1. Дослідження, діагностика, прогноз розвитку проблеми: дослідження причин проблеми, стану її розвитку, чинників, які її визначають; аналіз ефективності реалізації профілактичних програм.
2. Попередження негативної дії об'єктивних факторів: вплив на об'єктивні (природні, матеріальні, економічні) причини і чинники проблеми (подолання, нейтралізація, попередження, компенсація наслідків).
3. Попередження негативного впливу соціального оточення: розповсюдження негативних цінностей, взірців поведінки, захист від шкідливої дії інших людей.
4. Підвищення ресурсів середовища: створення чи підвищення можливостей для подолання проблеми і факторів, які її створюють, пошук альтернативного проблемі способу життя, повноцінного задоволення потреб індивідів.
5. Формування адекватного уявлення про проблему і ставлення до неї: формування свідомого ставлення людей до проблеми та її причин (знань, поглядів, переконань, установок тощо).
6. Виявлення і корекція особистісних якостей, які знижують адаптивні можливості людини: попередження негативного розвитку, нейтралізація і корекція прояву негативних ознак особистості.
7. Розвиток якостей, які підвищують адаптивні можливості людини: розвиток якостей, необхідних для подолання проблеми.
8. Організація та координація профілактичної роботи.
Методи профілактичної інтервенції
Профілактична інтервенція — цілеспрямований вплив на цільову групу профілактики з метою зміни її ставлення до проблеми і подолання суб'єктивних факторів, властивих її представникам (уявлення, погляди, переконання, мотиви, інтереси, звички, стереотипи поведінки, ціннісні орієнтації), які призводять до проблеми. Вона, як правило, здійснюється шляхом інформування представників цільової групи і залучення їх до певних видів діяльності. Профілактична інтервенція має допомогти людині змінити свою поведінку стосовно проблеми — навчитися не створювати чи уникати її.
Для визначення змісту і методів профілактичної інтервенції необхідно проаналізувати особливості цільової групи профілактики. При цьому слід враховувати особливості конкретних осіб чи груп, на які спрямовується профілактика в момент профілактичної інтервенції.
· Як ставляться представники цільової групи до проблеми (явища): позитивно, негативно, нейтрально чи не знають про проблему? У чому причини такого ставлення?
· Що представники цільової групи знають про проблему? Які з них некоректні? Яких знань не вистачає для свідомого вибору поведінки стосовно проблеми?
· Які особливості поведінки, способу життя цільової групи сприяють появі, загостренню і неподоланню проблеми?
· Як представники цільової групи ставляться до профілактики цієї проблеми? Яка можлива мотивація їх участі у профілактичних заходах?
· Яка інформація може змінити некоректні уявлення, ставлення і поведінку представників цільової групи щодо проблеми, забезпечити адекватні уявлення, свободу свідомого вибору поведінки?
· Які уміння і навички, особистісні якості бажано сформувати представникам цільової групи для подолання проблеми та її причин?
· Які вікові, статеві, соціокультурні особливості цільової групи необхідно врахувати при визначенні змісту профілактичної інтервенції? Яка інформація і діяльність можуть бути незрозумілими, неприйнятними, шкідливими для них, зважаючи на наведені особливості?
· У яких формах і за допомогою яких методів профілактична інтервенція буде найбільш ефективною і досяжною для цільової групи?
Основні методи профілактичної інтервенції: лекція, бесіда, дискусія, дискусія театралізована, диспут, кіно-, відеолекторій, рольова гра, тренінг, соціальна реклама.
Сутність соціальної діагностики, соціальної експертизи і соціальної профілактики — виявити і попередити виникнення і розповсюдження негативних соціальних процесів і явищ, створити сприятливі умови для реалізації технологій соціальної роботи, спрямованих на допомогу особистості.
Основна література
Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. ред. И.Д. Зверевой. — К.: Наук, світ, 2001. — 63 с. — (Б-чка соц. работника / соц. педагога). — (Благополучие детей и молодежи: возможности соц. работы).
Діяльність соціальних служб для молоді. — К., 1998.
Социальная работа: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.И. Курбатова. — 2-е изд., перераб. и доп.— Ростов н/Д.: Феникс, 2003. — С. 159—178, 192—203.
Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. А.Й. Капської. — К.: Центр навч. літ., 2004. — С. 70—91.
Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. — Соціальна робота. — Кн. 4. — К.: ДЦССМ, 2002. — С. 140—144,372.
Технология социальной работы: Учеб пособие. / Под ред. И.Г. Зайнышева. — М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2002. — С. 36—48.
Тюптя Л.Т., Іванова /J>. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. — К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. — С. 212— 219.
Теми для дискусії
1. Сутність соціальної діагностики в соціальній роботі. Етапи і основні принципи соціальної діагностики.
2. Особливості діагностичних методів в соціальній роботі: соціологічних, педагогічних, психологічних.
3. Специфіка соціальної експертизи: методичні підходи і вимоги до проведення експертного оцінювання; етичний характер соціальної експертизи стосовно окремої особистості чи цільової групи клієнтів; соціальна експертиза соціальних проектів.
4. Особливості застосування соціальної профілактики в соціальній роботі: мета, завдання, напрямки соціальної профілактики, сфери призначення.
5. Особливості проведення соціальної профілактики на макро-, мезо- і мікрорівнях соціальної структури суспільства.
6. Сутність структури і методів профілактичної роботи.
4.6. Соціальна корекція і терапія
Психолого-педагогічні методи корекційного впливу
Соціальна терапія
Психотерапія
4.7. Соціальна адаптація і реабілітація
Соціальна реабілітація дітей-інвалідів та молодих інвалідів
4.8. Соціальне моделювання і прогнозування
4.9. Соціальна освіта і навчання
Проект "Методи навчання в громадянській освіті"