Географія - Гілецький Й. Р. - Живлення і режим річок

Річки утворюються за рахунок надходження до них вод від різних джерел живлення (підземні води, дощ, талі снігові та льодовикові води). Отже, живлення річки може бути дощовим, сніговим, льодовиковим і підземним. Основну роль в існуванні та кількості річок на певній території відіграє клімат.

Більшість річок земної кулі мають мішане живлення. Так називають тип живлення, при якому

жодне джерело надходження води не становить більше як 50 %. Якщо величина одного з джерел становить від 50 до 80 %, то його називають переважаючим, якщо понад 80 %, — виключним.

Характер поведінки річки протягом року (коливання рівня води, терміни замерзання та скресання, зміни витрат води), тобто її режим, залежить від особливостей клімату. У річному режимі річки виділяють характерні періоди — повінь, паводок, межень.

Повінь — це період високого і тривалого підняття рівня води, що повторюється з року в рік в один і той самий сезон.

Паводком називають швидке і різке підняття рівня води, яке може відбуватися у різні сезони, інколи багато разів протягом року. Зумовлене це явище, як правило, випаданням зливових дощів або різкими відлигами.

Межень — це період у житті річки, який характеризується малою водністю і найнижчим рівнем води у річці.

За режимом річки земної кулі поділяють на декілька груп: найпоширенішими серед них є річки з весняною повінню, літньою повінню та річки з паводковим режимом. Перш за все, режим залежить від співвідношення джерел живлення та географічного положення їхнього водозбору.

За льодовим режимом річки поділяють на три групи: замерзаючі, з нестійким льодоставом та незамерзаючі. Для річок помірного поясу характерні три періоди утворення льодового покриву: замерзання, льодостав, скресання.

Для практичних цілей (судноплавства, зрошення полів, будівництва гідроелектростанцій, водопостачання населених пунктів) важливо знати витрату води річкою, тобто об'єм води, який протікає за певний час через її поперечний переріз. Найчастіше витрату води у річці вираховують у кубічних метрах за секунду (м3/с). Витрата води (О) дорівнює площі поперечного перерізу річки

(Р, м2), помноженому на швидкість течії (У,м/с): й-РУ(м3/с).

Витрата води у річках змінюється протягом року. Найбільшою вона буває під час повені або паводку.

Канали та водосховища

Річки мають велике господарське значення. Насамперед вони є джерелом прісної води для підприємств промисловості та сільського господарства, водопостачання міст та інших населених пунктів. Також річки використовуються для отримання електроенергії, як транспортні шляхи, місця лову і розведення риби, відпочинку і різних спортивних занять. Греблі, побудовані на річках, регулюють їх стік. Вони затримують весняні води, збирають їх у водосховищах і рівномірно витрачають влітку та взимку. Водосховища — це великі штучні водойми (на відміну від ставків) із загальним об'ємом понад 1 млн м3 води. На сьогоднішній день у світі створено понад 16 тис. водосховищ. їхня загальна площа в шість разів перевищує площу Азовського моря.

Будівництво водосховищ дозволяє вирішувати ряд важливих завдань: створювати значні запаси води на сухий сезон, регулювати рівень води в річках, запобігати повеням і паводкам, поліпшувати транспортні умови, створювати сприятливі умови для відпочинку людей і занять спортом.

Однак будівництво водосховищ на рівнинних річках має певні негативні наслідки. Останнім часом штучні водоймища створюють на гірських річках, де вони завдають меншої шкоди.

Крім водосховищ широко використовуються такі гідротехнічні споруди, як канали різного призначення. Найбільш поширені судноплавні канали — штучці русла, що використовуються для судноплавства. Зрошувальні й обводнювальні канали дозволяють переміщати річкові води із районів з їхнім надлишком до районів недостатнього зволоження. Однак цей процес може мати негативні

наслідки. Тому будівництву таких каналів повинні передувати ретельні наукові дослідження, що передбачають прогнозування й оцінку можливих негативних наслідків.

Виділяють також осушувальні канали.