Нині у багатьох країнах світу розгорнувся рух за права жінок у різних сферах життя, що погіршують їх становище І суспільну роль. Наукові дослідження, які проводяться у цьому напрямку, зосереджують увагу на тендерних розбіжностях.
З погляду соціальної психології, тендер перебуває під сильним тиском як культурних норм, які встановлюють правила поведінки чоловіків і жінок, так і соціальної інформації, що навіює людям, наскільки великою є різниця між чоловіками і жінками. Теорія нормативного та інформаційного тиску частково пояснює, яким чином люди вчаться цим нормам і що примушує їх дотримуватися.
З позицій теорії когнітивного розвитку тендера, яка була сформульована Л.А. Колбергом, вся інформація, що стосується тендерної поведінки, відображається у вигляді відповідних схем. Акцентуючи увагу людей на окремих речах, тендерні схеми впливають на перероблення інформації і, крім того, впливають на пам'ять, тому що легше запам'ятовується та інформація, яка вписується в рамки вже Існуючих уявлень.
Два основних механізми, що здійснюють диференціальну соціалізацію, — це диференціальне посилення і диференціальне наслідування. Про диференціальне посилення кажуть, коли прийнятна тендерна поведінка заохочується, а неприйнятна — карається, за умов, якщо заохочення і покарання людини за певні моделі поведінки, інтереси тощо залежать від її біологічної статі. Диференціальне наслідування — процес соціалізації, під час якого людина обирає рольові моделі відповідно до загальноприйнятих норм і починає наслідувати їх.
Американська дослідниця Марго Ліс провела дослідження різних жіночих рухів за рівноправ'я, які е у різних країнах світу. Вона зосередила свою увагу на тому, що ці рухи набувають різних форм і ставлять у центр уваги різні питання залежно від політичних, економічних і культурних розбіжностей. М. Ліс радить уважно ставитися до етноцентричного передбачення, що жіночі рухи йдуть еволюційним шляхом і з часом перетворяться у рух, подібний до того, який існував у Сполучених Штатах. Егалітарні й ліберальні соціальні рухи досягають найбільших успіхів там, де політична культура є більш ліберальною та егалітарною. Саме тому Скандинавські країни і Нідерланди мають найбільш представницькі і згуртовані феміністські організації. М. Ліс зосереджує свою увагу на тому, що досягненню гендерної рівності можуть заважати не тільки консервативні уряди, які розглядають підпорядковане становище жінок як основний пункт своєї платформи, але й ліві, які відводять жіночим проблемам другорядну роль порівняно з більш загальними питаннями експлуатації трудящих.
Боротьба за тендерну рівність може бути також підпорядкована іншим політичним питанням, зокрема таким, що пов'язані з економічним чи етнічним виживанням. Ця ситуація є особливо ймовірною у країнах третього світу і країнах, що розвиваються, де важливим є питання елементарного виживання, розв'язання міжетнічних конфліктів.
Дискусія про тендер у різних культурах торкається ще одного питання — збереження культурної розмаїтості. На думку окремих вчених, аміни можуть відбуватися скоріше в індивідуалістичних культурах порівняно з колективістськими, а також у суспільствах, де політична і культурна ідеологія орієнтована на рівність і мінімальні соціальні розбіжності.
У науковій літературі 1970-х років теоретики розпочали досліджувати вплив статевого фактору на психологічний розвиток жінки. Вони розділилися на дві групи. Одна з них зосередилася на удосконаленні наявних теорій, працюючи з концепціями Фрейда і Юнга; інша зосередилася на вивченні і дослідженні жіночого досвіду жінок. Так, в роботі, Джин Бейкер Міллер "До нової психології жінки", яка вийшла у 1976 p., був запропонований новий погляд на жінку, її психологію, який поставив під сумнів основні концепції традиційних теорій. Приблизно водночас соціолог Керол Гілліган займалася накопиченням емпіричних даних, які відображають корінні розбіжності в психологічному і моральному дозріванні жінок і чоловіків, на основі яких в роботі "Іншим голосом" вона виклала свою думку, яка також зробила виклик наявним теоріям. К. Гілліган пише, якщо реальний досвід особистісного розвитку жінки не відповідає тому, як про це пишеться у підручниках, то, як правило, офіційна психологія зараховує цю жінку до розряду таких, що зазнали психологічної деформації. Однак ця різниця може вказувати і на обмеженість наявних моделей розвитку людства, їх невідповідність реальному життю.
Ті психіатри, психологи і соціологи, які самі належали до жіночої статі, швидко оцінили праці Дж.Б. Міллер і К. Гілліган, однак минуло більше ніж 10 років, поки владна тенденція в психіатрії і психології не почала визнавати, поважати й асимілювати ці підходи.
