствердженню демократії в країні?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Про політичні режими, про афінську демократію, про погляди Платона й Аристотеля на демократію, а також про політичні еліти і участь громадян у політичному житті.

Багато мислителів минулого, описуючи ідеальні моделі суспільного устрою, називали демократію найбільш раціональною і справедливою формою правління. Інші, навпаки, бачили в демократії приховану загрозу руйнувань для суспільства.

ЩО Ж ТАКЕ ДЕМОКРАТІЯ?

Нагадаємо, що термін "демократія" походить від грецьких слів demos і kratos, що означає "народі влада", тобто "народовладдя" або "правління народу". З часом її первісний зміст розширився. Сьогодні під демократією розуміється форма державного устрою, політичний режим, при якому народ служить джерелом державної, політичної влади (спираючись на поняття "демократичний політичний режим", назвіть основні ознаки демократії).

Провідними демократичними ознаками (принципами) є народовладдя, рівноправність громадян (незалежно від статі, мови, соціального походження тощо) і свобода особи, виражена в її природних і невідчужуваних правах.

Принцип народовладдя реалізується на основі рівних для всіх політичних прав у представницькій і безпосередній демократії.

Представницька демократія - це участь громадян у діяльності органів державної влади, прийнятті і реалізації політичних рішень через обраних представників, що покликані виражати на державному рівні інтереси народу. В даний час представницька демократія є основною нормою народовладдя і знаходить концентроване вираження в парламентаризмі (про нього мова йтиме нижче).

Безпосередня (пряма) демократія - це прямий, без посередників, вплив громадян на політичні рішення і дії державних органів та посадових осіб. До проявів безпосередньої демократії відносяться зібрання, збори, вибори, референдуми (з лат. referendum - те, що повинно бути повідомлено) - голосування з найбільш важливих питань державного і громадського життя.

ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ

На думку багатьох учених-політологів, плюралізм є повною протилежністю монополістичного принципу організації суспільства. Вони вважають, що різнорідність суспільних елементів - важлива, але не єдина ознака плюралізму. Він включає і ряд інших взаємозалежних ознак, зокрема стимулювання різноманітності громадського життя шляхом створення умов для конкуренції й опозиції. Це значить, що в суспільстві не забороняється, а, навпаки, заохочується розвиток різноманітних форм власності, утворення і діяльність різних політичних партій, громадських організацій, культурних установ тощо. Саме завдяки такій розмаїтості в суспільстві створюється необхідна система стримувань і противаг, досягається баланс між різними елементами, які, конкуруючи один з одним, сприяють соціальному прогресу в цілому.

Самостійність і рівноправність різноманітних елементів суспільства ще одна важлива ознака плюралізму. Тільки завдяки тому, що надається кожному соціальному інституту, кожному громадянину рівна самостійність у визначенні своїх цілей і дій, у суспільстві створюються сприятливі умови для творчості, пошуку альтернативних шляхів розвитку.

Плюралізм припускає наявність такої ознаки, як відмова від диктатури і насильства, вирішення конфліктів неодмінно в рамках закону, мирними способами. До них відносяться терпимість до опонентів (супротивників у публічній бесіді, дискусії тощо), готовність до компромісів, пошук консенсусу (згоди).

Найважливішим проявом політичного плюралізму є багатопартійність. Під багатопартійністю найчастіше розуміють наявність двох і більше партій. Але варто розрізняти багатопартійність як суспільне явище, тобто існування в тій чи іншій країні більше однієї партії, і багатопартійність (або двопартійність) як систему партійної влади, тобто особиста участь партій у виборчих кампаніях і діяльність представників цих партій в органах влади. Більшість учених сходяться на думці, що в будь-якому випадку в порівнянні з однопартійною багатопартійна або двопартійна система політичної влади більш прогресивна, тому що правляча партія проводить свою політику не за обставин політичного монополізму, а в постійному пошуку консенсусу з представниками інших політичних сил. Причому виконавча влада в західних демократіях діє, як вам відомо, під контролем законодавчої влади і нерідко в протиборстві з нею, а в законодавчих органах завжди та чи інша кількість мандатів знаходиться в руках опозиційних партій. Це і є система противаг, що характеризують плюралізм.

Однак діючі механізми дво- або багатопартійної системи не ідеальні. Так, хоча формально в багатьох країнах Заходу і проголошена рівність усіх партій, насправді кандидати дрібних партій, як і незалежні кандидати, не мають можливості широко використовувати засоби масової інформації для пропаганди своїх ідей. Так, під час виборчої кампанії 1980 р. у США Дж. Картер і Р. Рейган витратили 18 млн. доларів тільки на телевізійну рекламу. Невелика партія навряд чи мас у своєму розпорядженні такі засоби. Не випадково при наявності безлічі партій політичною ареною заволодівають великі традиційні партії, які чергують біля влади і володіють значними коштами.

ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ
ПАРЛАМЕНТАРИЗМ
СУЧАСНЕ ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ
§ 48. Політичний статус особистості
ОБ'ЄКТИВНО МОЖЛИВІ ПОЛІТИЧНІ РОЛІ ОСОБИСТОСТІ
ЧОМУ ГРОМАДЯНИНУ НЕОБХІДНА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА?
ЧИ СКЛАДНА РОЛЬ ВИБОРЦЯ?
РОЗДІЛ 11. ДУХОВНІ ЦІННОСТІ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА
§ 49. Духовна культура
ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО В КУЛЬТУРІ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru