Місто становить складне соціально-просторове утворення, до якого, крім природного і матеріально-речового компонентів, входять населення, виробництво і споживання, тому воно і вивчається багатьма науками і є предметом міждисциплінарних досліджень. Місто є предметом соціологічного аналізу насамперед як історично сформована стійка спільнота людей, що мешкають на одній господарчо освоєній території і суспільно організовані системою економічних, соціальних, політичних і соціально-психологічних зв'язків та відносин.
Перші емпіричні дослідження, що започаткували наукові дослідження проблем міста, були проведені у США в 20— 30-х pp. XX ст. (Р. Парк, Е. Берджес, Р. Маккензі, Л. Вірт, Р. і X. Лінд). їх досить бурхливий розвиток був спричинений швидким зростанням міського населення, яке вже до 1920 р. перевищило кількість мешканців сільської місцевості. Вельми інтенсивний процес урбанізації у США супроводжувався значним припливом іммігрантів з інших країн, що призвело до зламу, зіткнення традиційних життєвих підвалин місцевого і прибулого населення, загострило соціальні й національні суперечності, породило безліч інших проблем. Ці обставини зумовили формування і розвиток американської соціології в перші десятиліття XX ст. як соціології міських проблем.
Соціологічні дослідження міста в Україні розгорнулися наприкінці 50-х pp., коли швидке зростання міських населених пунктів гостро поставило питання про шляхи їх подальшого розвитку. Структура і напрями досліджень формувалися відповідно до основних функцій міст (як соціальний осередок суспільства, як соціально-територіальна спільність, як середовище життєдіяльності людей).
У межах першого напряму особливе місце посідають загальнотеоретичні проблеми: специфіка урбанізації в різних соціальних умовах, зв'язок індустріалізації та урбанізації тощо. Сюди ж належать розробки проблем управління, соціального прогнозування і планування, забезпечення комплексності соціально-економічного розвитку міста.
Другий напрям досліджень охоплює процеси, що відбуваються в міських спільнотах. Передусім, це формування соціально-демографічної і соціально-професійної структури міста, особливостей функціонування його соціальних інституцій, міський спосіб життя, міська культура, специфіка спілкування у міському середовищі тощо.
Предметом третього напряму досліджень є взаємодія населення міста з його соціальною інфраструктурою (проблеми її розвитку, вдосконалення відповідно до потреб городян у житлі, різних формах і видах побутового, соціального і культурного обслуговування). Тісно пов'язані з цим дослідження соціальних проблем архітектури, планування і розбудови міських населених пунктів. Метою таких досліджень є забезпечення соціального обґрунтування рішень, що приймаються з питань містобудування.
У цілому соціологія міста охоплює досить широке коло проблем. Деякі з них, зокрема розробка соціологічної теорії міста, соціальні закономірності урбанізації, створення системи показників розвитку соціальної інфраструктури і ряд інших, досліджені недостатньо і потребують подальших зусиль соціологів.
Специфіка соціальної роботи в місті визначається низкою факторів:
— чисельністю мешканців: мале місто, велике місто, проблеми урбанізації, корінне населення і переселенці;
— регіональними особливостями: аграрний, промисловий, курортний, науково-дослідний регіони тощо;
— демографічними особливостями: демографічний склад населення — віковий і національний склад, соціальний статус тощо;
— розгалуженою інфраструктурою;
— рівнем економіки;
— більшими потребами у послугах і соціальній допомозі;
— рівнем культури;
— рівнем соціальної напруженості і соціально-психологічного навантаження.
У місті спостерігається весь спектр надання соціальних послуг в системі міністерств праці і соціальної політики, освіти і науки, охорони здоров'я, соціальних службах для молоді, культури, спеціалізованих службах і закладах — індивідуальна, групова, колективні форми роботи. Однак найбільш поширеною формою соціальної роботи в місті у західних країнах є робота на місцевому рівні — в общині, громаді, ком'юніті. Ця тенденція спостерігається і в нашій країні: надання соціальних послуг здійснюється на рівні районних (міських) державних адміністрацій.
Таким чином, соціальна робота в сільській місцевості перебуває на низькому рівні й вирізняється нерозвиненістю соціальної інфраструктури соціальних служб для селян, низьким рівнем життя, зниженням демографічного стану і міграцією молодого населення у місто, відсутністю потреби в соціально-психологічній допомозі внаслідок особливостей розвитку сільської громади і традицій життя, браком кваліфікованих спеціалістів. Соціальна робота як особливий вид надання соціальної допомоги більше розвинена у місті і характеризується комплексом соціально-психологічних і економічних проблем суспільства та рівнем задоволення соціальних потреб окремих громадян.
Основна література
Сільська молодь України в період політичних та економічних трансформацій: настрої, орієнтації, сподівання. — К., 1998. — 167 с.
Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. Е.И. Холостова, А.С. Сорвина. — М.: ИНФРА, 2001. — С. 270—278.
Соціально-економічні проблеми дитинства в сучасному українському селі. — К.: Академпрес, 1998. — С. 27—61.
Соціальне становище сільської жінки в Україні. — К.: Академпрес, 1998. — С. 31—45.
Соціологія: Короткий енцикл. слов. / Під заг. ред. В.І. Воловина. — К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. — С. 554— 555.
Теми для дискусії
1. Соціальна інфраструктура та її вплив на сутність соціальної роботи: діяльність закладів освіти, культури, охорони здоров'я, праці і соціальної політики, соціальних служб в сільській місцевості і великому місті.
2. Вплив рівня життя, традицій населення на запити у соціальних послугах відповідно до територіальних особливостей.
3. Специфіка соціальної роботи у сільській місцевості. Фактори, що впливають на активізацію соціальної роботи на селі.
4. Наукові дослідження з вивчення проблем міста — дослідження міста як соціального осередку суспільства, соціально-територіальної спільноти, середовища життєдіяльності людей. Фактори, що визначають специфіку соціальної роботи у місті.
2.3. Соціальна робота в системі охорони здоров'я
2.4. Соціальна робота в системі освіти
Особливості соціально-педагогічної роботи в системі вищої освіти.
2.5. Соціальна робота у сфері культури
Соцанімація
2.6. Партнерство соціальних служб та благодійних і громадських організацій
Механізм соціальних взаємовідносин держави і некомерційних організацій
Надання послуг
2.7. Соціальна робота на підприємстві