Соціальна географія - Шевчук Л.Т. - 3.6. Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

У XXI ст. особливо інтенсифікується вдосконалення та збагачення новими термінами і поняттями понятійно-термінологічного апарату соціальної географії та регіональної соціальної географії. Воно відбуватиметься в кількох напрямах:

1. У першій половині XXI ст. низка досліджень у царині згаданих галузей знань здійснюватиметься традиційно. Отже, і збагачення понятійно-термінологічного апарату відбуватиметься традиційно: створення нових понять і термінів у процесі отримання нових знань про досліджувані соціальні об'єкти, процеси і явища в умовах переважного застосування традиційних методів дослідження. Розвиватимуться понятійно-термінологічні системи, що використовуються в соціальній географії та регіональній соціальній географії і є вже практично сформованими. Серед таких систем — ті, про які вже згадувалося в попередніх розділах посібника: понятійно-термінологічна система "Соціальна географія", "Регіональна соціальна географія", "Соціальні об'єкти", "Соціальні відношення", "Соціальні процеси", "Сакральна географія", "Релігія", "Медична географія", "Географія культури", "Культура" та ін.

2. Понятійно-термінологічний апарат соціальної географії і регіональної соціальної географії отримає новий якісний зміст внаслідок соціогеографічних досліджень у межах нової парадигми XXI ст. На основі таких досліджень сформуються нові понятійно-термінологічні системи, наприклад, "Соціальні поля регіональних суспільних систем", "Регіональні соціальні простори", "Регіональні соціальні часи"" "Інформаційне поле".

3. Нові терміни та поняття у межах соціогеографічних наук виникатимуть внаслідок відкриття нових соціальних законів і формування нових концепцій, на основі чого будуть створені такі нові понятійно-термінологічні системи, як "Соціальні моделі розвитку регіональних суспільних систем" та ін.

4. Відбудеться "вибухоподібний", дотепер ще непередбачуваний, поділ у точках біфуркації (лат. bifurcus — двозубий, роздвоєний) галузей соціальної географії на всіх ієрархічних рівнях (глобальному, національному, регіональному), утворяться нові галузі соціогеографічних знань, що вимагатимуть опису за допомогою нових понятійно-термінологічних систем.

5. Отримає розвиток віртуалістика — наука, яка займатиметься вивченням основ віртуальних галузей знань. Оскільки мета цієї науки — розроблення теоретичних основ усвідомлення людиною і людством шляхів реалізації віртуальних комунікаційних задумів і намірів, то їх досягнення стане можливим лише після створення відповідного понятійно-термінологічного апарату. У зв'язку з тим, що віртуалістика розроблятиме основи віртуальних соціально-географічних знань, вона, безумовно, збагатить понятійно-термінологічний апарат соціальної географії, регіональної соціальної географії.

6. Понятійно-термінологічний апарат соціальної географії і регіональної соціальної географії розвиватиметься в процесі подальшого розгортання досліджень у межах:

6.1. Реальної віртуальної соціальної географії та реальної віртуальної регіональної соціальної географії. У дослідженнях названих видів соціогеографічних галузей знань використовують нові поняття, зокрема поняття "соціальна дія інформаційних технологій" (Social impact of ІСТ), його зміст трактується як дія інформаційних технологій на суспільство: працю і зайнятість, економіку, сфери освіти та культури, соціальну структуру, дім і родину, на повсякденне життя загалом.

6.2. Штучної віртуальної соціальної географії у межах сучасних комп'ютерних технологій штучної віртуальної регіональної соціальної географії. Достатньо зазначити, що у межах цих видів галузей соціогеографічних знань уже оперують поняттями, наприклад, "телекомунікації" (Telecommunications), під якими розуміють процес дистанційного передавання даних на засадах інформаційних технологій та ін.

6.3. Комп'ютерної технологічної віртуальної соціальної географії та комп'ютерної технологічної віртуальної регіональної соціальної географії. У межах згаданих видів соціогеографічних наук нові терміни та поняття використовуються чи не найширше. Розкриємо зміст найуживаніших з них:

— телеконференція (Teleconference) — вид заходу, в якому групова комунікація здійснюється між територіально розподіленими учасниками за допомогою технічних засобів (наприклад, телефонна конференція, аудіоконференція, чат, поштові конференції, відеоконференції тощо).

— телематика (Telematics) — це, по-перше, застосування інформаційних технологій для надання послуг, які задовольняють інформаційні потреби користувача; по-друге — об'єднання телебачення з комп'ютерними пристроями для інтегрування обробки і передання інформації.

— телемедицина (Telemedicine) — напрям у медицині, заснований на використанні телекомунікацій для адресного обміну медичною інформацією між спеціалістами з метою підвищення якості та доступності діагностики і лікування; обов'язкова умова адекватного обміну медичною інформацією — узгоджена підготовка медичних даних і знань для передання їх каналами зв'язку.

— телепослуга (Teleservice). Телемедицина трактується і як сукупність послуг, що надаються дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

— телеробота (Teleworking) — діяльність, що реалізується з використанням інформаційно-комунікаційної інфраструктури, у місці, віддаленому від місця використання результатів цієї роботи;

— узагальнення інформації (Information generalisation) — перетворення інформації про існування розмаїття простих поодиноких подій в інформацію, наявність певної події вищого рівня, куди ці поодинокі події входять як окремі її елементи;

— універсальна послуга (Universal Service) — забезпечення загального доступу до інформаційно-комунікаційної інфраструктури за прийнятною ціною державними або приватними операторами незалежно від географічного місцеперебування користувача.

— фірмова структура ринку інформації й інформаційних послуг — мережа організацій, які накопичують, переробляють і реалізують інформацію. Фірмову структуру ринку формують: автори баз даних; фірми-власники інформаційних систем; фірми-власники засобів комунікації; консультаційно-дослідницькі фірми та внутрішньо-фірмові інформаційні служби; кінцеві користувачі інформації;

— цифрова економіка (Digital economy) — економіка, яка здійснюється за допомогою цифрових телекомунікацій;

— цифрова ера (Digital age). Термін виник завдяки процесу глобального поширення цифрових технологій, оскільки цей процес суттєво впливає на велику кількість соціально-культурних аспектів сучасного життя. Якість інформації (Information quality) — сукупність властивостей, що відображають ступінь придатності конкретної інформації про об'єкти та їхній взаємозв'язок, для досягнення цілей, які висуваються перед користувачем.

Підсумовуючи, наголосимо: окреслених напрямів і наведених прикладів достатньо для усвідомлення можливостей і обсягів розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії та регіональної соціальної географії у XXI ст.

Запитання для контролю

1. Що слід розуміти під парадигмою науки?

2. Яка відмінність між теорією і концепцією?

3. Розкрийте суть нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

4. Що слід розглядати як нові точки відліку в новій парадигмі суспільної географії?

5. Розкрийте проблеми окреслення сутності суспільного менталітету та суспільного інтелекту.

6. Проаналізуйте сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

7. Які завдання подальшого розвитку віртуальної соціальної географи?

8. Відстежте можливі напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географи у XXI ст.

9. Яка відмінність між видами віртуальної соціальної географії?

10. Розкрийте суть і роль концепції соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту в соціальній географії.

Список рекомендованої літератури

1. Джонстон Р. Дж. География и географы. — М.: Прогресс, 1987.

2. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища шк., 1996.

3. Соціально-економічна географія / За ред. О. І. Шаблія. — Львів: Світ, 1994.

4. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник / Укл.: В. І. Воловин, В. І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. За загальною редакцією В. І. Воловича. — К.: Укр. Центр духовної культури, 1998.

5. Топчіев О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астро-принт, 2001.

6. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

7. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: Львів, нац. ун-т ім. І Франка, 2001.

8. Шевчук Л. Т. Основи медичної географії. — Львів, 1997.

9. Шевчук Л. Т. Сакральна географія. — Львів: Світ, 1999.