У контексті центрованого підходу до структури психології жінки Дж.Б. Міллер дослідила три основні шляхи: культурне середовище, відносини і шляхи особистісного зростання.
Ядром моделі Дж.Б. Міллер стало визначення важливості міжособистісних відносин в житті і психологічному розвитку жінок. Замість того, щоб вступати в боротьбу за незалежність і самостійність, жінки частіше шукають контактів з людьми. Причому зріла жінка в першу чергу займається цим не для себе, а для інших і, звичайно ж, для дітей.
Американські психологи Дж.Б. Міллер, К. Гілліган і Джордан, виявивши, що головною рушійною силою в жінок є потяг до спілкування, взаємності, чуйності, створили нову схему вивчення життєвого досвіду людини — в контексті її стосунків з іншими.
Значний внесок у розвиток підходів щодо розуміння психології жінок зробили дослідження представниці гуманістичного напряму в психології Карен Хорні. Зарубіжні дослідники зазначають, що ці теорії створили первинну базу для перегляду психоаналітичного розуміння статі й для психологічного дисидентства у питаннях статі.
К. Хорні писала, що психологія жінок тривалий час розглядалася тільки з погляду чоловіків. К. Хорні намагалася показати, що жінки мають властиву їм біологічну конституцію і патерни розвитку, які мають бути зрозумілі та усвідомлені на підставі жіночого погляду, а не тільки як похідна жіночої неповноцінності порівняно з чоловіками чи як результат відмінностей жінок і чоловіків. К. Хорні доводила, що психоаналіз, створений в умовах культури з чоловічою домінантою, і є продуктом чоловічого генія. Чоловіча думка про жінок є частиною теорії психоаналізу і подається як наукове уявлення про жіночу природу. К. Хорні аналізувала чоловіче бачення жінок і доводила відсутність у ньому будь-якої наукової основи. У книзі "Недовіра між статями" вона писала, що жінок вважають "істотами другого сорту", тому що у всі часи більш сильна сторона створює ідеологію, яка б допомагала їй зберегти своє становище. У своїх есе про жіночу психологію дослідниця відійшла від фрейдівської впевненості в "анатомії долі", вона більше уваги приділяла культурним факторам і розглядала їх як джерело жіночих проблем.
Становище жінок багато в чому залежить від ролі чоловіків у суспільстві, що пояснює інтерес дослідників до вивчення чоловіків як гендерного класу. Кілмартін визнає, що в основі всієї сучасної психології лежить психологія чоловіків, оскільки норма вивчалася чоловіча поведінка, і тривалий час у дослідженнях брали участь чоловіки. Однак психологія практично ніколи не зверталась до специфічних переживань чоловіків, які пов'язані з їхньою тендерною приналежністю. Кілмартін називає такі причини, що вказують на необхідність вивчення чоловічої психології:
1. Хоча у цілому чоловіки мають великий вплив, однак існують чоловіки, і їх чимало, які цим впливом не наділені. До того ж, маючи у суспільстві порівняно велику владу, вони можуть надати інтенсивну допомогу у здійсненні змін.
2. Спілкуючись із сильними жінками, чоловіки часто відчувають серйозні труднощі. Адже з дитячого віку хлопчики виховуються у переконанні, що саме вони повинні бути сильними і владними, тому сильні жінки сприймаються як загроза чоловічому началу. Ця суперечність потребує вирішення, оскільки сильних жінок з кожним днем стає все більше.
3. Якість взаємовідносин з оточенням у чоловіків часто недостатня через те, що ці відносини розгортаються у рамках, де не залишається місця для базової людської потреби — інтимності.
Сьогодні є порівняно небагато наукових досліджень, що стосуються обмежень, які накладає традиційна чоловіча роль. Психологи розпочали вивчати жіночу роль після того, як феміністські рухи привернули увагу суспільства до низького соціального статусу жінок. В останні кілька років чоловіча роль теж користується посиленою увагою дослідників. Це досить захоплююча і відносно нова галузь гендерних розробок. Основні характеристики традиційної чоловічої ролі, які зазвичай критикуються жінками, а саме емоційна невиразність чоловіків та їх скупий внесок у виконання домашніх справ, примусили психологів звернути увагу на проблеми, пов'язані з цією роллю.
Діяльність державних і недержавних організацій та установ із соціальної роботи з жінками
5.2. Соціальна робота з сім'єю
Соціально-правовий захист сім'ї
Сім'я як об'єкт соціальної роботи
Дослідження соціального становища сім'ї
Заклади і установи, які уповноважені проводити соціальну роботу з сім'єю
Форми і методи соціальної роботи, соціальні технології, технології соціальної роботи з сім'єю
Соціальна робота з молодою сім'єю
Напрями соціальної роботи